Справа № 357/9346/15-ц
2/357/3093/15
Категорія 48
03 серпня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Дмитренко А. М. ,
при секретарі - Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 12.11.1988 року перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, спільне життя не склалося, між ними виникали сварки, непорозуміння, вони втратили один до одного почуття та повагу, сімейно-шлюбних стосунків вони не підтримують, ведуть окреме господарство, мають різні бюджети, примирення між ними неможливе, а тому він просить суд шлюб між ними розірвати.
До суду позивачем надано письмову заяву щодо розгляду справи без його участі, в якій вказано на те, що він позов підтримує.
Відповідач також надала заяву щодо розгляду справи без її участі та про визнання позову.
За п.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, судом встановлено, що сторони по справі з 12.11.1988 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що стверджується копією свідоцтва про шлюб.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За ч.3 і ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до припинення шлюбних відносин чи до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Згідно ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда чи інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, наміру зберігати сім'ю вони не мають.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки за таких обставин подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам обох сторін, які не бажають поновлювати шлюбні стосунки.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідач, яка змінювала прізвище при реєстрації шлюбу, бажає залишити прізвище -ОСОБА_2, на що вона вказала в поданій до суду заяві.
Судові витрати по справі позивач залишає за собою.
Керуючись ст.ст. 24,56, 110, 111, 112,113 СК України, ст.ст.10, 60, 79, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 12 листопада 1988 року у відділі запису актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 1641, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище - ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя ОСОБА_3