Справа № 2-2206/10р.
Іменем України
22 вересня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Журавського В.В.
при секретарі Хутінаєвій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому посилається на те, що 01.10.2007 року він позичив їй 40000 грн. 00 коп., в зв'язку з чим між ними в письмовій формі був укладений Договір позики від 01.10.2007 року та остання написала розписку. Зазначену суму ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути 30.09.2008 року, та зобов'язувалася сплатити 5 % річних від суми позики, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф в розмірі 5 % річних від простроченої суми, що передбачено в Договорі. Проте, на даний час ОСОБА_2 не повернула ОСОБА_1 позичену суму, сплативши лише частково проценти за користування коштами, на його письмові претензії не реагує. Тому, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штрафу, заборгованість по відсотках за 2 квартали та витрати по справі.
В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання правочину дійсним, в якому просить визнати правочин (мирову угоду) вчинений між ними 02.02.2009 року щодо передачі права власності на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по вул. Леніна, 77 в с. В. Олександрівка Бориспільського р-ну Київської обл., - дійсним.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що ухвалою від 02.02.2009 року Бориспільський міськрайонний суд визнав мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка набула законної сили.
На виконання ухвали ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в рахунок погашення заборгованості по Договору позики.
В подальшому ОСОБА_1 зареєстрував право власності на набуте за мировою угодою нерухоме майно, а 13.07.2009 року здійснив продаж цього майна.
Проте, ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.09.2009 року за скаргою третіх осіб скасовано ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2009 року про затвердження мирової угоди.
Вона вважає, що мирова угода між нею та ОСОБА_1, затверджена ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2009 року, повністю відповідає чинному законодавству та їх волевиявленню, а тому має бути визнана дійсною.
Треті особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також в свою чергу звернулися з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просять постановити ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про погашення заборгованості за рахунок передачі нерухомого майна, а саме домоволодіння № 77 по вул. Леніна в с. В. Олександрівка Бориспільського р-ну Київської обл., посилаючись на те, що умови вказаної мирової угоди суперечать закону, а саме ч.5 ст.175 ЦПК України, так як порушують права, свободи та інтереси інших осіб.
Крім того, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов язків сторін та предмета позову, чим не є вищезазначене домоволодіння.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позов підтримав, заперечивши проти позову третіх осіб. Свою думку відносно зустрічного позову ОСОБА_2 не висловив.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 пояснив в суді, що позов ОСОБА_1 не визнає, оскільки була укладена мирова угода, за якою останній набув право власності на будинок його довірительки в рахунок погашення боргу, в подальшому відчужив його. Проти позову третіх осіб заперечив, пояснивши, що мирова угода це взаємне волевиявлення сторін і умови, на яких вони її укладають, стосуються лише їх і визначаються ними.
Треті особи за викликами суду не з явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, заяви про слухання справи в свою відсутність та письмових заперечень не надали, своїх представників не направили.
Суд ухвалив слухати справу у відсутність третіх осіб.
Суд, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а позов третіх осіб з самостійними вимогами необхідно залишити без розгляду, виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 01 жовтня 2007 року позичив ОСОБА_2 40000 гривень 00 копійок, в зв'язку з чим між ними в письмовій формі був укладений Договір позики від 01.10.2007 року та остання написала розписку.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Позичену суму ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути до 30 вересня 2008 року.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, на даний час ОСОБА_2 борг станом на 01.10.2008 року не повернула, на лист ОСОБА_1 від 14.10.2008 року та його претензію від 15.11.2008 року не відреагувала, лише усно повідомила, що не має коштів для виконання зобов язання.
За загальним правилом, в силу ст.526 ЦК України, боржник зобов'язаний виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім того, як передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.1. Договору позики від 01.10.2007 року передбачено, що якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 (п ять) процентів річних від простроченої суми.
З урахуванням встановленого індексу інфляції за період з жовтня по грудень 2008 року, який становить: (101,7 + 101,5 + 102,1) : 3 = 101,18 %, та суми штрафу, який становить: 40000 грн. : 100 % х 5 % = 500 грн., сума заборгованості складає 40000 грн. х 101,18 % + 500 грн. = 40972 грн..
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Крім того, п.2.5. Договору позики від 01.10.2007 року передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики в розмірі 5 (п ять) % річних. Проценти виплачуються щоквартально до 15 числа місяця, що йде за звітним кварталом, до дня повернення позики. У разі часткового повернення позики проценти нараховуються на неповернуту суму позики.
14.01.2008 року, 10.04.2008 року та 12.07.2008 року ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 проценти за 1-й, 2-й та 3-й квартал користування позиченими коштами по 500 грн. за кожний квартал, що підтверджується розписками.
Проте, за період з 01.07.2008 року по січень 2009 року ОСОБА_2 проценти за користування грошима не сплачує, внаслідок чого сума заборгованості по процентах складає: 40000 грн. : 100 % х 5 % х 2 кварт. = 1000 грн.
Таким чином, загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, становить 41972 грн. 00 коп..
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, відповідно до ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених останнім при подачі позову, так як позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Разом з тим, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину (мирової угоди), вчиненого між ними 02.02.2009 року щодо передачі права власності на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по вул. Леніна, 77 в с. В. Олександрівка Бориспільського р-ну Київської обл., - дійсним задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов язків сторін та предмета позову.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін випливають з договору позики, наслідки порушення якого встановлюються для сторін цих правовідносин самим договором або Законом.
Ні договором, ні Законом не передбачено такого забезпечення виконання зобов язання позичальником як передача нерухомого майна.
Таким чином, умови мирової угоди щодо забезпечення виконання зобов язання позичальником нерухомим майном суперечать закону, оскільки не стосуються обов язків по договору позики та предмета позову, яким є грошові кошти.
Якщо умови мирової угоди суперечать закону відповідно до ст.175 ч.5 ЦПК України, суд зобов язаний постановити ухвалу про відмову в визнанні мирової угоди і продовжити розгляд справи.
Що стосується позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то його, відповідно п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, необхідно залишити без розгляду, оскільки належним чином повідомлені позивачі повторно не з явилися в судове засідання, заяв про розгляд справи в їх відсутність не надали.
З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст.526, 611, 625 ч.2, 1048 ч.1, 1049 ч.1 ЦК України керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 175 ч.5, 207 ч.1 п.3, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (прож.: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СМ № 443980, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 05.02.2002 року) на користь ОСОБА_1 (прож.: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії СО № 071352, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.02.1999 року) 41972 грн. 00 коп. заборгованості, 419 грн. 72 коп. судового збору та 30 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, - а всього 42421 (сорок дві тисячі чотириста двадцять одну) гривню 72 копійки:
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним відмовити.
Позов третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання мирової угоди недійсною, - залишити без розгляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з дня отримання копії.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський