05 квітня 2011 р. Справа № 82073/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Каралюса В.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та ОСОБА_1 на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 06 жовтня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату надбавки до пенсії, -
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнання дій протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату надбавки до пенсії, як учаснику війни, нагородженому медаллю за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої законом, починаючи з 01.01.2004 року по даний час.
Оскаржуваною постановою Маневицького районного суду Волинської області від 06 жовтня 2009 року в даній справі позов було задоволено частково, а саме визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у проведенні перерахунку та виплаті позивачу надбавки до пенсії та зобов'язано відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1, надбавки до пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01 квітня 2004 року по 11 січня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2003 рік, що визначена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, тобто з 462 гривень, а з 12 січня 2005 року пол. 31 грудня 2006 року в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка застосовується відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є учасником війни, яка нагороджена медаллю колишнього Союзу РСР за самовільну працю в роки Великої Вітчизняної Війни та отримує доплату до пенсії відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у значно меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством України за періоди з 01.04.2004 року по 11.01.2005 року та з 12.01.2005 року по 31.12.2006 року. А відтак, слід визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплаті позивачу вказаної вище надбавки до пенсії та зобов'язати провести вказаний перерахунок за ці періоди.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову. В обґрунтування своїх вимог покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки при розрахунку пенсії позивача не було враховано положення частини 3 стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції у частині відмови позовних вимог є не законною і підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що зміни, внесені Законом України від 05.10.2005 року № 2939-ІV, за яким надбавка до пенсії як учаснику війни, нагородженому медаллю, починаючи з 01.01.2007 року почала надаватися, виходячи із 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, такі зміни не відповідають конституційному припису та суперечить ч.3 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Не взято до уваги Постанову Пленуму ВСУ № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч.1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатніми для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як безспірно встановлено, позивач є учасником війни, яка нагороджена медаллю колишнього Союзу РСР за самовільну працю в роки Великої Вітчизняної Війни.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 23.11.1995 року, яка діяла до 1.01.2007 року, було передбачено підвищення до пенсії учасникам війни, нагородженим медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю в роки Великої Вітчизняної війни, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Станом на січень 2004 року і до 12 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком був встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і становив 20 % середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік та визначався спеціально уповноваженим центральним органом державної влади у галузі статистики.
Згідно довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, 01 квітня 2004 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії виходячи не мінімального розміру пенсії за віком - 20 % середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2003 рік - 462 грн., а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», тобто в розмірі 14 грн. 93 копійки, тоді як згідно ч. 4 ст. 14 Закону розмір вказаної надбавки повинен був становити 69 грн. 30 коп.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають до задоволення та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 01.04.2004 року по 11.05.2005 року є неправомірними, а відтак слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.04.2004 року (з дня подачі позивачем заяви про нарахування вказаної доплати) по 11.01.2005 року, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, що становить 20 % середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2003 рік, тобто з 462 грн., та з врахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення - 14, 93 грн.
Відповідно до вимог ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» передбачено, що з 01 січня 2007 року функції нарахування та виплати пенсій покладаються на органи Пенсійного фонду, а виплатні та інші документи, необхідні для виконання цих функцій, та самі пенсійні справи передані до органів Пенсійного фонду України, що унеможливлює проведення перерахунків пенсій з часу передання справ попередніми органами, що здійснювали призначення та виплату пенсій.
12 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де ч. 1 ст. 28 останнього викладена в новій редакції, що встановлює мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», ст. 82 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав 332 грн., з січня 2006 року - 350 грн., з квітня 2006 року - 359 грн., з жовтня 2006 року - 366 грн.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при розрахунку доплати до пенсії позивачу відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за період з 12.01.2005 року по 31.12.2006 року є неправомірними та слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005 року по 31.12.2006 року, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, що визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який становив з січня 2005 року - 332 грн., з січня 2006 року - 350 грн., з квітня 2006 року - 359 грн., з жовтня 2006 року - 366 грн., та з врахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії - 14, 93 грн.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення їй доплати до пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року, то судом першої інстанції правильно встановлено, що такі до задоволення не підлягають, оскільки з 1 січня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де ч. 4 ст. 14 викладена в новій редакції, чинній на даний час, яка передбачає, що учасникам війни, нагородженим медалями колишнього союзу РСР за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме з такому розмірі позивачу виплачується підвищення до пенсії з 1 січня 2007 року.
Оскільки зазначений Закон у встановленому законом порядку неконституційним повністю чи в його окремих частинах, якими встановлений вказаний розмір, не визнавався, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення в цій частині позовних вимог ОСОБА_1
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують постанову суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 06 жовтня 2009 року в справі № 2-а-992/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді : В.М.Каралюс
ОСОБА_2