28 липня 2015 року м. Київ К/800/66535/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря: Іванова Д.О.
представників:
позивача: Катющенко І.О.
відповідача: Максименко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року
у справі № 826/9768/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент груп»
доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення
Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Форум-Менеджмент груп») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Форум-Менеджмент груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Найсвін», ТОВ «Мета-Днепр» та ТОВ «Віп Сервістрейд» за період 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2014 року № 628/26-54-22-03/35847749.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на 4473646,00 грн. та п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.2014 року №0008012203, яким ТОВ «Форум-Менеджмент груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 4473646,00 грн. та за штрафними санкціями - у розмірі 2236823,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2013 року між ТОВ «Форум-Менеджмент груп» (замовник) та ТОВ «Найсвін» (виконавець) укладено договір № 47 комплексного рекламно-маркетингового обслуговування, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів (тимчасових та стаціонарних конструкцій), а також із розміщення реклами, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.
13.01.2014 року між ТОВ «Форум-Менеджмент груп» (замовник) та ТОВ «Віп Сервістрейд» (виконавець) укладено договір № 27 комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій, згідно умов якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець якісно та своєчасно надає послуги (виконує роботи) із технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій у майнових комплексах.
25.12.2013 року між ТОВ «Форум-Менеджмент груп» та ТОВ «Мета-Днепр» укладено договір № 59 комплексного технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій будівель.
Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, а саме - податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, довідками про вартість виконаних робіт, банківськими виписками, тощо, які оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Найсвін», ТОВ «Віп Сервістрейд» та ТОВ «Мета-Днепр» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).
Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун