31 січня 2012 р. Справа № 82705/09
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Носа С.П.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року по справі № 2а-5992/09/1370 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
У вересні 2009 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постанова старшого державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. є безпідставною та винесена без встановлення фактичних обставин справи.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що станом на 12.06.2009р., коли була подана скарга, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування постанов ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області та зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Вимоги, наведені у скарзі від 12.06.2009р., у скарзі від 22.05.2009р. і вимоги, наведені у позовній заяві від 22.05.2009р., є тотожними за змістом та підставами. Отже право на оскарження постанови було реалізовано скаржником (позивачем у справі) шляхом звернення до суду. Одночасне вирішення тотожних за змістом вимог заявника судом і вищою посадовою особою органів державної виконавчої служби законом не передбачене та йому не відповідає. Звернення до суду із позовом виключає можливість подання аналогічної скарги до вищої посадової особи органів державної виконавчої служби і, відповідно, необхідність її розгляду. В контексті вимог ч. 2 ст. 8-3 Закону України «Про виконавче провадження» орган державної виконавчої служби не має повноважень розглядати скарги, якщо вони розглядаються судом.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано положень ст. 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 року №6-зп у справі щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, подання скарги до органу посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції покликався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 8-3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк. Суд вірно зазначив, що сполучник «або» вказує на те, що скаржник має право обрати до якого органу оскаржувати постанову: до вищестоящого чи до суду. Разом з тим, це означає, що одночасне оскарження постанови до вищестоящої посадової особи та до суду не відповідає закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено такі факти та відповідні правовідносини: 15.12.2006 року підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № 2611186 з виконання виконавчого листа № 2а-327/06 Галицького районного суду м. Львова про зобов'язання службових осіб УМВС України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2007 року змінено спосіб і порядок виконання постанови суду від 20.06.2006 року у справі № 2а- 327/06 і зобов'язання провести перерахунок покладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке набуло статусу боржника у виконавчому провадженні. Постановою державного виконавця від 16.04.2009 року на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області накладено штраф у розмірі 1020 гривень за повторне невиконання вимог державного виконавця. У цей же день копія постанови була направлена боржнику.
Суд вірно зазначив, що 30.04.2009 року, зазначену постанову боржник оскаржив начальнику ППВС ВДВС ГУЮ у Львівській області. Постановою начальника ППВС ВДВС ГУЮ у Львівській області від 12.05.2009 р. у задоволенні скарги відмовлено. У п. З Постанови зазначено, що вона в 10-денний строк може бути оскаржена начальнику ВДВС ГУЮ у Львівській області або до суду. У цей же день постанова направлена боржнику. 22.05.2009 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало начальнику ВДВС ГУЮ у Львівській області скаргу на постанову від 16.04.2009 року про накладення штрафу та постанову від 12.05.2009 року про результати розгляду скарги від 30.04.2009 року.
Судом вірно зазначено також те, що 22.05.2009 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування зазначених вище постанов та зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. у справі № 2а-3542/09/1370 у позові відмовлено.
Також колегія хоче зазначити, що суд першої інстанції вірно зазначив, що 31.07.2009 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проханням уточнити, яку саме скаргу розглянуто та повідомити про результати її розгляду. Листом від 01.09.2009 року ГУЮ у Львівській області, підписаним заступником начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області ОСОБА_2, скаржника повідомлено, що відповідь на його скаргу від 12.06.2009 року надано 15.07.2009 року.
Суд першої інстанції також зазначив, що зазначені фактичні обставини сторони визнають і щодо них немає спору. Спір виник щодо правомірності дій відповідача під час оформлення результатів розгляду скарги від 12.06.2009 року.
Матеріалами справи повністю доведено факт, що станом на 12.06.2009 року, коли була подана скарга, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування зазначених вище постанов та зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Вимоги, наведені у скарзі від 12.06.2009 року, у скарзі від 22.05.2009 року і вимоги, наведені у позовній заяві від 22.05.2009 року є однаковими за змістом та підставами.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що право на оскарження постанови було реалізовано скаржником шляхом звернення до суду. Одночасне вирішення тотожних за змістом вимог заявника судом і вищою посадовою особою органів державної виконавчої служби законом не передбачене та йому не відповідає. Звернення до суду із позовом виключає можливість подання аналогічної скарги до вищої посадової особи органів державної виконавчої служби і, відповідно, необхідність її розгляду. В контексті вимог ч. 2 ст. 8-3 Закону України «Про виконавче провадження» орган державної виконавчої служби не має повноважень розглядати скарги, якщо вони розглядаються судом.
Вказане суд обґрунтовує ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження». У виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду. Цією статтею встановлено, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:
- назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;
- точну назву стягувана та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;
- реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);
- зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;
- виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
- підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.
Скарги, подані без додержання зазначених вимог, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Судом першої інстанції правильно встановлено, що скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.06.2009 року зазначеним вище вимогам до скарги відповідає, а тому повинна була розглядатися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу. Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.
Відповідно до ст. 8-3 Закону України «Про виконавче провадження» посадові особи, зазначені у статті 8-1 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Так, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що скарга позивача від 12.06.2009 року була достатнім приводом для перевірки законності виконавчого провадження.
З огляду на викладене суд дійшов до вірного висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 8-3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк. Сполучник «або» вказує на те, що скаржник має право обрати до якого органу оскаржувати постанову: до вищестоящого чи до суду. Разом з тим, це означає, що одночасне оскарження постанови до вищестоящої посадової особи та до суду не відповідає закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року по справі № 2а-5992/09/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_3
Ухвала в повному обсязі складена 03.02.2012 року.