Постанова
Іменем України
11 березня 2009 року
Справа № 2-7/10353-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивач: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 16 грудня 2008 року у справі №2-7/10353-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Євпаторія, 97400)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" (вул. Леніна, 56, м. Євпаторія, 97400); (м. Євпаторія, вул. Партизанська, 8, 97400)
про стягнення 191965,00 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" про стягнення 191 965,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 лютого 2006 року між сторонами був укладений договір про намір укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна по Чорноморському шосе, 17 в м. Євпаторії, за умовами якого відповідач зобов'язався передати позивачу у власність вказаний об'єкт нерухомості за 16 500,00 доларів США. Позивач стверджує, що ним був переданий відповідачеві аванс у сумі 1000,00 доларів США та в подальшому сплачена інша частина у сумі 77965,00 грн., що дорівнює 15500,00 доларів США. Проте, відповідач ухилився від продажу нерухомого майна, через що позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" 83965,00 грн. основного боргу, 24000,00 грн. неустойки та 84 000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року у справі № 2-7/10353-2008 у позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" про стягнення 191965,00 грн. -відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та невідповідності підстави позову в частині вимог про стягнення 83965,00 грн. основного боргу та 24000,00 грн. неустойки фактичним обставинам справи. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначив, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому відповідачем моральної шкоди та не обґрунтував її розмір.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати з підстав, зазначених в скарзі (арк. с. 54-55).
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" (Сторона 1) та фізичною особою ОСОБА_1(Сторона 2) було укладено договір купівлі-продажу, пунктом 1 якого передбачено, що Сторона 1 продає об'єкт, розташований за адресою: Чорноморське шосе, 17, вартістю 16500 доларів США Стороні 2.
Згідно умов пункту 2 договору Сторона 2 передає Стороні 1 заставу в сумі 1000 доларів США. Сторона 2 зобов'язується викупити даний об'єкт до 01 жовтня 2006 року (пункт 3 договору).
Після підписання договору ОСОБА_1були передані товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" кошти у сумі 1000 доларів США, а платіжним дорученням №166 від 06 жовтня 2006 року була перерахована інша частина в гривневому еквіваленті -77 965,00 грн. Цей факт підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року у справі №2-13/14518-2007 та рішенням Євпаторійського міського суду від 27 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2007 року, а тому в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнається судом преюдиціальним. Крім того, вказаними судовими рішеннями встановлено, що між сторонами був укладений договір про намір.
Враховуючи те, що об'єкт в подальшому не був переданий у власність, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача отриманих за договором коштів в примусовому порядку, оскільки позасудові спроби врегулювати спірні правовідносини виявилися безрезультатними.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що договір про купівлю-продаж від 12 лютого 2006 року був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" та фізичною особою ОСОБА_1, а не суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Відповідно до положень статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, законодавчо передбачено, що правовий статус фізичної особи та фізичної особи-підприємця є різними, оскільки правовий режим діяльності фізичних осіб-підприємців аналогічний до режиму юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Зокрема, на фізичних осіб - підприємців в тій частині, що стосується здійснення підприємницької діяльності, поширюється Господарський кодекс України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Тобто подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.
В свою чергу, необхідними елементами позову є предмет позову та підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, серед іншого, повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги; інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
При цьому, докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, повинні бути зазначені у позовній заяві.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача грошових коштів мотивовані посиланням на договір про купівлю-продаж від 12 лютого 2006 року, який був укладений з фізичною особою ОСОБА_1Тобто підставою позову є невиконання відповідачем умов договору, стороною за яким позивач не є.
За таких обставин, враховуючи необґрунтованість та невідповідність підстави позову фактичним обставинам справи, в задоволенні вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 щодо стягнення сплачених коштів та неустойки суд першої інстанції відмовив обґрунтовано.
При цьому, судова колегія приймає до уваги, що в платіжному дорученні №166 від 06 жовтня 2006 року в якості платника грошових коштів зазначений суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, а в графі "призначення платежу" вказано: "за купівлю об'єкта за адресою: Чорноморське шосе, 17, згідно договору про купівлю-продаж від 12.02.2006 р.".
Проте, враховуючи, що договірні відносини між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Укрросінвест" не існували, позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про стягнення сплачених коштів у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутого майна, тобто за умови зміни підстави позову.
Стосовно вимоги позивача про стягнення 84 000,00 грн. моральної шкоди судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.
Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Матеріли справи не містять будь-яких належних доказів спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, тому цей факт судова колегія вважає недоведеним а відповідні позовні вимоги -безпідставними.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року у справі №2-7/10353-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова