ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2385/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
суддів: Кишинського М.І., Скільського І.І.,
за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника Відповідача-1: ОСОБА_2,
представника Відповідача-2: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Віо-Плюс»
до: державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, Державної податкової адміністрації України
про визнання протиправними дій, скасування рішення №142/152 від 29.06.2011 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.07.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Віо-Плюс»(надалі -позивач, ТОВ «КП «Віо-Плюс») звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (надалі -Відповідач-1, ДПІ в м. Івано-Франківську), Державної податкової адміністрації України (надалі -Відповідач-2, ДПА України) про визнання протиправними дій, скасування рішення №142/152 від 29.06.2011 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в місті Івано-Франківську протиправно, в порушення вимог діючого на момент спірних правовідносин, що мали місце протягом 2010 року, Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та Податкового кодексу України, анулювала свідоцтво платника податку на додану вартість від 11.01.2001 року за №12866437 ТОВ «КП «Віо-Плюс», а ДПА України безпідставно виключила цього платника ПДВ з Реєстру платників податків. Таким чином, податковими органами порушені права позивача на підприємницьку діяльність, гарантовані Конституцією України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що на підставі абзацу «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України ДПІ в м. Івано-Франківську прийняла рішення №142/152 від 29.06.2011 року, яким анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ КП «Віо-Плюс», а ДПА України на підставі вказаного рішення виключила платника ПДВ з Реєстру платників податків. З вказаного рішення вбачається, що обсяги оподатковуваних операцій внаслідок постачання товарів (робіт, послуг) за останні 12 календарних місяців до моменту прийняття оскаржуваного рішення, тобто, з 01.06.2010 року по 01.06.2011 року становлять загальну суму 13425,00 грн., в тому числі іншим платникам податку на додану вартість на 5428,00 грн., що менше 50 % загального обсягу постачання.
Разом з тим, Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року. З його прийняттям, втратив чинність Закон України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини по 31.12.2010 року, включно. На момент прийняття податковим органом оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника податку позивача з моменту набрання чинності Податковим кодексом минуло лише 6 місяців. Відповідно до вимог пункту 184.1 «и»статті 184 Податкового кодексу України свідоцтво платника податку може бути анульоване в тому разі, коли обсяг постачання товарів (послуг) платникам податку, зареєстрованим добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50-ти відсотків загального обсягу постачання. Однак, на момент прийняття рішення з часу набрання чинності Податковим кодексом минуло лише шість місяців. Відповідно до статті 58 Конституції України та рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного її тлумачення, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, норми викладені в статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та статті 184 Податкового кодексу України, якими регламентовано підстави та порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, різняться між собою. У зв'язку з цим дії податкових органів щодо прийняття рішення від 29.06.2011 року за №142/152 та виключення позивача з реєстру платників податків є протиправними, а вказане рішення неправомірним і безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов та пояснили суду, що позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 01.06.2011 року з показниками, які свідчать, що протягом останніх 12-ти календарних місяців обсяги постачання товарів (послуг), здійснених з метою формування податкових зобов'язань складають 13425,00 грн., в тому числі, постачання іншим платникам ПДВ -5428,00 грн., що складає менше 50% від загального обсягу постачання. В зв'язку з цим, відповідач 29.06.2011 року прийняв рішення №142/152 про анулювання реєстрації платника ПДВ. Свої дії вони вважають правомірними, а посилання позивача на порушення принципу незворотності дії законів в часі, закріпленого в статті 58 Конституції України та рішенні Конституційного суду України, безпідставним, оскільки це стосується прав людини і громадянина, а не юридичної особи -суб'єкта господарювання. Просили у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.
11.01.2001 року ТОВ «Комерційне підприємство «Віо-Плюс»отримало в ДПІ в місті Івано-Франківську свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №12866437 (а.с. 11).
Відповідно до податкових декларацій з ПДВ, які позивач подавав до ДПІ в місті Івано-Франківську, протягом періоду часу з 01.06.2010 року по 01.06.2011 року обсяги постачання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання склали суму в розмірі 13425,00 грн., в тому числі, обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам цього податку -5428,00 грн. (а.с. 71-99).
29.06.2011 року Відповідач-1 провів камеральну перевірку реєстру поданих ТОВ «КП «Віо-Плюс»податкових декларацій з ПДВ за період з 01.06.2010 року по 01.06.2011 року. У ході перевірки податковим органом встановлено, що позивач як платник податку протягом вказаного періоду подав податковому органу декларації з показниками, які свідчать про обсяги постачання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання в сумі 13425 грн., в тому числі, обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам цього податку -5428,00 грн., що сукупно становить менше 50% загального обсягу постачання платника ПДВ. За результатами перевірки складена довідка від 29.06.2011 року за №127/152. В довідці податковим органом зроблено висновок про те, що в результаті проведеного аналізу щодо розміру реалізованих позивачем товарів/робіт іншим споживачам та даних, відображених у податкових деклараціях за період з 01.06.2010 року по 01.06.2011 року, свідоцтво позивача як платника ПДВ підлягає анулюванню на підставі підпункту «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (а.с. 69-70).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно вказаної довідки, ДПІ в м. Івано-Франківську прийняла рішення від 29.06.2011 року за №142/152, яким анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «КП «Віо-Плюс», а ДПА України на підставі оскаржуваного рішення виключила позивача з Реєстру платників податку (а.с. 10).
Разом з тим, на переконання суду, рішення податкових органів про анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість від 29.06.2011 року за №142/152 та виключення його з Реєстру платників податку не відповідає нормам статті 184 Податкового кодексу України.
Так, правовідносини щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з 01.01.2011 року та на момент прийняття оскаржуваного рішення, були регламентовані нормами статті 184 Податкового кодексу України (надалі -Кодекс), зокрема, пунктом 184.1 цієї статті.
Відповідно до вказаної норми закону реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:
а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом;
б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом;
в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;
г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;
ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;
д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;
е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;
є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;
ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;
и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Згідно пункту 184.2 вказаної статті Кодексу анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а»пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.
Відповідно до підпункту 184.3 орган державної податкової служби анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.
Пунктом 184.4 встановлено, що у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації орган державної податкової служби протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.
Згідно підпункту 184.5, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Нормами статті 181 Кодексу регламентовано вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку.
Відповідно до пункту 181.1 цієї статті Кодексу, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Правовідносини позивача щодо реєстрації його як платника податку на додану вартість та її анулювання з моменту його реєстрації таким платником до 31.12.2010 року були регламентовані статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР як в редакції Закону до 25.03.2005 року, так і в редакції, що діяла після 25.03.2005 року.
Так, відповідно до пункту 9.8 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних календарних місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;
д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;
є) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «е»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Закону №168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, норми закону, аналогічної встановленій в підпункті «и»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав.
Враховуючи наведені вище положення Кодексу та вказаного Закону, колегія суддів дійшла висновку про те, що ДПІ в місті Івано-Франківську не дотримала вимоги статті 184 Кодексу щодо підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «КП «Віо-Плюс». Зокрема, в даному випадку в разі анулювання свідоцтва платника такого податку відповідно до підпункту «и»пункту 184.1 статті 184 Кодексу, податковим органом не дотримано норми щодо дванадцятимісячного строку, протягом якого обсяг постачання товарів/послуг платником ПДВ іншим платникам такого податку сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами в судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, ДПІ в місті Івано-Франківську повинна була керуватися нормами Податкового кодексу України, зокрема, вимогою встановленою підпунктом «и»пункту 184.1 статті 184 Кодексу щодо дванадцятимісячного строку, протягом якого обсяг постачання товарів/послуг позивачем, іншим платникам податку сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що висновки ДПІ в м. Івано-Франківську не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового законодавства. Тому, слід визнати протиправними дії державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську щодо винесення рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість від 29.06.2011 року за №142/152.
У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.
Таким чином, слід визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №142/152 від 29.06.2011 року та зобов'язати Державну податкову адміністрацію України відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість від 11.01.2001 року за №12866437.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «КП «Віо-Плюс»до ДПІ в м. Івано-Франківськ, ДПА України підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь ТОВ «КП «Віо-Плюс»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 10,20 грн.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську щодо винесення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №142/152 від 29.06.2011 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №142/152 від 29.06.2011 року.
Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Віо-Плюс» (індивідуальний податковий номер 306096109156, код ЄДРПОУ 30609616) за №12866437.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Віо-Плюс»(код ЄДРПОУ 30609616, вул. Промислова, 2/Б, м. Івано-Франківськ, 76019) судові витрати в сумі 10 (десять) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_4
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
Суддя /підпис/ Скільський
Постанова в повному обсязі складена 10.10.2011.