Справа № 211/7900/14-ц
Провадження № 2/211/547/15
іменем України
28 липня 2015 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Н. О. Сарат,
при секретарі: Зоріній С.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Четверта Криворізька державна нотаріальна контора про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та усунення від спадкування,-
Позивач звернулась до суду з позовом, який згодом доповнила, в обгрунтування якого зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 06 березня 2009 року.
06.01.2014 року її чоловік помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та автомобіля ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_1. У визначений термін вона звернулась до четвертої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка як спадкоємець першої черги. Окрім неї з заявою також звернувся й син померлого чоловіка - ОСОБА_4.
Зазначена квартира належала її чоловіку у порядку спадкування після смерті його матері, а вказаний автомобіль придбавали з чоловіком разом, тому він є об'єктом права спільної сумісної власності.
За час перебування у шлюбі вона разом з чоловіком провели значні ремонтні роботи у квартирі. Було замінено двері, каналізаційну мережу, водогін, проведено загальний ремонт у квартирі, що значно збільшило її вартість.
Тому вона просить визнати квартиру №6 у будинку№8 по вул. Дніпропетровське шосе в м.Кривому Розі об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5, який помер 06 січня 2014 року та ОСОБА_1. Усунути ОСОБА_4 від спадкування після смерті ОСОБА_4 Віктроа Георгійовича, який помер 06 січня 2014 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що син батька не провідував, не надавав жодної допомоги. Чоловіка двічі оперували, однак син не надав допомоги, навіть не провідував його у лікарні. Після другої операції чоловік хворів та не працював. 9 місяців він взагалі не працював, а працювала лише вона, та власним коштом лікувала його, утримувала. А потім він почав отримувати пенсію, але не працював. До дня смерті чоловік не потребував стороннього догляду. До проведення ремонту оцінка квартири не проводилась, однак вона була у занедбаному стані, були повністю відсутні вода, каналізація не працювала, шпалери звисали. Тому вони разом з чоловіком робили ремонт, однак перепланування та прибудови не було.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що квартира померлому належала одноособово на підставі заповіту. Не надано доказів, що квартира значно збільшилась у ціна. Щодо усунення відповідача від спадкування, то відсутні підстави для задоволення, так як перелік підстав є вичерпним.
Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено у судовому засіданні позивач та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2009 року (а.с.6). 06.01.2014 року ОСОБА_5 помер (а.с.7). Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та автомобіля ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.8-14).
Зазначена квартира належала її чоловіку у порядку спадкування після смерті його матері (а.с.12). Під час спільного проживання позивач разом з чоловіком у квартирі проводили ремонтні роботи, сплачували комунальні послуги.
Відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У відповідності до ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак, позивачем не надано доказів поганого технічного стану та вартості спірної квартири до 2010 року, докази проведення капітального (а не поточного) ремонту, докази технічного стану та вартості квартири після ремонту, оскільки проведення ремонту квартири саме по собі не є підставою для задоволення позовних вимог.
Що стосується вимоги, щодо усунення відповідача від спадкування, то відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані. Згідно із п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Однак, як зазначила позивач її чоловік не потребував стороннього догляду.
Виходячи із того, що ОСОБА_1 не було надано належних і допустимих доказів умисних дій чи бездіяльності спадкоємця ОСОБА_4, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених ст. 61 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене та розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог та підстав, на які посилається позивач у позові, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 1224 ЦК України, ст.62 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_7