23 липня 2015 року м. Київ К/800/41493/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Донця О.Є.
Леонтович К.Г.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі № 826/729/14 за позовом Державної фінансової інспекції України до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії, -
Державна фінансова інспекція України звернулася в суд з позовом до Пенсійного фонду України, в якому просила зобов'язати Пенсійний фонд України надати Державній фінансовій інспекції персональні дані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а саме: інформацію про паспортні дані (серія, номер, дата видачі, орган, яким видано паспорт, місце реєстрації/проживання особи - повна адреса, дата і місце народження), довідку про розмір середньомісячної заробітної плати за останні 6 місяців, сімейного стану, наявності на утриманні дітей, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на запит Державної фінансової інспекції України не було надано персональної інформації щодо осіб, винних у вчиненні порушень, що створило перешкоди позивачу у виконанні ним законодавчо встановлених повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності винних у вчиненні порушення осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Пенсійний фонд України надати Державній фінансовій інспекції України інформацію та паспортні дані (серія, номер, дата видачі, орган, яким видано паспорт, місце реєстрації/проживання особи - повна адреса, дата і місце народження) наступних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року в частині задоволення адміністративного позову та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Державна фінансова інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2014 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача із Запитом від 21.11.2013 року про надання інформації стосовно його працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а саме, паспортних даних: серій, номерів, дат видачі, органів, якими їх видано, місць реєстрації зазначених осіб; довідок про середньомісячну заробітну плату за останні 6 місяців, по кожному окремому зазначеному працівникові щодо його сімейного стану, наявності на утриманні дітей, фактичного місця проживання, відомостей про притягнення чи не притягнення до адміністративної відповідальності; завірених копій підтверджуючих документів щодо перебування ОСОБА_6 на лікарняному станом на 20.11.2011 року.
Відповідачем було повідомлено листом позивача, що відомості про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності до нього не надходили та надано копію листка непрацездатності ОСОБА_6 з 15.12.2011 року до 06.01.2012 року. Щодо надання паспортних даних, розміру заробітної плати, місць проживання/фактичних місць проживання та сімейного стану повідомлено, що зазначене є персональними даними та відповідно до статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» володільцю їх бази забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, а пунктом 2 статті 14 цього Закону дозволяється поширення таких даних без згоди суб'єкта персональних даних у випадках, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Крім того, відповідач не уповноважений володіти та розпоряджатись зазначеними даними.
Листом «Про надання інформації» від 09.12.2013 року №04-14/1976 з метою забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які допустили порушення бюджетного законодавства та законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, керуючись статтею 16 Закону України «Про захист персональних даних», Позивачем повторно надіслано запит про надання інформації, а саме, паспортних даних: серій, номерів, дат видачі, органів, якими їх видано, місць реєстрації осіб; сімейного стану, осіб на утриманні та довідки про розмір середньомісячної заробітної плати за останні 6 місяців, заступника голови ОСОБА_6, секретаря ОСОБА_5, членів комітету ОСОБА_8, ОСОБА_9 та директора департаменту зведеного бюджету Пенсійного фонду України ОСОБА_10
Як вбачається з Листа від 12.12.2013 року №34326/0910, відповідачем відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2013 року №1045, уповноважена посадова особа органу державного фінансового контролю складає протокол про адміністративне правопорушення за встановленою формою, куди вносяться відомості про особу порушника, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, посада, місце роботи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, місце проживання, в зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний надати позивачу запитувану інформацію. Щодо інших запитуваних відомостей, то вони не вносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а тому підстави для їх надання відсутні.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та приймаючи нову про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що поширення персональних даних може відбуватися лише за згодою суб'єкта персональних даних.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних; поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а поширення персональних даних для притягнення їх суб'єктів до адміністративної відповідальності даним законом не визначено.
Проте, ч.4 ст.19 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний та безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З цього приводу Пленумом Вищого адміністративного суду України прийнято Постанову «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року № 2 та від 15 травня 2014 року № 6.
Відповідно до п. 23.1 зазначеної Постанови суди повинні враховувати, що органи державної фінансової інспекції як суб'єкти владних повноважень мають право, зобов'язані звернутися до адміністративного суду лише в разі, коли таке право чи обов'язок прямо передбачено законом.
Законом не передбачено випадків, відповідно до яких органи державного фінансового контролю можуть звертатися до суду з вимогами про зобов'язання підконтрольної установи надати персональні дані її посадових осіб чи допустити посадових осіб цього контролюючого органу до перевірки.
Із вищезазначеного можна зробити висновок, що Державна фінансова інспекція України, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана діяти лише у спосіб та в межах, встановлених законом. Оскільки законодавством України прямо не передбачено обов'язку Державної фінансової інспекції України звертатися до адміністративного суду з позовом про зобов'язання надати персональну інформацію, то підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України - відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.