ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2015 р. Справа № 809/1877/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя: Остап'юк С.В.,
за участю секретаря: Мельничука Є.С.,
представника позивача: Вайтєкаускаса В А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0016721701 від 30.12.2014 року та за №0016751701 від 31.12.2014 року, -
07.05.2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0016721701 від 30.12.2014 року та за №0016751701 від 31.12.2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0016721701 від 30.12.2014 року, яким збільшив суму грошового зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 940, 58 гривень, в тому числі за основним платежем 5 293, 72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2 646, 86 гривень, та за №0016751701 від 31.12.2014 року, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 67 780 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 945 гривень. Вважає визначення вказаних грошових зобов'язань безпідставними, оскільки позивачем фактично понесено витрати у зв'язку з придбанням автотранспортних засобів, які використовуються ним у власній господарській діяльності, а висновок відповідача про те, що придбані автотранспортні засоби є власністю виключно фізичної особи - ОСОБА_1, а не фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
10.07.2015 року до участі в розгляді даної адміністративної справи судом залучено Калуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області як другого відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених в позовній заяві. Суду пояснив, що позивачем у 2013 році придбано у приватного підприємства "Стар - Кар" сідельний тягач DAF.XF 95.480 та у товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто" - напівпричіп-цистерну HENDRICKS, GOCH. Вартість придбаних транспортних засобів в розмірі 63 583, 33 гривень та в розмірі 94 166, 67 гривень позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, а сплачений у зв'язку з цим податок на додану вартість в загальному розмірі 31 550 гривень - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Однак, відповідач за наслідками проведеної перевірки дійшов помилкового висновку про те, що оскільки автотранспортні засоби були зареєстровані за позивачем як за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем, що виключає віднесення витрат на їх придбання до витрат суб'єкта підприємницької діяльності. Наведене і стало підставою для визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість.
Відповідач позову не визнав, надав письмові заперечення проти заявлених позовних вимог від 26.06.2015 року, мотивовані тим, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень є віднесення позивачем до складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум сплачених коштів та податку на додану вартість при придбанні транспортних засобів, що використовувались позивачем при здійсненні господарської діяльності, які були зареєстровані за позивачем як за фізичною особою. Вказана обставина, на думку, відповідача є перешкодою для віднесення до складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту вказаних коштів. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази суд встановив наступне.
Позивач є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської міської ради 10.11.1999 року (том І, а.с.18, 19-21).
10.11.1999 року позивач взятий на податковий облік як платник податків Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією, з 19.07.2007 року до 06.10.2011 року відповідно до свідоцтва за №100053961 та з 15.03.2013 року відповідно до свідоцтва за №200117318 є платником податку на додану вартість, здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі автомобільного вантажного транспорту (том І, а.с.100).
В період з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року позивач здійснював господарську діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
За 2013 рік позивачем до складу витрат включено витрати в розмірі 63 583, 33 гривень за придбаний у приватного підприємства "Стар - Кар" сідельний тягач DAF.XF 95.480 та витрати у розмірі 94 166, 67 гривень за придбаний товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто" напівпричіп-цистерну HENDRICKS, GOCH.
В період з 27.11.2014 року до 10.12.2014 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року.
За наслідками перевірки відповідачем 17.12.2014 року складено акт за №4236/171/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема,:
- пункту 138.4, пунктів 138.4-138.9, підпунктів 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, 138.11 підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.1-177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011-2013 роки на суму 24 084, 70 гривень;
- пунктів 181.1 статті 181, пункту 182.3 статті 182, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.4, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в сумі 67 780 гривень, в тому числі за жовтень 2012 року на 1 480 гривень, січень 2013 року на 26 000 гривень, за лютий 2013 року на 5 800 гривень, за жовтень 2013 року на 31 550 гривень, за листопад 2013 року на 1 500 гривень та за грудень 2013 року на 1 450 гривень (том І, а.с.22-34).
За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідачами винесено податкові повідомлення-рішення за №0016721701 від 30.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 24 084, 70 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7 551, 18 гривень; за №0016751701 від 31.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 67 780 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 945 гривень (том І, а.с.37-40).
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво такого майна суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований платником податку на додану вартість, може здійснюватися ним виключно як фізичною особою, то право на податковий кредит за операцією з придбання, спорудження, будівництво зазначеного майна не виникає. А відтак, позивачем, як фізичною особою-підприємцем, протиправно включено у 2013 році до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, витрати в розмірі 63 583, 33 гривень та у розмірі 94 166, 67 гривень за придбані у приватного підприємства "Стар - Кар" сідельний тягач DAF.XF 95.480 та у товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто" напівпричіп-цистерну HENDRICKS, GOCH. Відповідно у позивача відсутнє право на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість у 2013 році за рахунок сум податку на додану вартість у розмірі 12 716, 67 гривень та у розмірі 18 833, 33 гривень, що сплачений вказаним контрагентам, у зв'язку із придбанням згаданих автотранспортних засобів.
У судовому засіданні встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку (том І, а.с.41-46, 55-59).
02.03.2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за результати розгляду скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винесено рішення за № 329/10/09-19-10-01-14 та за №330/10/09-19-10-01-14, згідно якого податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №0016721701 від 30.12.2014 року скасовано в частині визначення грошового зобов'язання за штрафною санкцією в розмірі 510 гривень, а скаргу в цій частині задоволено, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення за №0016721701 від 30.12.2014 року та податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області за №0016751701 від 31.12.2014 року залишено без змін (а.с.17-18, 51-52).
31.03.2015 року Державною фіскальною службою України залишено без змін податкові повідомлення-рішення за №0016721701 від 30.12.2014 року та за №0016751701 від 31.12.2014 року (з урахуванням рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 329/10/09-19-10-01-14 від 02.03.2015 року), а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення (том І, а.с.60-63).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №0016721701 від 30.12.2014 року та податковим повідомленням-рішенням Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області за №0016751701 від 31.12.2014 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу №78 від 30.07.2013 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто", придбано напівпричіп-цистерну HENDRICKS, GOCH, номер шасі 95544282, вартість становила 113 000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 18 833, 33 гривень (том І, а.с.98).
Крім того, на підставі договору купівлі продажу №905307 від 19.09.2013 року, укладеного з приватним підприємством "Стар - Кар", позивачем придбано в останнього сідельний тягач DAF.XF 95.480, номер шасі XLRTE47XSOE704968, вартість якого становила 76 300 гривень, в тому числі податок на додану вартість 12 716,67 гривень (том І, а.с.91).
Факт придбання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вказаних автотранспортних засобів підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами №ПТ-0000080 від 30.07.2013 року, №905307 від 19.09.2013 року; видатковими накладними №ПТ-0000898 від 06.08.2013 року на суму 113 000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 18 833, 33 гривень, №970 від 19.09.2013 року на суму 76 300 гривень, в тому числі податок на додану вартість 12 716,67 гривень, а також податковими накладними №883 від 01.08.2013 року на суму 49 700 гривень, в тому числі податок на додану вартість 8 283, 33 гривень, №889 від 02.08.2013 року на суму 49 950 гривень, в тому числі податок на додану вартість 8 235 гривень, №904 від 05.08.2013 року на суму 13 350 гривень, в тому числі податок на додану вартість 2 225 гривень, №60 від 19.09.2013 року на суму 76 300 гривень, в тому числі 12 716, 67 гривень (том І, а.с.89, 90, 92-97).
Позивачем проведено повний розрахунок з товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто" та з приватним підприємством "Стар - Кар", що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями №2357.40.2, №2357.40.3, №2357.43.1 та №2357.43.2 від 19.09.2013 року, а також довідкою Калуського відділення публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про рух коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 №26007000010205 за 01.08.2013 року, 02.08.2013 року, 05.08.2013 року та за 20.09.2013 року (том І, а.с.99, 101, 102).
Під час проведення відповідачем перевірки позивача та в судовому засіданні використання позивачем в період, що підлягав перевірці, сідельного тягача DAF.XF 95.480 та напівпричіпа-цистерни HENDRICKS, GOCH, в суду не виникло сумніву в достовірності цих обставин та у добровільності їх визнання, а тому, у відповідності до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, факт використання позивачем в своїй підприємницькій діяльності вказаних транспортних засобів, не потребує доказування перед судом.
Щодо посилань Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області в акті перевірки за №4236/171/НОМЕР_1 від 17.12.2014 року на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не є суб'єктом права власності на автомобілі зареєстровані на нього як на фізичну особу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2, частини 1 статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Частиною 1 статті 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Відповідно до частини 2 статті 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Суд зазначає, що суб'єктом права власності визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи, і водночас законодавчо не відокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа-підприємець.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
У відповідності до вимог пункту 6 даного Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
За даними Калуського відділення РЕР при Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області придбані позивачем транспортні засоби зареєстровані за громадянином ОСОБА_1 (том І, а.с.26).
Таким чином, висновки Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не є суб'єктом права власності на автомобілі зареєстровані на нього як на фізичну особу, не відповідають нормам діючого законодавства.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актів та зазначає їх зміст у відповідній редакції.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).
Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Статтею 177 цього Кодексу встановлено, що є об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2).
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4).
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.6 статті 138 цього Кодексу встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно пункту 138.4 статті 138 вказаного Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, законодавчо встановлено право платника податку при визначенні податкового зобов'язання з доходу, зменшувати суму отриманого доходу у звітному податковому періоді на суму витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів.
Доводи представників відповідачів про відсутність у позивача, в силу вимог підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, права на включення до валових витрат вартість придбаних у приватного підприємства "Стар - Кар" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто" сідельного тягача DAF.XF 95.480 та напівпричіпа-цистерни HENDRICKS, GOCH в розмірі 63 583, 33 гривень та в розмірі 94 166, 67 гривень відповідно не обґрунтовують заперечень, оскільки згадана норма містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, тоді як фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не є платником податку на прибуток.
Як наслідок, суд приходить до висновку про правомірність включення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у 2013 році до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, витрати в загальному розмірі 157 750 гривень за господарськими операціями із вказаними контрагентами в загальному розмірі 53 941, 29 гривень, що виключає заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 24 084, 70 гривень.
За вказаних обставин, відповідачем протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 28 084, 70 гривень та, як наслідок, нараховано штраф у розмірі 7 551, 18 гривень, а тому податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № за №0016721701 від 30.12.2014 року підлягає скасуванню.
Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.
Як уже встановлено судом, позивач з 15.03.2013 року згідно свідоцтва №200117318, виданого відповідачем 15.03.2013 року, є платником податку на додану вартість (том І, а.с.100).
Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як уже встановлено судом, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень), які підтверджують факт правомірності формування позивачем валових витрат та витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201).
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних контрагентами позивача - приватним підприємством "Стар - Кар" та товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто", встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту у 2013 році 12 716, 67 гривень та 18 833, 33 гривень податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням у приватного підприємства "Стар - Кар" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Техно Авто" сідельного тягача DAF.XF 95.480 та напівпричіпа-цистерни HENDRICKS, GOCH.
Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Таким чином, оскільки контролюючий орган, як в ході проведення перевірки позивача, так і у судовому засіданні, не заперечував факт використання останнім у власній господарській діяльності сідельного тягача DAF.XF 95.480 та напівпричіпа-цистерни HENDRICKS, GOCH, що також підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про протиправність визначення Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області податковим повідомленням - рішенням за №0016751701 від 31.12.2014 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 67 780 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 945 гривень, а тому позовні вимоги про скасування даного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0016721701 від 30.12.2014 року про збільшення фізичній особі - підприємця ОСОБА_1 сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 24 084, 70 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7 551, 18 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0016751701 від 31.12.2014 року про збільшення фізичній особі - підприємця ОСОБА_1 сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 67 780 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 945 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 29.07.2015 року.