15 березня 2011 р. Справа № 16841/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Коваля Р.Й.,
при секретарі Корчинській О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області та ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 лютого 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідачів та зобов'язати відповідача - УПФУ у Володимирецькому районні Рівненської області здійснити перерахунок та виплачувати призначену пенсію згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком - основного розміру та 50 % від мінімальної пенсії - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 22.05.2008 року, також просив зобов'язати відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області виплатити одноразову грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскаржуваною постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.02.2010 року в даній справі, позов було задоволено частково, визнано дії відповідачів протиправними та зобов'язано відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області здійснити перерахунок та виплату позивачу за 2009 рік щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано відповідача УПФУ здійснити перерахунок та виплачувати призначену позивачу пенсію згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком - основного розміру та 50 % від мінімальної пенсії - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 22.05.2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнана інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3-ї групи, інвалідність яких пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, оскільки їй такі виплати за 2009 рік проведено у меншому розмірі ніж передбачено Законом. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії, що визнані інвалідами ІІІ-ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, відповідно. Згідно із вимогами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія особам, віднесеним до І категорії, які є інвалідами ІІІ-ї групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою 6 - ти мінімальних пенсій за віком, відповідно.
Судом було встановлено, що розмір пенсії позивача було встановлено відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 894 від 13.07.2004 року, № 1293 від 27.12 2005 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
Одночасно судом було зроблено висновок про те, що розмір пенсії позивача слід розраховувати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на конкретний період.
ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області в поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в частині щорічної одноразової допомоги зав 2009 рік. В обґрунтування своїх вимог покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач виплачуючи позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС в 2009 році у розмірах, визначених чинним на час проведення таких виплат законодавством, а саме Законами України Про Державний бюджет України та згідно Постави Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, діяв правомірно.
УПФУ в Володимирецькому районі Рівненської області в поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки при розрахунку пенсії позивачки не було враховано положення частини 3 стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 894 від 13.07.2004 року та № 654 від 16.07.2008 року. Крім того, відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, однак суд першої інстанції безпідставно відхилив таку заяву.
В судовому засіданні позивач заперечила проти доводів апеляційних скарг та просить такі відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як безспірно встановлено, позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ-ї групи, відповідно. Положеннями статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як інвалід 3-ї групи, інвалідність якої пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що зі змісту вимог Закону України «Про Державний бюджет України» на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку покликається відповідач, суперечить вимогам спеціальних законів, тому слід в даних правовідносинах застосовувати, саме такі, з огляду на пріоритетність Законів над підзаконними нормативно-правовими актами.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою такий був до поповнений 05.10.2006 року, дія положень Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
На думку колегії суддів, зазначені висновки суду першої інстанції є правильними та належним чином обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІII-ї групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6-ти мінімальних пенсій за віком - основного розміру та 50 % від мінімальної пенсії - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 22.05.2008.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 894 від 13.07.2004 року, № 1293 від 27.12 2005 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
При цьому колегія суддів вважає, що хоча ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивача повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги на користь позивача за період з 22.05.2008 року по 11.01.2009 року включно, неправильно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми, як матеріального так і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
При вирішені справи суд першої інстанції безпідставно не врахував, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення строку зверення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України в редакції закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністартивного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобовязання відповідача провести перерерахунок пенсії позивачу згідно із вимогами ст.ст. 49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 11.01.2009 року включно.
Будь-яких поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не наведено.
На переконання колегії суддів апеляцйної інстанції, суд першої інстанції зобовязаний був врахувати клопотання представника відповідача, яке ним подано до закінчення розгляду справи по суті, де ним ставилось питання про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачкою строків, пердбачених ст.99 КАС України та застосування наслідків, передбачених ст.100 КАС України, зокрема в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 11.01.2009 року включно.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області, як суб'єкт владних повноважень, виплачуючи позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, відповідно, інвалідність якого повязана з наслідками аварії на ЧАЕС, у розмірі меншому, ніж це передбачено абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією і чинними законами України, та що ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області, як суб'єкт владних повноважень, не проводячи позивачу перерахунку та виплату державної пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахунку такої в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.01.2009 року, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто неправомірно.
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для скасування такого та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області та ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області - задовольнити частково.
Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 лютого 2010 року в справі № 2-а-61/10 - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі меншому, ніж це передбачено абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі передбаченому абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 4-х заробітних плат, з врахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області, щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті пенсії у відповідності до статей 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 січня 2009 року.
Зобов'язати ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області здійснити такий перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 12 січня 2009 року, відповідно до 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та з врахуванням виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_3