Справа № 162/910/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Труш В.О.
Провадження № 22-ц/773/1129/15 Категорія: 19 Доповідач: Осіпук В. В.
27 липня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі Концевич Я. О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання правочину недійсним та застосування реституції, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 8 червня 2015 року,-
В травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Покликався на те, що 13.01.2011 року уклав із відповідачем договір про придбання автомобіля «Чері Амулет» вартістю 75040 грн., предметом якого є надання товариством послуг з адміністрування системи АвтоТак з метою придбання автомобіля в групі. На виконання вказаного договору він сплатив періодичні платежі із щомісячною винагородою на загальну суму 27707 грн., однак автомобіль не отримав.
Вважаючи, що вказаний договір був укладений під впливом обману, а відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, позивач просив суд визнати зазначений договір недійсним з моменту його укладення і стягнути з ТзОВ «Авто Просто» сплачені ним кошти в сумі 27707 грн.
8 червня 2015 року рішенням Любешівського районного суду в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати як несправедливе, прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір є правомірним, при його укладені не були порушені вимоги чинного законодавства, воєвиявлення сторін були вільними, а відтак умови договору не порушують прав позивача як споживача.
Такі висновку суду є правильними.
Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2011 року між ТзОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 341203 про надання послуг (а. с. 10) (далі - Угода).
Предметом Угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля в групі.
Діяльність товариства з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ліцензована Національною комісією, що здійснює державне регулюванні у сфері ринків фінансових послуг (а. с. 50-51).
Додатком № 1 до Угоди № 341203 було визначено, що підприємство з яким ТзОВ «Авто Просто» укладено договір на постачання транспортних засобів має надати позивачу автомобіль «Чері Амулет» за ціною 75040 грн. (а. с. 11).
У додатку № 2 до Угоди № 341203 сторони обумовили правила функціонування системи придбання в групах АвтоТак. За умовами даного додатку ОСОБА_1 підписом ствердив про свою згоду з наданими йому правами та встановленими обов'язками за Угодою, про зрозумілість та справедливість умов Угоди по відношенню до себе (а. с. 12-17).
Відповідно до ст. 10 Угоди учасник визнав, що отримав коректно викладені пояснення від представника ОСОБА_2, уважно прочитав та зрозумів Угоду та додатки до неї, що засвідчив своїм підписом.
На виконання вказаної Угоди та відповідних додатків до неї ОСОБА_1 перерахував відповідачу 27707 грн. (а. с. 24-34).
Відповідно до ст. ст. 2, 3 Угоди ТзОВ «Авто Просто» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, зазначених в Угоді.
Передбачено, що ТзОВ «Авто Просто» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатку № 2 до Угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати Угоду недійсною вважаючи її несправедливою.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За змістом ст. 18 цього Закону для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Однак позивачем не було надано відповідних належних та допустимих, доказів, які б свідчили про наявність при укладені Угоди та відповідних додатків до неї, тієї сукупності ознак, які б давали суду обґрунтовану можливість констатувати про несправедливість умов Угоди, щодо механізму повернення сплачених грошових коштів у випадку розірвання Угоди.
Крім того, дисбаланс - це нерівна кількість прав та обов'язків, то позивачу необхідно було зазначити в якій кількості нерівні права та в якій кількості нерівні обов'язки сторін, крім того така нерівність повинна бути істотною.
Зобов'язання відповідача визначені в ст. 3 Угоди та складаються з 11 пунктів натомість зобов'язання позивача визначені в ст. 5 Угоди та складаються з 7 пунктів. Таким чином посилання позивача на істотний дисбаланс прав та обов'язків позивача та відповідача та ще й на користь відповідача не відповідає дійсності.
Також слід зауважити, що відповідно до п. 13.8. ст. 13 Додатку № 2 до Угоди: якщо Учасник виявить бажання розірвати Угоду та відмовитись від подальшої участі в системі АвтоТак протягом 7 календарних днів від дати підписання Угоди, такому Учаснику повертаються вся сума коштів, внесена ним на рахунок ТзОВ «Авто Просто».
Тобто, підписавши Угоду Учасник має 7 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АвтоТак, причому у разі відмови йому були б повернуті всі сплачені ним кошти.
Крім того, жодною умовою Угоди не передбачено, що ТзОВ «Авто Просто» звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачену Главою 51 ЦК України.
Крім того Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.
Споживач, який виконав ці умови угоди, має повне право вимагати від ТзОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, щодо оплати продавцю вартості автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договоруна умовах, що обмежують права споживача та здійснення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.
Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами визначений у ч. 3 ст. 18 цього Закону і не є вичерпним.
Поняття «нечесна підприємницька практика» означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Згідно з п. 2 ч. 1. ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Враховуючи наведені обставини можна зробити висновок, що ОСОБА_1 скористався своїм правом свободи договору, уклав з відповідачем саме договір про надання послуг системи АвтоТак, спрямованої на придбання автомобіля у групі покупців учасників цієї системи. З особливостями даної угоди, зокрема щодо внесення коштів, отримання автомобіля, розірвання угоди та повернення коштів він мав можливість детально ознайомитись та у випадку не погодження з ними відмовитись від укладення такої угоди.
Оскільки позивач в судовому засіданні не довів того, що оспорювана ним Угода є несправедливою, вводить його в оману та містить елементи нечесної підприємницької практики з боку відповідача, то суд першої інстанції, врахувавши дані обставини, цілком підставно і обґрунтовано прийняв рішення про відмову в позові.
Отже рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, рішення Любешівського районного суду Волинської області від 8 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді