Справа: № 380/944/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Косович Т.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
30 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 09 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області в якому просив: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області щодо відмови у проведенні донарахування до розміру призначеної пенсії неправомірними, включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії суми індексації, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення в сумі 3606,15 грн. за період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2006 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5, включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії суми індексації, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення в сумі 3606,15 грн. за період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2006 року; зобов'язати відповідача здійснити виплату заборгованості за недонарахування пенсії з 16.01.2011 року (за весь період перебування на пенсії) із невключеної суми для обчислення пенсії 3606,15 грн. (індексація, допомога на вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення) за період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2006 року.
Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 09 липня 2015 р. позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області щодо відмови у проведенні донарахування до розміру призначеної пенсії, включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії нарахованої суми індексації, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення в сумі 3606,15 ( три тисячі шістсот шість гривень 15 коп.) за період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2006 року.
Зобов'язано управління пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області здійснити ОСОБА_5 обрахунок пенсії, включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії нараховані суми індексації, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення в сумі 3606,15 ( три тисячі шістсот шість) гривень 15 коп. за період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2006 року.
Зобов'язано управління пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області включити в розрахунок пенсії ОСОБА_5 заробіток для обчислення пенсії індексацію грошових доходів, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, допомогу на оздоровлення.
Зобов'язано управління пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області здійснити виплату заборгованості за недоврахування пенсії з 17 грудня 2014 року із невключеної суми для обчислення пенсії 3606,15 ( три тисячі шістсот шість) гривень 15 коп. за період роботи з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2006 року в призначеному розмірі 90 відсотків заробітної плати з обрахованої суми в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в управління пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області та отримує пенсію за віком, яку призначено згідно із Законом України "Про державну службу" з 18.01.2011 року.
02.06.2015 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії та включення в заробіток (дохід) для обчислення пенсії сум з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, додавши до заяви довідку про складові заробітної плати (за 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 13.03.2015 № 287/05.
Згідно із вказаною довідкою, на всі включені у нього виплати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом від 16.06.2015 року № 2311/07 відповідач повідомив заявника про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку її пенсії.
Вважаючи відмову пенсійного органу незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
За змістом статті 37 Закону України "Про державну службу" в редакції, на час призначення позивачеві пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, згідно з частиною п'ятою цієї статті за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що при обчисленні пенсії позивачу пенсійним органом не було враховано до заробітку інших виплат, які вказані у довідці про складові заробітної плати та на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 402/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року, від 3 червня 2014 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13, 21-134а14 відповідно).
Крім того, у постанові від 03 червня 2014 року (справа № 21-134а14), Верховний Суд України звернув увагу, що перевага у таких випадках має надаватись не положенням законів України "Про державну службу" та "Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та стаття 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З наявної у матеріалах справи довідки від 02.06.2015 р. № 59 про складові заробітної плати (за 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» вбачається, що на всі включені у неї виплати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, враховуючи, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
В частині відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено, водночас, згідно з частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 09 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень - залишити без задоволення, а постанову Тетіївського районного суду Київської області від 09 липня 2015 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 30 липня 2015 року.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.