Справа № 2-3527/10р.
Іменем України
01 вересня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Журавського В.В.
при секретарі Хутінаєвій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
11.08.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, вимоги якого обґрунтовує тим, що отримує пенсію за віком. Їй призначений статус дитини війни, тому на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має право щомісячно до пенсії за віком отримувати надбавку у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Протягом 2007 року управління ПФУ в м. Бориспіль ігнорувало це, надбавку позивачці не виплачувало. Протягом 2008 року - липень 2010 року відповідач виплачував позивачці надбавку до її пенсії в обмеженому розмірі тільки 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з цим, позивачка звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй щомісячної надбавки до пенсії, що не була виплачені їй у 2006 - 2007 роках, та щомісячної надбавки до пенсії у повному розмірі, що були виплачені їй протягом 2008 року - липень 2010 року в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач відмовив у задоволенні заяви, тому позивачка звернулась до суду та просить визнати відмову неправомірною та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату в повному обсязі щомісячну надбавку до пенсії за віком у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась протягом 2006 - 2007 років, та щомісячну надбавку до пенсії за віком у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що виплачувалась протягом 2008 року - липень 2010 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовну заяву, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль у судове засідання не з явився, надав заяву, в якій просить слухати справу в свою відсутність, та заперечення на позов, відповідно до яких позов не визнає, просить суд відмовити в його задоволенні. Посилається на те, що перерахунок розміру призначеної пенсії за віком з урахуванням підвищення її розміру 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, видається неможливим, адже відсутній механізм для встановлення розміру мінімальної пенсії за віком. А мінімальний розмір пенсії за віком, визначений в абз.1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для призначення пенсії відповідно для цього ж Закону. На правовідносини, що регулюються Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, він не поширюється.
Заслухавши позивачку, оглянувши заперечення представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає лише частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком. Водночас, їй був призначений статус дитини війни.
Достовірність цих обставин підтверджуються копією паспорта громадянина України (а.с.4) та копією пенсійного посвідчення (а.с.6), виданих на ім'я ОСОБА_1.
У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги повинно виплачуватись підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір мінімальної пенсії за віком був прирівняний до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У 2006 році згідно зі ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” виплата дітям війни надбавок до пенсій була поставлена в залежність від результатів виконання бюджету та порядку, запровадженому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року такий порядок визначений не був. Крім того, за результатом виконання місцевого бюджету виплата дітям війни надбавок до пенсій була неможливою.
В 2007 році у відповідності до ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка набрала законної сили з 1 січня 2007 року, дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнана неконституційною, тому починаючи з 9 липня 2007 року вона припинила свою юридичну чинність, а ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у попередній редакції відповідно відновила свою юридичну дію.
Не зважаючи на це, у 2007 році відповідач продовжував не виплачувати позивачці надбавку до її пенсії.
В 2008 році згідно з пунктом 42 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність з 1 січня 2008 року, до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була внесена зміна, у відповідності до якої дітям війни до їх пенсії належало виплачувати надбавку у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме, 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 42 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнаний неконституційним також, тому починаючи з 22 травня 2008 року він припинив свою юридичну чинність, а ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” повторно відновила свою юридичну дію у тій редакції, яка діяла раніше.
Незважаючи на це, відповідач продовжував виплачувати позивачці надбавку до пенсії у розмірі тільки 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Позивачка зверталась до відповідача з заявою про проведення нарахування та добровільної виплати надбавки, що не виплачувалась до її пенсії. У задоволенні цієї заяви відповідач відмовив.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Керується тим, що ця постанова на спірні правовідносини не поширюється, адже її зміст не відповідає ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Також суд критично ставиться до посилання відповідача на неможливість призначення пенсії з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком у зв'язку з відсутністю відповідного механізму для визначення розміру цього підвищення. Суд виходить з того, що за правилами, передбаченими ч.7 ст.8 ЦПК України, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, також поширюється на спірні правовідносини.
Проаналізувавши наведені вище обставини, суд дійшов до висновку, що належить визнати незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці надбавки до її пенсії, що не виплачувалась їй в повному обсязі протягом періоду з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року (включно) та з травня 2008 року по 01 серпня 2010 року, зобов'язавши нарахувати та виплатити позивачці надбавку до пенсії за вказаний період у повному обсязі.
Разом з тим, суд дійшов до висновку, що підстави для визнання незаконною відмови відповідача у виплаті позивачці надбавки до її пенсії, що не доплачувалась позивачці протягом січня-квітня 2008 року, відсутні.
При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 3 жовтня 1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повної або часткової зміни попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично змінюється однопредметний акт, який діяв у часі раніше”. Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2006-2008 роки фактично змінено та уточнено положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, допоки ці статті не були визнані неконституційними.
Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, пунктом 42 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.8 ч.7, 10, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Відмову управління Пенсійного Фонду України в м. Бориспіль Київської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки до її пенсії, що не виплачувалась їй протягом липня-грудня 2007 року, та не доплачувалась в повному обсязі протягом періоду з травня 2008 року по 01 серпня 2010 року, визнати не законною.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Бориспіль Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до її пенсії за період з 09 липня по грудень 2007 року, та з травня 2008 року по 01 серпня 2010 року в повному обсязі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський