Справа: № 825/1570/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
30 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 - Подибайла Вячеслава Юрійовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів, -
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно наказу № 39 військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 18.03.2014 року він був призваний на військову службу по мобілізації, згідно наказу № 50 військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 18.03.2014 року позивач призначений на посаду «начальника радіостанції радіогрупи інформаційнотелекомунікаціного вузла ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 та наказу Міністра оборони України від 09.12.2002 року № 402 громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави. Однак, позивача не було зараховано на продовольче забезпечення, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України. Відповідно наказів ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 року № 575 за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року позивачу належить до виплати 4545,96 грн. грошової компенсації замість встановлених норм харчування. Оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 в добровільному порядку не виплачує належну позивачу компенсацію, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позов задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно незарахування на продовольче забезпечення з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року до Військової частини НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату ОСОБА_1 грошової компенсації замість встановлених норм харчування до Військової частини НОМЕР_1 .
Визнано неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 року № 575 (додаток № 11) за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 4545,96 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Військової частини НОМЕР_1 - Подибайло Вячеслав Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що наказом № 39 військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 18.03.2014 року позивач був призваний на військову службу по мобілізації.
Згідно наказу № 50 військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 18.03.2014 року позивач призначений на посаду «начальника радіостанції радіогрупи інформаційнотелекомунікаціного вузла Чернігівського ОВК».
З 18.03.2014 року позивача не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при ВЧ НОМЕР_1 , в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.
Відповідно до наказів ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2014 № 575 ОСОБА_1 було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн. (додаток № 11) (а.с. 17-18).
Однак, вказана компенсація відповідачем виплачена не була.
Вважаючи таку бездіяльність відповідачів неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Відповідно до пункту 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 року № 402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 року № 905 «Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство» Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення з 01.09.2012 року до ВЧ НОМЕР_1 .
10.12.2014 року тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 видано наказ № 575 про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошову компенсацію замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою № 1 (загальновійськова) за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року згідно затверджених відомостей (а.с. 17).
Крім того, в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 року по 26.11.2014 року (від 26.12.2014 року № 234/1/31/82) зазначено, що в термін до 26 січня 2015 року необхідно організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2446343,18 грн. (а.с. 24-26).
Про необхідність відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу командиру ВЧ НОМЕР_1 від 20.09.2014 року (а.с. 19).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу належить грошова компенсація замість встановлених норм харчування, за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року, включно, в сумі 4545,96 грн., що підтверджується актом взаємозвірки вартості компенсації замість норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації Чернігівського ОМВК.
Судом першої інстанції було встановлено, що доказів, які б підтверджували виплату позивачу суми грошової компенсації замість встановлених норм харчування № 1 - загальновійськова за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року в сумі 4545,96 грн. не надано.
Таким чином, враховуючи те, що наказ ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого позивача було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, виданий лише 10.12.2014 року, а також позивачу не виплачено таку грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96грн., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині щодо невиплати позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 спірної компенсації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, колегія суддів критично сприймає твердження Військової частини НОМЕР_1 в обгрунтування доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки відповідно до ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року встановлено, що оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав в кінці квітня 2015 року, то позов подано в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Вказана ухвала не оскаржена та є чинною, а тому вирішення вказаного питання в межах розгляду апеляційної скарги на постанову, якою вирішено справу по суті позовних вимог, суперечить правилам адміністративного процесуального судочинства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 - Подибайла Вячеслава Юрійовича - залишити без задоволення, а на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 30.07.2015 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Грищенко Т.М.