від "31" березня 2009 р. по справі № 04/52-38
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Підприємця ОСОБА_1
до Підприємця ОСОБА_2
про стягнення 6 857,43 грн.
Cуддя: Філатова С.Т.
від позивача: ОСОБА_2 - підприємець, ОСОБА_3, дов. від 30.03.2009року
від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець, ОСОБА_4, дов. від 18.03.2009 року
Підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5880грн. за отриманий товар по договору поставки № 10 від 31.07.2008р., 521,95грн. пені за період з 04.10.2008р. по 16.02.2008р. згідно п. 7.3 договору, 65,24грн. річних за період з 04 жовтня 2008р. по 16.02.2009р., 390,24грн. інфляційних витрат за період з 04 жовтня 2008р. по 16 лютого 2009р. згідно ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору № 10 від 31.07.2008р. поставив покупцю -підприємцю ОСОБА_2 товар на суму 13230грн. Покупець прийняв товар і оплатив лише 7350грн. Претензія № 167 від 22.12.20008р. з вимогою про оплату товару залишена без відповіді та задоволення.
Відповідач у відзиві від 31.03.2009р. позов заперечує, мотивуючи тим, що 10 та 14 жовтня 2008 року провів розрахунок з позивачем готівкою на загальну суму 4500грн. на усне прохання підприємця ОСОБА_2, однак позивачем квитанція до прибуткового касового ордера йому не була надана. Зазначає, що розрахунок з позивачем проводив в присутності свідків: своєї матері ОСОБА_4 та знайомого ОСОБА_5, які бачили як відповідач повертав кошти, попередньо перераховані, позивачу ОСОБА_2
Звертається з клопотанням відкласти судовий розгляд для виклику в судове засідання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
В судовому засіданні згідно зі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 31.03.2009р. до 14год 00хв. для обґрунтування відповідачем поданого клопотання.
Після оголошеної перерви відповідач звертається до суду з клопотанням надіслати повідомлення про ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, а також матеріали справи до Луцького МВ УМВС України у Волинській області чи в Прокуратуру Волинської області та зупинити провадження у справі.
Клопотання мотивує тим, що в діях позивача ОСОБА_2 містяться ознаки злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном (коштами) шляхом обману та зловживання довірою. Повідомляє, що відповідні заяви надані до Луцького МВ УМВС України у Волинській області та до Прокуратури Волинської області.
Долучає письмові пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 31.03.2009р. та заяву про злочин від 31.03.2009р. ОСОБА_2 на ім'я Прокурора Волинської області.
Позивач заперечує задоволення клопотань.
Господарський суд, керуючись ст. ст. 32, 34, 35, 79 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення клопотань, виходячи із наступного:
Процесуальна фігура свідків господарським процесом не передбачена. Письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, долучені до клопотання від 31.03.2009р., не є належним доказом передачі коштів відповідно до ст. 34 ГПК України і не можуть замінити первинні бухгалтерські документи. Долучена до клопотання заява про злочин від 31.03.2009р. на ім'я прокурора Волинської області з поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 31.03.2009р. свідчить про факт звернення відповідача до правоохоронних органів.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, заперечив отримання коштів готівкою.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до справи матеріали, господарський суд,
встановив:
31.07.2008р. між підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір поставки № 10. За умовами договору постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - цемент (далі товар) у кількості, якості й асортименті, зазначеним у рахунках та видаткових накладних, що виставляються покупцю і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.
На виконання зобов'язань по договору постачальник відпустив покупцю по видатковим накладним № РН -23 від 06.08.2008р., РН -28 від 21.08.2008р., РН -32 від 04.09.2008р. цемент в кількості 18 тон на загальну суму 13230грн.
Отримання товару стверджується відмітками про отримання на накладних, скріплених печаткою підприємця ОСОБА_2 (а.с.14-16).
Товар по накладним № РН -23 від 06.08.2008р. та РН -28 від 21.08.2008р. оплачений, про що свідчать банківські виписки від 20.08.2008р. та 05.09.2008р. (а.с.17).
Розділом 6 договору від 31.07.2008р. визначений порядок розрахунків, згідно з яким у кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується сторонами.
В накладних №№ РН -23, РН - 28, РН -32 сторонами обумовлений порядок оплати шляхом безготівкового розрахунку, що і було дотримано відповідачем при оплаті за товар, отриманий по накладним №№ РН -23, РН -28.
Суд не приймає твердження відповідача про здійснення оплати за товар, отриманий по накладній № РН -32 від 04.09.2008р. в готівковій формі з посилкою на письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 31.03.2009р., як таке, що є необґрунтованим належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором (п. 6.2) обумовлено обов'язкове погодження сторонами форми розрахунків.
Змін до договору не вносилось.
В накладній № РН -32 від 04.09.2008р., підписаній відповідачем, передбачено здійснення безготівкового розрахунку.
Правові засади організації та проведення безготівкових розрахунків визначені ЦК України (глава 74), законами України: "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в України", нормативно-правовими актами НБУ, у першу чергу інструкцією НБУ про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
В даному випадку доказів проведення розрахунку відповідно до умов договору та накладній на відпуск товару суду не подано.
Не подано суду і належних доказів проведення розрахунку готівкою, виходячи з порядку здійснення підприємствами та фізичними особами -підприємцями розрахунків у готівковій формі визначеній у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004р. Належних доказів проведення такого розрахунку (квитанції до прибуткового касового ордеру) суду не подано.
Письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, долучені до клопотання від 31.03.2009 року не є належним доказом передачі коштів і не можуть замінити первинні бухгалтерські документи.
На підставі ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування.
В силу ст. 33 ГПК України саме на відповідача покладений тягар доведення обставин в обґрунтування заперечень.
Посилка відповідача на вчинення позивачем кримінальних дій повинна бути підтверджена вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили (ст. 35 ГПК України).
Вказане надасть відповідачу право звернутися до суду в порядку ст. ст. 112 -114 ГПК України.
Заборгованість на день розгляду спору становить 5880грн., стверджується договором поставки №10, видатковими накладними № РН -23 від 06.08.2008р., РН -28 від 21.08.2008р., РН -32 від 04.09.2008р., банківськими виписками за 20.08.2008р., 05.09.2008р., та підлягає до стягнення з підприємця ОСОБА_2 в силу ст. 526, ст. 712 ЦК України, ст. ст.193, 265 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.ст.1, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.343 ГК України платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.
В силу ст. ст. 230-232, 343 ГК України, п. 7.3 договору підставні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 521,95грн. за період з 04.10.2008р. по 16.02.2008р.
Підставні вимоги позивача щодо стягнення 65,24грн. річних та 390,24грн. інфляційних витрат за період з 04 жовтня 2008р. по 16.02.2009р. згідно ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. та платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк,АДРЕСА_1, п/р № НОМЕР_1 в ВАТ Кредитпромбанк, МФОНОМЕР_2, код НОМЕР_3
на користь Підприємця ОСОБА_1, с. Милуші, Луцького району Волинської області, АДРЕСА_2, п/р № НОМЕР_4 в ВАТ КБ "Надра" Луцьке РУ, МФО НОМЕР_5, код НОМЕР_6
5880грн. основного боргу, 521,95грн. пені, 65,24грн. річних, 390,24грн. інфляційних витрат, 102грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Т.Філатова