20 липня 2015 року м. Київ К/800/4342/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайло О.М.
СуддівЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року
у справі №2а-7752/12/2070
за позовом Приватного підприємства «Вавілон-Плюс»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємства «Вавілон-Плюс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0000402201.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Податковий орган провів позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам із TOB «Промтехноопт» за період 1 квартал 2011 року - 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2011 року - 3 квартал 2011 року, за результатами якої склав акт від 14 травня 2012 року №739/22-106/35972693, яким встановив порушення позивачем вимог:
- частини 5 статті 203, частини 1, частини 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з TOB «Промтехноопт» за період 1 квартал 2011 року - 3 квартал 2011 року;
- підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 18 884,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на 14 684,00 грн., за 2 квартал 2011 року на 263,00 грн., за 3 квартал 2011 року на 3 537,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 400,00 грн.
За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0000402201, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 885,00 грн., у тому числі за основним платежем - 18 884,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що усі договори укладені TOB «Промтехноопт» з контрагентами, у тому числі з позивачем, не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у вказаного контрагента.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03 березня 2011 року №03-34, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність товарно-матеріальні цінності: обладнання та матеріали, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити отримані товарно-матеріальні цінності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Промтехноопт» підтверджується наявними у справі первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, а саме видатковими та податковими накладними.
На підтвердження факту оплати та транспортування товару позивачем надано копії платіжних доручень, товарно-транспортні накладні та подорожні листи.
Отримані позивачем у контрагента ТОВ «Промтехноопт» товари надалі використані ним у своїй господарській діяльності, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам з КП «Міський інформаційний центр», ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», комунальним підприємством теплових мереж Харківської районної державної адміністрації та ПАТ «Реал банк».
Зважаючи на встановлення факту документального підтвердження понесених позивачем витрат та використання придбаних товарів у господарській діяльності, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про правомірність формування витрат позивача у спірному періоді.
Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірної суми витрат по господарським операціям з TOB «Промтехноопт».
Посилання податкового органу на висновки акта перевірки контрагента позивача, у тому числі за ланцюгом постачання, не можуть бути самі по собі підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на те, що відповідачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність формування позивачем суми валових витрат за перевіряємий період, підстав вважати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій таким, що було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі № 2а-7752/12/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.