"13" березня 2009 р. Справа № 17/126/09
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Колесниковій В.В.,
з участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача -Матвєєва Н.Є., довіреність № 2632/20/15 від 03.11.08 р.;
від 3-ї особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/126/09
За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв, АДРЕСА_1,
До відповідача: Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,
3-тя особа: комунальне підприємство “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40,
про: визнання права власності,-
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Миколаївської міської ради (надалі - відповідач), 3-тя особа - комунальне підприємство “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” - про визнання права власності.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:
Позивачу на праві приватної власності належить нежитлові приміщення магазину поАДРЕСА_2 у м. Миколаєві на підставі договору дарування № 1617 від 17.08.02 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М.
На підставі рішення Миколаївської міської ради № 12/16 від 13.06.03 року позивачу надано в оренду із співвласниками будівель земельну ділянку загальною площею 18261 кв. м., з визначенням ідеальної частки позивача 42/10000 від земельної ділянки 18261 кв. м., що складає 77 кв. м. для обслуговування приміщень магазину поАДРЕСА_2.
Будівництво було здійснене на земельній ділянці, наданій позивачу в оренду, згідно з договором оренди землі від 11.07.03, термін дії якого 10 років з дати прийняття рішення міської ради.
Позивач без отримання дозволу на виконання будівельних робіт самочинно здійснив прибудову до нежитлових приміщень магазину поАДРЕСА_2 у м. Миколаєві, що суперечить приписам ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій». За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦК України, вищевказане будівництво вважається самочинним.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У зв'язку з цим позивач не має можливості розпоряджатися своїм майном, а саме нежитловими приміщеннями магазину загальна площа якого становить 57,4 кв. м. у зв'язку зі збільшенням площі на 12,4 кв. м., за рахунок прибудови Літ. а (6,3*2,05) та змушений звернутися до суду, оскільки у відповідності з чинним законодавством право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане не інакше ніж за рішенням суду про визнання права власності.
Позивачем отримано позитивні висновки управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, ГУ МНС України в Миколаївській області, Санітарно-епідеміологічної станції Корабельного району м. Миколаєва про відповідність виконаного самовільного будівництва вимогам нормативно-правових актів, інженерно-технічним, санітарним, протипожежним нормам та можливості оформлення самочинно збудованих споруд у судовому порядку.
Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного:
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей відносяться об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до п.5 розділу V "Прикінцеві положення" ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах (п. 18 Інформаційного листа ВГСУ від 31.01.2001р. №01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом", в редакції Інформаційного листа ВГСУ від 22.11.2005р. № 01-8/2167).
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, що надійшла на адресу суду, проти позовних вимог не заперечує
Від 3-ї особи на адресу суду надійшли письмові пояснення в яких проти позовних вимог не заперечує та клопоче про розгляд справи без участі його представника.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, право власності на нежитлові приміщення магазину літ. А по АДРЕСА_2 у м. Миколаєві основною площею - 30 кв. м, загальною площею - 57,4 кв.м, у зв'язку зі збільшенням загальної площі на 12,4 кв. м., за рахунок прибудови Літ. а (6,3*2,05).
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя