Справа № 127/13228/15-ц
Провадження № 2/127/4385/15
31.07.2015 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Волошина С.В.,
при секретарі Тонкопій Ю.І.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, -
ОСОБА_1, 09.06.2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, в розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу (заробітку) відповідача.
Свій позов мотивувала тим, що сторони по справі 19.08.1995 року зареєстрували шлюб, який на даний час розірвано.
05.03.2003 року у позивача та відповідача народилася донька ОСОБА_3, яка на час подання позову є неповнолітньою.
Станом на час подання позову у сторін, незважаючи на те, що вони проживають за однією адресою, шлюбні стосунки припинились, спільне господарство не ведеться, відповідач припинив брати участь у утриманні спільної дитини. Усі витрати, пов'язані з харчуванням, забезпеченням одягом, навчанням, лікуванням дитини позивач несе особисто. Крім того спільна дочка займається фізичною культурою (йогою) та англійською мовою, через свою хворобливість дочка часто хворіє, і усі ці витрати оплачує позивач зі своєї заробітної платні, оскільки інших доходів вона не має, цих коштів не вистачає для повноцінного утримання, фізичного, духовного та інтелектуального розвитку дитини.
Оскільки відповідач офіційно працює інженером в ПАТ «Вінницяобленерго», позивач просить визначити аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення аліментів з дня пред'явлення позову до суду до досягнення дочкою повноліття.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з наведеним вище позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, що наведено у позовній заяві, вказала, що відповідач не надає їй будь - якої фінансової допомоги, вона особисто купує продукти харчування, одяг, забезпечує навчання та всі інші потреби спільної з відповідачем доньки.
Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні позов визнав, вказавши, що дійсно він раніше не допомагав фінансово в утриманні доньки, оскільки захворів та переніс панкреонекроз. На даний час він оформляє 3 - тю групу інвалідності. Він щиро бажає допомагати в утриманні їх спільної з позивачем доньки, та може і бажає платити на її утримання 1/3 частину його доходу. Його щомісячний заробіток «на руки» становить 3000 - 3100 грн. Утриманців він немає, батьки його перебувають на пенсії, однак вони самостійно себе забезпечують, будь - яких кредитних зобов'язань у нього також немає. Працює він інженером відділу перспективного розвитку ПАТ «Вінницяобленерго».
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч. 6 п. 11 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявні всі законні підстави для прийняття визнання позову відповідачем, виходячи з наступних підстав.
Сторонами не заперечується та обставина, що 19.08.1995 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб а тому вказана обставина відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
05.03.2003 року у позивача та відповідача народилася донька ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3, що видане відділом реєстрації актів громадянського стану 22.07.2003 року (серія І-АМ №198734), про що в книзі записів актів громадянського стану про народження вчинено відповідний запис за №607, в якому в графі «Батько» вказано ОСОБА_2 (а.с.3).
Сторонами також не заперечується та обставина, що відповідач матеріально не допомагає в утриманні спільної доньки, а тому вказана обставина також не підлягає доказуванню.
Між сторонами склалися правовідносини, що регулюються нормами Сімейного кодексу України, зокрема в частині обов'язку батьків утримувати дитину та його виконання.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, інші обставини, що мають істотне значення; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів(надалі Постанова) у відповідності до ч.1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати свою дитини до досягнення нею повноліття, а у випадках передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно п. 17 Постанови вирішуючи питання, щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього і інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст.182 СК України.
У цьому зв'язку судом встановлено, що відповідач по справі офіційно працює, а тому аліменти з нього слід стягувати у відповідній частці від його заробітку (доходу).
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача суд враховує також те, що спільна дитина фактично перебуває на повному утриманні матері, що потребує значних коштів, також суд враховує те, що відповідач повністю визнав позовні вимоги, оскільки враховуючи рівень його доходу він може та бажає матеріально підтримувати свою дочку.
Зважаючи на вказані обставини а також на розмір заявлених вимог, виходячи із принципу, взаємного обов'язку батьків по утриманню дітей, враховуючи стан здоров'я відповідача, а також те, що інших утриманців у нього немає, суд вважає можливим встановити аліменти на рівні 1/3 частки від всіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде розумним, справедливим та зваженим, з огляду на встановлені судом обставини справи.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аліменти підлягають стягненню в контексті ст. 191 СК України з дня пред'явлення позову, тобто у даній справі з 09.06.2015 року.
У відповідності до п. 1. ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-182, 191, 192 СК України, ст. ст. 10, 60, 88, 174, 212- 215, 218, 367 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: м. Вінниця, 1 - й провулок Глінки 16, ідентифікаційний код НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої за адресою м. Вінниця, 1 - й провулок Глінки 16, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дитини відповідного віку, з дня звернення до суду, тобто з 09.06.2015 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: м. Вінниця, 1 - й провулок Глінки 16, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави 243, 60 грн. судового збору.
Рішення суду в межах суми аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: