Постанова
Іменем України
18 березня 2009 року
Справа № 2-7/6593-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Бурлак Володимир Миколайович, довіреність № 149 від 19.01.09, Торгово-господарська асоціація "Атланта";
відповідач: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу торгово-господарської асоціації "Атланта" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26 січня 2009 року у справі № 2-7/6593-2008
за позовом торгівельно-господарська асоціації "Атланта" (вул. Сімферопольська, 6а,Саки, 96500)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Саки,96500)
про стягнення 7260,00 грн.
У травні 2008 року позивач -торгівельно-господарська асоціація "Атланта", з посиланням на статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_1 від 13.08.2002 прізвище -ОСОБА_1(арк. с. 101)), з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення 7200,00 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку (арк. с. 2- 3, 50-51).
Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 30 вересня 2005 року, відповідач продовжує займати торговий кіоск № 60, розташований по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки та, при цьому, не сплачує надані послуги торгового центру.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26 січня 2009 року у справі № 2-7/6593-2008 відмовлено у позові торгово-господарської асоціації "Атланта" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 7260,00 грн.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність, на час звернення до суду, у позивача порушеного діями відповідача права чи законного інтересу.
Крім того, суд зазначив, що оскільки право власності на торговий кіоск № 60, розташований по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки, за торгівельно-господарською асоціацією "Атланта" не зареєстроване, у останньої було відсутнє право претендувати на отримання доходів від використання зазначеного кіоску, у тому числі, від здачі його в оренду.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неповним дослідженням обставин справи.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує про обов'язок відповідача, згідно умов договору про надання послуг № 23 від 30 вересня 2005 року, компенсувати затрати позивача на надані останнім послуги, зазначені у "Калькуляції вартості послуг за 1 торгове місце (2 кв. м) на земельній ділянці торгового центру торгівельно-господарської асоціації "Атланта" за 1 день" (арк. с. 56).
Більш детально доводи сторони викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.
Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.
За розпорядженням виконуючого обов'язки заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 березня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Черткової І.В. на суддю Лисенко В.А.
У судовому засіданні, яке відбулось 18 березня 2009 року, представник позивача апеляційну скаргу підтримав, відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, а також на призначення представника, не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта-центр" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 22 оренди кіоску (ларька), за умовами якого орендарю був переданий у строкове користування кіоск загальною площею 4,4 кв. м фактичною вартістю 5200,00 грн. на земельній ділянці, належній товариству з обмеженою відповідальністю "Атланта-центр", розташованій за адресою: м. Саки, вул. Сімферопольська, 6А (арк. с. 17).
Одночасно, 30 вересня 2005 року між позивачем у справі - торгівельно-господарською асоціацією "Атланта" (виконавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (замовник) був укладений договір про надання послуг № 23, пунктом 1.1. якого передбачено, що виконавець надає замовнику послуги з обладнання кіоску для продажу промислових товарів, а також, по наданню в довгострокову оренду кіоску загальною площею 4,4 кв. м на земельній ділянці, належній торгівельно-господарській асоціації "Атланта", фактичною вартістю 5200,00 грн. (арк. с. 59).
Відповідно до пункту 1.2. договору замовник для обладнання кіоску перераховує на розрахунковий рахунок виконавця кошти в сумі 5200,00 грн.
Виконавець повертає замовнику щомісячно 50 % вартості послуг в рахунок внесених коштів на обладнання кіоску (пункт 1.3. договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору оплата за послуги здійснюється щомісячно до 5 числа поточного місяця згідно затвердженої калькуляції в сумі 264,00 грн.
З 01 жовтня 2006 року вищезазначений договір оренди № 22 від 30 вересня 2005 року був розірваний за взаємною згодою сторін, у зв'язку з чим, орендар (відповідач) припинив сплачувати орендну плату за цим договором (арк. с. 18, 19).
Не зважаючи на це, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 продовжувала користуватися вказаним ларьком, вважаючи себе його власником на підставі рішення виконкому Сакської міської ради від 28 лютого 2008 року (арк. с. 58, 63).
Судом встановлено, що зазначене рішення виконкому Сакської міської ради визнано недійсним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2008 року у справі № 2-8/8919-2008 (арк. с. 111-113), у зв'язку з чим, позивач вважає, що ОСОБА_1 продовжувала користуватися зазначеним майном безпідставно та своїми діями завдала торгівельно-господарській асоціації "Атланта" майнової шкоди у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 7200,00 грн. вартості послуг, отриманих, але не сплачених відповідачем.
Зазначену суму позивач обґрунтовує посиланням на калькуляцію, затверджену генеральним директором торгівельно-господарської асоціації "Атланта" від 01 липня 2006 року, згідно з якою вартість послуг за 1 кв. м торгової площі кіоску в день складає 2 грн., у тому числі: заробітна плата -0,52 грн., нарахування на заробітну плату -0,17 грн., електропостачання -0,04 грн., вивіз твердих побутових відходів -0,04 грн., водопостачання -0,01 грн., телефон, телеграф -0,01 грн., канцелярські товари, поштові витрати -0,01 грн., газопостачання -0,03 грн., господарські витрати -0,02 грн., поточний ремонт -0,04 грн., утримання загального туалету -0,06 грн., охорона праці і санітарна гігієна -0,01 грн., єдиний податок -0,18 грн., амортизація -0,15 грн., на розвиток МТБ 35 % - 0,45 грн., рентабельність 15 % -0,24 грн. (арк. с. 56).
Таким чином, враховуючи, що площа кіоску № 60 складає 4,4 кв. м, вартість наданих торговим центром послуг відповідачу за 4,4 грн. позивач оцінює у 8,00 грн.; у місяць відповідно -240,00 грн. Відповідач за даними позивача користувалась послугами протягом 30 місяців (з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2005 року, з 01 жовтня 2006 року по 01 серпня 2008 року). Загальна сума шкоди складає: 240 грн. х 30 місяців = 7200,00 грн. (арк. с. 51).
У свою чергу, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 стверджує, що не отримувала від позивача послуг, про які йдеться у позовній заяві, а ринковий збір сплачує добровільно до бюджету міста Саки.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зверталася з заявою до позивача та просила його стягувати ринковий збір, а також надати їй обґрунтовану калькуляцію ринкових послуг (акр. с. 58, 18, 60-61).
Листом від 09 жовтня 2006 року (вих. № 121) позивач відповів, що за обґрунтованою калькуляцією послуг ринку суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 слід звертатися до керівників існуючих ринків міста (арк. с. 57).
Несплата відповідачем вартості вказаних послуг у сумі 7200,00 грн. явилась підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, отже останні підлягають регулюванню саме за правилами зазначених кодексів.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Згідно приписів статті 22 вказаного Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01 квітня 1994 року зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення майнової (позадоговірної) шкоди у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 7200,00 грн. Про це, зокрема, свідчить посилання позивача, при обґрунтуванні позовних вимог, на статтю 1166 Цивільного кодексу України.
Приписами зазначеної статті встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом для притягнення, як до деліктної (позадоговірної) відповідальності, встановленої нормою статті 1166 Цивільного кодексу України, так і відповідальності за порушення договірних зобов'язань, необхідна наявність одних і тих же складових: шкода, протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина.
Як свідчать матеріали справи, позивач вбачає порушення його прав у безоплатному користуванні відповідачем вищезазначеними послугами. При цьому, позивач пояснює, що він не може забезпечити надання послуг індивідуально встановленому кіоску, тому надає ці послуги у комплексі в цілому, куди входить і торговий кіоск № 60, безпідставно зайнятий ОСОБА_1
Однак, судова колегія знаходить необґрунтованими твердження позивача про безпідставність користування ОСОБА_1 торговим кіоском № 60.
Так, умовами пункту 1.1. вищезазначеного договору про надання послуг № 23 від 30 вересня 2005 року передбачено, що виконавець надає замовнику послуги з обладнання кіоску для продажу промислових товарів, а також, по наданню в довгострокову оренду кіоску загальною площею 4,4 кв. м на земельній ділянці, належній торгівельно-господарській асоціації "Атланта", фактичною вартістю 5200,00 грн. Даний договір, відповідно до пункту 6.1., діє з моменту підписання по 01 жовтня 2015 року, тобто на даний час є діючим.
Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, торговим кіоском (ларьком) № 60, загальною площею 4,4 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці відповідача, за адресою: м. Саки, вул. Сімферопольська, 6А, відповідач користується у рамках орендних правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору № 23 від 30 вересня 2005 року.
Що ж до вимог позивача про компенсацію йому вартості наданих послуг у розмірі 7200,00 грн., то стягнення цієї суми є неможливим на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює деліктну (позадоговірну) відповідальність.
Згідно приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
З позовної заяви, з урахуванням уточнень, вбачається, що підставою позову обрано саме статтю 1166 Цивільного кодексу України. Більш того, у контексті статті 224 Господарського кодексу України, позивач, у якості підстави відшкодування неотриманих доходів, відокремлює порушення установлених вимог здійснення господарської діяльності, а не порушення господарського зобов'язання (арк. с. 51).
За таких обставин, судова колегія відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на те, що правовою підставою для стягнення вартості послуг є відповідний господарський договір № 23 від 30 вересня 2005 року, а також посилання на статті 526, 599, 903 Цивільного кодексу України, що по суті, є зміною підстав позову, яка допускається, в силу вищенаведених правил статті 22 Господарського процесуального кодексу України, виключно до прийняття рішення по справі.
До того ж, згідно пункту 1.1. договору про надання послуг № 23 від 30.09.2005 виконавець надає замовнику послуги з обладнання кіоску для продажу промислових товарів. Вказане формулювання умов договору не узгоджується з тими послугами, про які заявляє позивач, а саме: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, електропостачання, вивіз твердих побутових відходів, водопостачання, телефон, телеграф, канцелярські товари, поштові розходи, газопостачання, господарські витрати, поточний ремонт, утримання загального туалету, охорона праці і санітарна гігієна, єдиний податок, амортизація, на розвиток МТБ 35 %, рентабельність 15 % -(арк. с. 56).
У будь-якому випадку, позивачем, всупереч приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу, не надано належних та допустимих доказів надання відповідачу зазначених послуг.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу торгово-господарської асоціації "Атланта" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2009 року у справі № 2-7/6593-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
В.А. Лисенко