28 липня 2015 року м. Київ К/800/63923/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря: Іванова Д.О.
представників:
позивача: Переяславська М.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року
у справі № 804/5807/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лагіон 1»
доЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
проскасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагіон 1» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Лагіон 1») звернулось з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Лагіон 1» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено камеральну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Лагіон 1» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових (звітних) періодах за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2013 року № 1208/15-3/33275946.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п .200.1, п. 200.4 «а», «б» ст.200 Податкового кодексу України, з урахуванням абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року згідно податкової декларації з ПДВ (№ 1300000815 від 20.02.2013 року) - у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових (звітних) періодах - на 2 081 150 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 року № 0001311503, яким ТОВ «Лагіон 1» зменшено суму бюджетного відшкодування на 2 081 150 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі - 520 287,50 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до вимог п. 200.3 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до вимог п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в грудні 2012 року ТОВ «Лагіон 1» придбало за договорами купівлі-продажу у ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро» нерухоме майно: вбудоване приміщення і будівлю складу ОМТС, тобто мали місце господарські операції з придбання нерухомого майна, яке відноситься до основних фондів (основних засобів) в силу приписів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року № 288/4509.
Придбання та використання придбаних об'єктів нерухомого майна у господарській діяльності, підтверджується наявними в матеріалах справи - податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, тощо.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.
В декларації з ПДВ за грудень 2012 року ТОВ «Лагіон 1» відобразило суму податкового кредиту у розмірі 2 081 150 грн., яка виникла у за рахунок придбання вищевказаних основних фондів та яка була фактично сплачена постачальнику основних фондів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Лагіон 1» щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, посилався на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі № 804/5617/13-а за позовом ТОВ «Лагіон 1» до Лівобережної МДПІ, де, зокрема:
- скасовано рішення Лівобережної МДПІ № 1549/10/18.2-15 від 18.01.2013 року (на яке посилався податковий орган в акті перевірки від 20.03.2013 року, як на рішення, на підставі якого визнана неподатковою звітність ТОВ «Лагіон 1» з ПДВ за грудень 2012 року);
- зобов'язано Лівобережну МДПІ прийняти податкову декларацію ТОВ «Лагіон 1» з податку на додану вартість за період грудень 2012 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 14.01.2013 року;
- зобов'язано Лівобережну МДПІ відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Лагіон 1».
Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Зазначена правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун