28 липня 2015 року м. Київ К/800/25936/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Степашка О.І.,
секретар: Антипенко В.В.,
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпроавіасервіс» - Левченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 2а-3528/10/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпроавіасервіс» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У березні 2010 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001702302/0/34887 від 25.08.2009 року, № 0001702302/1/92141 від 30.10.2009 року, № 0001702302/2/307, № 0001712302/2 від 13.01.2010 року, № 0001702302/3/5332, № 0001712302/3/5331 від 10.03.2010 року.
Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.
30 червня 2010 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено.
Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001702302/0/34887 від 25.08.2009 року, № 0001702302 від 30.10.2009 року, № 0001702302/2/307 від 13.01.2010 року, № 0001702302/3/5332 від 10.03.2010 року визнані протиправними та скасовані.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 10.07.2009 року до 24.07.2009 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2006 року до 31.03.2009 року, за наслідками якої 11.06.2009 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижений податок на прибуток, у розмірі 115 789, грн., а також у порушення пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижений податок на додану вартість, у розмірі 308 840,00 грн.
25 серпня 2009 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001702302/0/34887 щодо визначення Товариству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 162 105,00 грн., № 0001712302/0/34886 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 463 260,00 грн.
30 жовтня 2009 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001702302/1/92141 щодо визначення Товариству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 162 105,00 грн., № 0001712302/1/92142 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 420 406,50 грн.
12 листопада 2009 року Товариство звернулося до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.
30 грудня 2009 року Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області прийняла рішення щодо залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001702302/0/34887 від 25.08.2009 року, № 0001702302/1/92141 від 30.10.2009 року та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001712302/0/34886 від 25.08.2009 року, № 0001712302/1/92142 від 30.10.2009 року в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 39 825,00 грн., а в іншій частині залишення їх без змін.
13 січня 2010 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001702302/2/307 щодо визначення Товариству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 162 105 грн., № 0001712302/2 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 420 406,50 грн.
18 лютого 2010 року Державна податкова адміністрація України повідомила, що в рішенні від 30.12.2009 року була допущена описка в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001712302/0/34886 від 25.08.2009 року, № 0001712302/1/92142 від 30.10.2009 року на суму 42 853,50 грн.
10 березня 2010 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001712302/3/5331 щодо визначення Товариству суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 420 406,50 грн., № 0001702302/3/5332 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 162 105,00 грн.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обгрунтованими з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 18.03.2008 року між Товариством та АКП «Міжнародний аеропорт Харків» був укладений договір № 107 щодо аеропортового обслуговування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
На підставі договору оренди цілісного майнового комплексу АКП «Міжнародний аеропорт Харків № 1334 від 1.04.2008 року з урахуванням вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ТОВ «Нью Системс АМ» з 1.04.2008 року стало правонаступником прав та обов'язків АКП «Міжнародний аеропорт Харків» за договором № 107 від 18.03.2008 року.
11 травня 2008 року між Товариством та АКП «Міжнародний аеропорт Харків» була укладена додаткова угода до договору № 107 від 18.03.2008 року щодо розірвання зазначеного договору з 11 травня 2008 року.
12 травня 2008 року між Товариством та ТОВ «Нью Системс АМ» був укладений договір № 113 щодо аеропортового обслуговування, відповідно до якого ТОВ « Нью Системс АМ» надавало Товариству послуги з забезпечення польотів повітряних суден.
Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти виконання робіт № ОУ-0000015 від 30.04.2008 року, № ОУ-0000733 від 31.05.2008 року, № ОУ-0000965 від 30.06.2008 року; виписки з банку; акти звірки; акти за формою А, відповідно до яких аеропортне обслуговування в аеропорту м. Харкова здійснювалось щодо повітряних суден ВАТ «АК «Дніпроавіа».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що всі витрати Товариства за договором на аеропортове обслуговування підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, договорами на аеропортове обслуговування, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), банківськими виписками та актом звірки.
Підтверджуючі документи були складені в період здійснення відповідних господарських операцій та були наявні у Товариства у період нарахування валових витрат та на час здійснення перевірки податковими органами.
Товариство збільшило валові витрати в період фактичного отримання результатів робіт (послуг), що підтверджується відповідними актами.
При оформленні результатів наданих за договором доручення послуг шляхом надання Товариством довірителю - ВАТ «АК «Дніпроавіа» звіту повіреного від 1.09.2008 року Товариство включило суму відшкодованих довірителем витрат, пов'язаних з виконанням договору доручення та суму винагороди Товариства за виконання доручення на загальну суму 582 600,14 грн. (без ПДВ) до складу валового доходу, що знайшло своє відображення в декларації за 3 квартал 2008 року.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У разі зменшення суми валових витрат позивача на суму отриманих в рамках договору доручення аеропортових послуг податковий орган зобов'язаний був зменшити суму валового доходу, нарахованого внаслідок компенсації довірителем вартості отриманих послуг, в результаті чого об'єкт оподаткування не виник би, а мав від'ємне значення.
В такому випадку нарахування валових витрат при отриманні аеропортових послуг в жодному разі не призводить до виникнення об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки такі витрати в 3 кварталі 2008 року повністю перекриваються сумою валового доходу, нарахованого під час оформлення результатів наданих послуг за договором доручення, який значно перевищує суму нарахованих валових витрат.
В результаті виконання операцій з аеропортового обслуговування за договором доручення з ВАТ «АК «Дніпроавіа» Товариство отримало винагороду, у розмірі 3 478,21 грн., що також вказує на прибутковість даної операції для Товариства та зв'язок її з його власною господарською діяльністю.
Щодо посилань податкового органу на те, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданих для перевірки, не зазначений перелік робіт або послуг, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, необхідно зазначити наступне.
Податковий облік з податку на прибуток підприємств ведеться на підставі та за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з якого вбачається, що валові витрати платника податку мають підтверджуватись документально.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», як і будь-який інший нормативно-правовий акт з питань оподаткування, не містить вимог до форми документів, якими оформлюється фактичне отримання результатів робіт (послуг). Тому такі документи складаються платниками податків в довільній формі з додержанням вимог цивільного, господарського законодавства та з відображенням суті операції.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), надані під час перевірки, є дійсними, сторонами не оскаржуються, відповідають всім вимогам цивільного та господарського законодавства, повністю ідентифікують контрагента, господарську операцію, вартість отриманих послуг та є належним і достатнім підтвердженням факту надання послуг з аеропортового обслуговування та нарахування валових витрат в податковому обліку.
Правила податкового обліку (у т.ч. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») не містять зазначених відповідачем в акті перевірки вимог до документів для відображення господарської операції в податковому обліку.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є отримана від постачальника податкова накладна.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Обов'язковою умовою є саме наявність податкової накладної. Закон України «Про податок на додану вартість» не позбавляє платника податку права на податковий кредит у разі відсутності в податковій накладні певного реквізиту.
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою «X»).
Як вбачається з екземпляру податкової накладної №17563 від 31.07.2008 року, на яку посилається податкова інспекція в акті перевірки, при зменшенні нарахованого кредиту податкова інспекція помилково виходила з копії (а не оригіналу) податкової накладної ВАТ «АК «Дніпроавіа», про що свідчить помітка «X», проставлена напроти рядку «Оригінал видається покупцю». Така помітка вказує, що податкова накладна не є оригіналом і належить продавцю - ВАТ «АК «Дніпроавіа».
Оригінал податкової накладної № 17563 від 31.07.2008 року, наданий покупцю - Товариству відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та є належним документом для нарахування податкового кредиту.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки Товариства, не роблять ці накладні недійсними, відсутність в цих податкових накладних, виданих постачальниками, певних реквізитів не позбавляє Товариство права включити до податкового кредиту зазначені в таких податкових накладних суми податку.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підпис) Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Степашко О.І.