23 липня 2015 року м. Київ К/800/9626/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Донця О.Є.
Леонтович К.Г.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» до Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області, третя особа Приватне підприємство «Творчо-виробничий центр «Олеся» про визнання протиправним та скасування припису, -
Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ», звернулося в суд з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, третя особа - Приватне підприємство «Творчо-виробничий центр «Олеся», в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 11 червня 2014 року № 191/22 про усунення порушень земельного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приписом від 11 червня 2014 року № 191/22 відповідач порушив встановлені Законом України «Про інвестиційну діяльність» гарантії захисту інвестицій, фактично позбавляючи інвестора (ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ») права на отримання інвестиції.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області № 191/22 від 11 червня 2014 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року та прийнята нова, якою відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з ухваленим апеляційною інстанцією рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Договору № 27/03-1 від 27 березня 2013 року «Про інвестиційну участь у будівництві», укладеному з Приватним підприємство «Творчо-виробничий центр «Олеся», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» є інвестором будівництва магазину орієнтовною площею 850,57 кв. м.
Замовник будівництва Приватне підприємство «Творчо-виробничий центр «Олеся», в постійному користуванні якого на підставі Державного акту на право користування землею (серія Б № 022692) знаходиться земельна ділянка площею 0,40га, передана в користування для будівництва культурно-адміністративного центру з прибудованим багатоповерховим житловим будинком.
Здійсненою Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області перевіркою Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» з питань дотримання вимог земельного законодавства встановлено порушення статті 96 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III - використання земельної ділянки площею 0,076га по вулиці Київській, 6 в місті Житомирі не за цільовим призначенням - будівництво магазину з приміщеннями громадського призначення.
11 червня 2014 року керівником контролюючого органу винесено Приватному підприємству «Творчо-виробничий центр «Олеся» Припис № 191/22 про усунення порушень земельного законодавства.
Вважаючи даний припис таким, що порушує його права як інвестора, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Припису № 191/22 від 11 червня 2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся», за основним цільовим призначенням відноситься до категорії «землі житлової та громадської забудови», отже підприємство використовує дану земельну ділянку за цільовим призначенням та правомірно здійснює на ній будівництво магазину з приміщеннями громадського призначення.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскаржуваний припис, як індивідуальний акт, що встановлює обов'язкові правила поведінки для певної особи, а саме - Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся», не може порушувати прав та охоронюваних законом інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ», як інвестора.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Індивідуальні акти - це акти, які стосуються конкретних осіб, їх прав і обов'язків. Особливістю даних актів є правозастосовчий характер та конкретна їх спрямованість. Тобто дія даних актів поширюється на конкретно визначене коло осіб з метою вирішення окремих питань, які виникають в процесі правозастосовчої діяльності.
Виходячи із змісту оскаржуваного акту, Припис № 191/22 від 11 червня 2014 року відноситься до категорії актів індивідуальної дії, що встановлює обов'язкові правила поведінки для певної особи - Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» та підлягає розгляду за правилами ч. 2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України в межах виключної територіальної підсудності.
Крім того, згідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти ті негативні наслідки, що були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 визначивши зміст поняття «охоронюваний законом інтерес», констатував, що в юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
Тобто, охоронювані законом інтереси - це інтереси певної особи (або групи осіб), які спираються на закон або випливають з інших правових норм і охороняються державою нарівні з правами.
Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності, регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», яким визначена відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний Припис № 191/22 від 11 червня 2014 року про усунення порушень земельного законодавства є індивідуальний нормативно-правовим актом, що встановлює обов'язкові правила поведінки лише для конкретно визначеної особи - Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся», а тому за своєю суттю він не може порушувати прав та охоронюваних законом інтересів інвестора - Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ».
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» - відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.