24 січня 2012 р. Справа № 36414/11
Львівський апеляційний адміністративний суд
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
з участю секретаря Корчинської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Луцької міської ради Волинської області та представників третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2011 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 фірми «Скорпіон-сервіс» до Луцької міської ради Волинської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_1, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач ОСОБА_3 фірма «Скорпінон-сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Луцької міської ради Волинської області від 29.09.2010 року №67/1 «Про виконання рішення Луцької міської ради від 18.08.2010 року №65/61» та рішення від 13.10.2010 року № 67/100 «Про передачу в оренду ділянки для обслуговування торгових кіосків між вулицями ОСОБА_32 і Карпенка-Карого».
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказані рішення прийняті з порушенням встановленої законодавством процедури, всупереч вимогам ст. 377 ЦК України, ст.ст. 116, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», без дотримання критеріїв визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
09 березня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було прийнято постанову в даній справі, якою позов було задоволено, а саме визнано протиправними та скасовані рішення Луцької міської ради № 67/1 від 29 вересня 2010 року «Про виконання рішення Луцької міської ради № 65/61 від 18 серпня 2010 року» і рішення Луцької міської ради № 67/100 від 13 жовтня 2010 року «Про передачу в оренду земельної ділянки для обслуговування торгових кіосків між вулицями ОСОБА_32 і Карпенка-Карого».
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що при прийняті оскаржуваних рішень, відповідач діяв всупереч вимог Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України, без повного, об'єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішень.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Луцька міська рада Волинської області та представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які покликаються, на те що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник відповідача покликається на те, що відповідач приймав оскаржувані рішення відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», оскільки було встановлено нецільове використання позивачем орендованої ним земельної ділянки. Крім того, позивачем не надано доказів належності йому існуючих на орендованій земельній ділянці торгових кіосків. Також, судом розглянуто в порядку адміністративного судочинства справу, провадження в якій відкрито в порядку цивільного судочинства та неповноважним складом суду, оскільки не дотримано правил, щодо автоматизованого розподілу справ.
Представник апелянта - Луцької міської ради Волинської області в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у його відсутності.
Апелянти - представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представник, в судовому засіданні підтримали доводи поданих апеляційних скарг та просять такі задовольнити з підстав у них наведених.
Представники позивача - ПФ «Скорпіон-сервіс» в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційних скарг, оскільки вважає їх необґрунтованим, а оскаржувану постанову суду першої інстанції законною, відтак просить залишити апеляційній скарги без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представників на підтримання доводів апеляційних скарг, представників позивача на заперечення проти доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що такі не підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Норма аналогічного змісту закріплена також і у ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вирішуючи даний публічно-правовий спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювані рішення, прийняті відповідачем всупереч вимог Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України, без повного, об'єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку вказаним рішенням суб'єкту владних повноважень з точки зору його правомірності, обґрунтованості, об'єктивності, а також інших визначених ч. 3 ст. 2 КАС України обов'язкових критеріїв і зроблено відповідні висновки.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 22.04.2002 р. Луцькою міською радою, в особі першого заступника міського голови ОСОБА_32, який в на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_33 24.01.2002 р. за Р№ 335 (орендодавець), з однієї сторони та ПФ «Скорпіон-сервіс», в особі директора ОСОБА_34, що діяв на підставі статуту (орендар), на підставі рішення Луцької міської ради № 20/8 від 29.03.2002 р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди приватній фірмі «Скорпіон-сервіс» для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вулиці ОСОБА_32» було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.203-204), при цьому відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає на умовах оренди земельну ділянку площею 1422 кв.м. згідно з планом землеустрою, а п.1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 25 років для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі Завокзального ринку між вулицями ОСОБА_32 та Карпенка-Карого.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, з огляду на зміст договору оренди та вимог чинного законодавства, що цільове призначення земельної ділянки, яка була надана ПФ «Скорпіон-сервіс» на умовах оренди, було будівництво та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі Завокзального ринку між вулицями ОСОБА_32 і Карпенка-Карого, в м. Луцьку.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з огляду на встановлення дійсного цільового призначення орендованої земельної ділянки, та з огляду на вимоги договору оренди, вимоги земельного законодавства та законодавства, що регулює правовідносини оренди землі, прийняте Луцькою міською радою рішення № 65/61 року від 18.08.2010 року «Про витребування у орендаря документів про право власності на торгові кіоски на комунальній земельній ділянці між вулицями ОСОБА_32 та Карпенка-Карого, переданій орендарю на підставі рішень виконавчого комітету та міської ради», було необґрунтованим.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2010 р, справі за позовом Луцької міської ради до ПФ «Скорпіон-сервіс» про розірвання договору оренди були залишені без змін рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2010р., яким було відмовлено в задоволені позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду Волинської області від 06.05.2010 р. (а.с.12-13).
Даною постановою зокрема встановлено, що укладений 22.04.2002 року договір оренди на підставі рішення Луцької міської ради від 29.03.2002 р. за № 20/8 «Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПФ «Скорпіон-сервіс» для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. ОСОБА_32» не підлягає розірванню та встановлено, що земельна ділянка, яка була надана на умовах оренди ПФ «Скрпіон-сервіс» використовувалась за цільовим призначенням, що також додатково доводить необґрунтованість рішення відповідача № 65/61 року від 18.08.2010 року.
Вказана постанова вступила в законну силу, а тому в силу ч.1 ст.72 КАС України встановлені нею обставини не підлягають доказуванню в даній справі.
Як встановлено судом першої інстанції рішенням № 67/1 від 29 вересня 2010 року «Про виконання рішення Луцької міської ради № 65/61 від 18 серпня 2010 року» Луцька міська рада вирішила застосувати ст.120 і ст. 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7, 9, 31 ЗУ «Про оренду землі» та припинити дію договору земельної ділянки від 22.04.2002р. із орендарем.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний лише за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.24 і 25 цього ж Закону та умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час прийняття оскаржуваних рішень позивачем виконувались належним чином вимоги ст.ст. 24,25 Закону України «Про оренду землі» та договору оренди, відповідно до цільового призначення земельної ділянки, вказаного у договорі оренди, тобто для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі Завокзального ринку між вулицями ОСОБА_32 і Карпенка-Карого в м. Луцьку.
Суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач не навів правових підстав для припинення права користування позивача спірною земельною ділянкою відповідно до ст.141-144 ЗК України, а позивач, як правомірний землекористувач не дав згоди на вилучення такої.
Крім того, судом правильно встановлено, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем не зазначено конкретної визначеної законом підстави для прийняття такого, при цьому необґрунтованою була вказівка на підтвердження права власності підприємців на торгові кіоски, оскільки відповідачу не було надано правовстановлюючі документи на вказані об'єкти нерухомості.
З огляду на те, що вказане вище рішення відповідача № 67/1 від 29 вересня 2010 року є протиправним, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо протиправності рішення Луцької міської ради № 67/100 від 13 жовтня 2010 року «Про передачу в оренду земельної ділянки для обслуговування торгових кіосків між вулицями ОСОБА_32 і Карпенка-Карого».
Крім того, про протиправність вказаного рішення № 67/100 свідчить те, що міською радою було допущено порушення вимог земельного законодавства та законних прав ПФ «Скорпіон-сервіс».
Так, на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради користувачем земельної ділянки, щодо якої приймалось рішення була ПФ «Скорпіон сервіс» згідно договору оренди на 25 р. і за користування ділянкою такою сплачується орендна плата.
До прийняття оскаржуваного рішення ради № 67/100 в порушення вимог ст. 123 ЗК України, був відсутній попередній дозвіл міської ради підприємцям на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і відповідно, проект землеустрою не був погоджений Держкомземом м. Луцька, оскільки, згідно рішення сесії цільове призначення земельної ділянки було змінено.
Крім того, передача земельної ділянки в користування підприємцям була здійснена без проведення земельних торгів, що є порушенням ст. 124 ЗК України.
Вказане свідчить, що висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятих рішень є правильним, оскільки такі прийняте всупереч вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та не добросовісно.
Відповідач, як суді першої інстанції так в апеляційній інстанції не довів правомірності своїх дій, щодо прийняття оскаржуваних рішень, хоча в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо покликань апелянтів на порушення вимог процесуального права, щодо відсутності ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, то суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено дану справу саме в порядку адміністративного судочинства, а вказане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Це зокрема узгоджується з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України відповідно до якої підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є зокрема порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також суд не бере до уваги покликання апелянтів про порушення процесуального права та вирішення справи неповноважним складом суду в зв'язку з порушенням вимог ст. 15-1 КАС України, оскільки такі спростовуються приписами Розділу ХІІ. Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено, що автоматизована система документообігу в судах загальної юрисдикції вводиться з 01.01.2011 року, та довідкою Луцького міськрайонного суду Волинської області (а.с.322).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Луцької міської ради Волинської області та представників третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2011 року в справі № 2а-623/11/0308 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_35
Ухвала в повному обсязі складена 26.01.2012 року.