15 березня 2011 р. Справа № 40052/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Олендера І.Я.,
суддів - Улицького В.З., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року в справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Електро» до Державної інспекції з контролю за цінами у Тернопільській області про скасування рішення від 18 березня 2009 року № 30 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, -
У березні 2009 року ЗАТ «Електро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Тернопільській області, у якому просив скасувати рішення від 18 березня 2009 року № 30 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року позов було задоволено повністю, скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Тернопільській області від 18 березня 2009 року № 30 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з план-схеми адмінбудинку, довідки №79 від 25.05.09р. - три кімнати в яких проживають вказані в акті особи є кімнатами адмінбудинку і не являються житловими, облік спожитої в кімнатах адмінбудинку електроенергії здійснюється за окремими лічильниками які встановлено ними самовільно. Постачання електричної енергії позивачу здійснюється Тернопільським міським РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» на підставі договору «Про постачання електричної енергії» № 221 від 27.02.07р. і облік спожитої електроенергії для адміністративного будинку і для гуртожитку здійснюється відповідно за двома лічильниками - як для промислових і як для непромислових споживачів, а тому і оплата за використання електроенергії в адміністративному будинку повинна проводитись згідно показів лічильника що обліковує витрати електроенергії в адміністративному будинку - як для промислових споживачів.
З вказаною постановою суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_1 інспекція з контролю за цінами у Тернопільській області, який через свого представника подав апеляційну скаргу в якій покликається на те, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що плата за житлово-комунальні послуги на підприємстві визначалась як для громадян, які проживають в приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні. Вартість житлово-комунальних послуг на підприємстві розрахована згідно наказу ТУ ЗАТ «Електро» від 30.08.2004р. № 39 Д. У відповідності до зазначеного наказу вартість житлово-комунальних послуг (без вартості електроенергії) становить від 20,0 до 96,19 грн. в залежності від площі займаної кімнати для мешканців гуртожитку. В тому числі в зазначений наказ включено і 4 кімнати, по яких було здійснено завищене нарахування за електроенергію. Товариство своїм наказом визнало всі кімнати, де мешкають жильці, як житлові приміщення «гуртожитку». Перевіркою було встановлено, що трьом мешканцям в порушення постанови НКРЕ від 10.03.1999р. № 309 «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам» плата за спожиту електроенергію нараховувалась за тарифами як для промислових споживачів. Відтак прийняте рішення є правомірним.
В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч.1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатніми для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
ОСОБА_1 інспекцією з контролю за цінами в Тернопільській області проведено планову перевірку додержання державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги в ТУ ЗАТ «Електро», за результатами якої було складено Акті перевірки від 16.03.2009р. (а.с.5-9), де було встановлено зокрема, що Тернопільське управління є структурним підрозділом товариства, має окремий баланс, розрахунковий рахунок, діє на принципах повного госпрозрахунку. Розрахунки за електроенергію, спожиту населенням, з міським РЕМ проводяться в основному за тарифами в розмірі 18,0 коп./кВт.год. з ПДВ (як для населеного пункту з будинками, обладнаними електроплитами) у відповідності до постанови НКРЕ від 10.03.1999р. № 309. Облік спожитої електроенергії з міським РЕМ ведеться за загальним розрахунковим лічильником. Для розподілу вартості електроенергії між мешканцями дані показників лічильника розподіляються пропорційно кількості кімнат, що обумовлено в наказі підприємства від 30.08.2004р. № 39 Д. Проте, трьом мешканцям в порушення постанови НКРЕ від 10.03.1999р. № 309 «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам» плата за спожиту електроенергію нараховувалась за тарифами як для промислових споживачів.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято Рішення від 18 березня 2009 року № 30 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (а.с.4) та направлено претензію (а.с.10-11).
Як було встановлено відповідачем відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 03.06.1986р. № 208 плата за проживання мешканців в наданих товариством кімнатах проводиться за встановленими ставками: вартості ліжко-місця, при цьому, витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею і окрема плата за них не стягується (в приміщеннях, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); за користування житловою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду (для громадян, які проживають в приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні).
Плата за житлово-комунальні послуги на підприємстві визначалась як для громадян, які проживають в приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, що сторонами не оспорюється.
Відповідачем зазначалось, що вартість житлово-комунальних послуг на підприємстві розрахована згідно наказу ТУ ЗАТ «Електро» від 30.08.2004р. № 39 Д, де вартість житлово-комунальних послуг (без вартості електроенергії) становить від 20,0 до 96,19 грн. в залежності від площі займаної кімнати для мешканців гуртожитку, при цьому в цей наказ було включено 4 кімнати адмінбудинку, що не заперечив сам позивач.
Вартість електроенергії, що використовується як на освітлення кімнат та місць загального користування так і на приготування їжі (кімнати обладнані електроплитами) нараховується окремо згідно даних фактично використаної електроенергії за місяць, при цьому з акту перевірки від 16.03.2009 р. вбачається, що розрахунки за електроенергію, спожиту населенням, з міським РЕМ проводяться в основному за тарифами в розмірі 18,0 коп./кВт.год. з ПДВ (як для населеного пункту з будинками, обладнаними електроплитами) у відповідності до постанови НКРЕ від 10.03.1999р. № 309. Облік спожитої електроенергії з міським РЕМ ведеться за загальним розрахунковим лічильником. Для розподілу вартості електроенергії між мешканцями дані показників лічильника розподіляються пропорційно кількості кімнат, що обумовлено в наказі підприємства від 30.08.2004р. № 39 Д.
Відтак, оскільки трьом мешканцям в порушення постанови НКРЕ від 10.03.1999р. № 309 «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам» плата за спожиту електроенергію нараховувалась за тарифами як для промислових споживачів, то вказані мешканці оплачували електроенергію за тарифами в середньому у три - чотири рази дорожче від тарифів, що застосовуються товариством для інших мешканців гуртожитку.
З огляду на це відповідачем правильно встановлено, що в результаті застосування тарифів на електроенергію мешканцям гуртожитку необґрунтовано нарахована плата за період з 01.01.2008р. по 01.03. 2009р. в розмірі 3364,58грн.
При цьому судом першої інстанції не враховано, що Постановою НКРЕ від 10.03.1999р. № 309 (зі змінами та доповненнями) затверджені тарифи на електроенергію, яка споживається населенням для побутових потреб без залежності від сфери діяльності на роботі чи від місця проживання. Відповідно, переконання ТУ ЗАТ «Електро» стосовно того, що мешканці «гуртожитку», які «ведуть успішно підприємницьку діяльність повинні платити більше за спожиту електроенергію» є безпідставними.
Загальна сума необгрунтовано одержаної виручки за житлово- комунальні послуги, надані не в повному обсязі та із застосуванням вільних тарифів у період з 01.04.2008р. по 01.03.2009р. становить 3150,79грн.
Постанова Тернопільського окружного адміністративного суду прийнята з посиланням на те, що «...постачання електричної енергії позивачу здійснюється Тернопільським міським РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» на
підставі договору «Про постачання електричної енергії» № 221 від 27.02.2007р. і облік спожитої електричної енергії для адміністративного будинку і для і гуртожитку здійснюється відповідно за двома лічильниками - як для промислових і як для непромислових споживачів, а тому і оплата за використання електроенергії в адміністративному будинку повинна проводитись згідно показників лічильника, що обліковує витрати в адміністративному будинку - як для промислових споживачів..».
Однак, дане твердження свідчить про те, що судя не в повній мірі вивчив матеріали справи.
Відповідно до Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ОСОБА_2 народних депутатів.
Однак, ні довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 260, ні генеральним планом (схемою) не передбачено, що у товариства зареєстрований гуртожиток.
Так як, у ТУ ЗАТ «Електро» не зареєстрований згідно вимог чинного законодавства гуртожиток, то, відповідно, при нарахуванні плати за спожиту електроенергію товариство не повинно ділити мешканців котрим надало житлові кімнати на тих, котрі проживають в гуртожитку та на тих, котрі проживають в адміністративному будинку.
Помилковим є твердження суду першої інстанції, що «...згідно план- схеми адмінбудинку, довідки № 79 від 25.05.2009р. - три кімнати в яких проживають вказані в акті особи є кімнати адмінбудинку і не являються житловими...».
У вказаному адмінбудинку є не в трьох, а в чотирьох кімнатах
проживають мешканці, однак для одного з мешканців житлової кімнати
«
адмінбудинку товариство нараховує плату за спожиту електроенергію у відповідності до вимог пункту 1.4 Порядку Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.03.1999 № 309 «Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», тобто за тарифом як для населення, а для мешканців інших трьох кімнат, як для успішних підприємців, пЙата виставляється за тарифом як для промислових споживачів.
[ Відповідно до державних будівельних норм (ДБН В.2.2-15-2005) житлове приміщення - це опалювальне приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.
Так як зазначені кімнати є опалювальними приміщеннями, котрі розташовані у наземному поверсі та призначені для цілорічного проживання мешканців, то відповідно твердження судді Тернопільського окружного адміністративного суду, що три кімнати адмінбудинку, в яких проживають мешканці (хоча мешканці проживають в чотирьох), не є житловими не знаходить підтвердження в законодавстві.
У відповідності до ст. 8 ОСОБА_3 України в нашій державі визнається і діє принцип верховенства права.
ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй.
ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.
Відповідно до ст. 24 ОСОБА_3 України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, завищене нарахування плати за спожиту електроенергію для окремих осіб, котрим товариство виділило для проживання житлові кімнати адміністративного будинку, є не тільки порушенням вимог постанови НКРЕ від 10.03.1999р. №309 «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам», а ще й грубим порушенням конституційних прав та свобод вказаних громадян.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є правомірним.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до переконання, що при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3,п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року у справі № 2-а-18580/09 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_4 - відмовити
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_2