Справа № 22-ц-806/2011 Головуючий у I інстанції - Соколов О.О.
Категорія -цивільна Доповідач - Боброва І. О.
14 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:ОСОБА_4,
за участю:позивача та відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди,
В січні 2011 р. позивач звернувся з позовом в якому просив стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн., яка заподіяна йому відповідачем через дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 02.08.2010 року в м. Чернігові з вини відповідача. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, через які він не може його експлуатувати, що завдає йому моральні страждання.
Рішенням Городнянського районного суду від 10.02.2011 року позов ОСОБА_5 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 500 грн. на відшкодування моральної шкоди; судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог - 25 грн. судового збору та 6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 531 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду від 10.02.2011 р. скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог в частині збільшення розміру відшкодування моральної шкоди та вирішити питання щодо повернення надмірно сплачених сум судових витрат у порівнянні із сумою задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовані та враховані обставини, що мають значення для справи. Так, апелянт вважає, що судом не в повній мірі враховані всі ті страждання, які він пережив у зв'язку із пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП, чим порушені вимоги ст.23 ЦК України та не враховані роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Крім того, судом невірно проведений розподіл судових витрат та не було вирішено питання повернення надмірно сплачених сум державного мита та витрат на ІТЗ.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.
По справі судом встановлено, що 02.08.2010 року близько 15 год. 45 хв. поблизу перехрестя вулиць Кільцева - Белова в м.Чернігові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, який належить позивачу, та автомобіля НОМЕР_2, яким керував відповідач, в результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Згідно з постановою апеляційного суду Чернігівської області від 26.10.2010 року ОСОБА_6 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП (а.с.5-6). Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 26.10.2010 р. провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.8-9).
Також судом достовірно встановлено, що автомобіль, володільцем якого є позивач (а.с.10), був придатний до експлуатації, позивач відмовився від відшкодування матеріальної шкоди страховою компанією, також ним не було надано будь-яких доказів на підтвердження погіршення стану його здоров'я у зв'язку із ДТП, що сталося 02.08.2010 р.
Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги ч.3 ст.23, ст.1167 ЦК України, суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди правильно враховував глибину та тривалість заподіяних страждань, принципи об'єктивності, розумності та справедливості при визначенні розміру грошового відшкодування, та вірно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та обґрунтовано стягнув суму моральної шкоди в 500 грн.
В цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд до уваги не приймає з підстав викладених вище.
Як зазначалося вище, судом першої інстанції стягнуті з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат 25 грн. судового збору та 6 грн. ІТЗ. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до статті 3 пункту „д” Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93, із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлена у 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а саме 8,5 грн. Підстави для застосування розміру судового збору встановленого п. „ж” ст.3 Декрету відсутні, оскільки цей пункт стосується позовів про захист честі та гідності. Безпідставно судом не враховано і те, що позивач при подачі позову немайнового характеру сплатив 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, замість 37 грн., що встановлено п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1258. Ці судові витрати є лімітрофними і від розміру заявленої суми моральної шкоди не залежать. Тому суду першої інстанції слід було стягнути з відповідача на користь позивача на повернення судових витрат 8,5 грн. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Питання щодо повернення позивачеві зайво сплачених судових витрат, а саме 83 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 491,5 грн. судового збору суд першої інстанції може вирішити відповідно до ст.83 ЦПК України, шляхом постановлення відповідної ухвали.
При подачі апеляційної скарги апелянт не сплатив суму судового збору 4,25 грн. та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, заявивши клопотання про відстрочку сплати цих витрат. Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції щодо розміру стягнутої моральної шкоди залишено без змін, а зміна розміру судових витрат, понесених в суді 1 інстанції, судовим збором не обкладається, з позивача на користь держави слід стягнути 4,25 грн. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в апеляційній інстанції.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2011 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судового збору в сумі 25 та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 6 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на повернення судових витрат 8,5 грн. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2011 року залишити без змін
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції - 4,25 грн. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: