21 липня 2015 року м. Київ К/9991/84458/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Кобилянського М.Г.,
Кочана В.М.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості з страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року,
У квітні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (далі - управління ПФУ) пред'явило у суді позов до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), яка обліковується за підприємством станом на 1 квітня 2011 року, у розмірі 1 928 130,27 гривень, і не була сплачена ним у строк, визначений статтею 106 Закону України № 1058-VI від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-VI).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 760 448,55 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року, постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нову. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 167 881,72 гривень.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
В своєму запереченні на касаційну скаргу управління ПФУ зазначає, що суд апеляційної інстанцій ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 167 681,72 гривень, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості зазначених позовних вимог, оскільки в силу Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) та ухвали Господарського суду Харківської області від 9 березня 2011 року, вказана заборгованість вважається погашеною.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 167 681,72 гривень не була включена до реєстру кредиторів, оскільки обов'язок щодо її сплати у відповідача виник 20 січня 2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. У зв'язку з цим, сума у розмірі 167 681,72 гривень не є складовою частиною суми 2 064 085,26 гривень, яка відповідно до Закону № 2343-XII та ухвали Господарського суду Харківської області від 9 березня 2011 року визнана погашеною, а тому є поточною та підлягає стягненню.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Судами встановлено, що Товариство зареєстровано в управлінні ПФУ і є платником страхових внесків до ПФУ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 січня 2009 року відносно Товариство порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі, відповідно до вимог статті 11 Закону № 2343-XII.
Наступною ухвалою від 18 листопада 2010 року введено процедуру санації.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 9 березня 2011 року управлінню ПФУ відмовлено у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів суми в розмірі 2 064 085,26 гривень та визнанні цієї суми погашеною.
Товариство самостійно нарахувало та вказало в розрахунку суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2009 року в розмірі 167 681,72 гривень. Вказаний розрахунок Товариством подано до управління ПФУ 19 січня 2009 року.
Відповідно до статті 20 Закону № 1058-VI страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону № 1058-VI, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених частиною 3 вказаної статті Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Положеннями статті 106 Закону № 1058-VI та статей 13, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.
Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. При цьому, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на викладене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Апеляційний суд встановив, що заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 167 781,72 гривень не була включена до реєстру кредиторів, оскільки обов'язок щодо її сплати у відповідача виник 20 січня 2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому вказана сума не є складовою частиною суми 2 064 085,26 гривень.
Тож, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 167 781,72 гривень є поточною заборгованістю, а тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 167 781,72 гривень.
При цьому, апеляційний суд правильно виходив з того, що сума заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить - 167 781,72 гривень, однак, помилково зазначив в резолютивній частині свого рішення іншу суму - 167 881,72 гривень.
Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що апеляційний суд правильно встановив обставини у справі та необхідності досліджувати нові докази немає, а ухвалене ним рішення є помилковим лише в частині, колегія суддів, вважає за необхідне його змінити.
Керуючись статтями 223 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року викласти в такій редакції:
«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області заборгованість в розмірі 167 781,72 гривень.».
В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді В.В.Швець
М.Г. Кобилянський
В.М. Кочан