Провадження № 2/359/1321/2015
Справа № 359/3263/15-ц
“ 03” серпня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Шляхетко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
09.04.2015 позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 20.01.2014 року в розмірі 500000 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 20.01.2014 між ним та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого позивач передав у власність відповідачу 500000 гривень, яка зобов'язалась їх повернути в строк до 20.01.2015 року включно. Позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, кошти не повертає.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги.
Представник відповідач в судовому засідання позов не визнав, пояснив, що визнає викладені в позовні заяві обставини щодо укладення договору позики, а також, що відповідач зазначені в договорі кошти отримала і до цього часу не повернула, проте заперечує проти позову, оскільки його довірена особа вважає, що перед зверненням з позовом до суду між сторонами мали відбутись переговори з метою вирішення спору. На даний час пропозицій щодо укладення мирової угоди відповідач не має.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 20 січня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений в письмовій формі договір позики, відповідно до умов п.1.1 якого, позивач передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 500000 гривень, які відповідач прийняла та зобов'язалась повернути у строк, визначений п.3.1 цього договору, а саме строком на 1 (один) рік і мала бути повернута позичальником до 20.01.2015 року (включно)(а.с.4-7).
Як зазначено в п. 2.1,2.2 письмового договору позики, позика надається в готівковій формі одночасно із підписанням даного Договору; підписанням цього Договору позичальник підтверджує прийняття грошових коштів в сумі, визначеній в п.1.1 Договору, у повному обсязі.
Договір позики від 20 січня 2014 року сторонами підписаний, дійсність обставин, викладених в договорі, відповідачем та його представником не оспорюється.
Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що сторонами дотримано вимог ч.1 ст.1047 ЦК України щодо письмової форми договору.
Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Так, зі змісту п.п. 1.1, 2.1, 2.2 укладеного сторонами договору позики від 20.01.2014 вбачається як сам факт отримання відповідачем від позивача в борг 500000 гривень так і дата їх отримання - 20 січня 2014 року.
Відповідно до ст..1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Представником відповідача в судовому засіданні визнано той факт, що зазначена позивачем сума боргу 500000 гривень за вказаним договором позики від 20.01.2014 відповідачем не повернути, будь-яких доказів, які б спростовували ці твердження суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
Заперечення представника відповідача щодо недотримання позивачем умов договору про вирішення спору шляхом переговорів не заслуговують на увагу, оскільки не звільняють відповідача від обов'язку щодо повернення суми боргу за договором позики у визначений договором строк.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалено рішення, має бути присуджені понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 3654 гривні (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.10,11,60,61,79,88,209,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (паспорт серія СТ №777343, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в к Київській області 04.02.1998 року, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (паспорт серія СК 032391, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 24.11.1995 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 20.01.2014 в розмірі 500000 гривень (п'ятсот тисяч гривень), а також судовий збір в сумі 3654 гривні, а всього на загальну суму 503654 гривні (п'ятсот три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.В.Муранова-Лесів