Справа №2а-64/09
13. 08. 2009 року м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого судді Петрова В.В.,
при секретарі Кожуховській О, Є.,
розглянувши адміністративний позов приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, визнання нечинними акту перевірки та податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу
Позивач 16 лютого 2009 р. звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначає, що нею 21.04.2008 р. було отримано з К-Дніпровської МДПІ засобами поштового зв'язку податкове повідомлення-рішення №0004021700/0 від 14.04.2008 р. за підписом начальника К-Дніпровської МДПІ ОСОБА_2 . Вказаним податковим повідомленням-рішенням МДПІ зобов'язує її сплатити штраф у розмірі 50% (22 785, 62 грн.) за затримку на 1161 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 45 571,24 грн.
Позивач вважає, що з боку відповідача було допущено порушення норм діючого законодавства України, що регламентують підстави та порядок проведення перевірок платників податків - приватних нотаріусів, оформлення результатів перевірок та застосування штрафних санкцій, визначених ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р., та інших нормативних документів, в тому числі ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р. розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92, тому такі дії не можна вважати правомірними, а акт перевірки - чинним, а штрафні санкції - дійсними, за наступного:
1) К-Дніпровська МДПІ ДПА в Запорізькій області прийняла рішення про застосування до неї як до платника податків штрафу від 14.04.2008 р., про що зазначено в податковому повідомленні-рішенні № 0004021700/0 на підставі Акту перевірки № 17-221-03-48 від 01.04.2008 р., відповідно до цього Акту МДПІ, як зазначає позивач, мов би з її відому здійснило невиїзну документальну перевірку приватного нотаріуса ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 р. по 05.09.2007 р. «щодо несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб».
Позивач вважає, що невиїзна документальну перевірку приватного нотаріуса ОСОБА_1 з зазначених питань, було проведено з порушенням норм діючого законодавства України, що регламентує проведення перевірок платників податків, в тому числі, з грубими порушеннями «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затверджених Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. за № 327, та зареєстрованим в МЮ України 25.08.2005 р. за № 925/11205, на який К-Дніпровська МДПІ посилається в акті перевірки.
Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що вона не є суб'єктом господарювання, як зазначено в акті перевірки. По-друге, «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затверджений Наказом ДПА України від 10.08.2005 за № 327, та зареєстрований в МЮ України 25.08.2005 р. за № 925/11205 не застосовується при проведенні перевірки її як платника податків. Як зазначено у п.1.1 Порядку- «цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання). По-третє, перевірку проводили без її відома, без вручення їй наказу на перевірку, копії направлення та інше, хоча в акті зазначено, що перевірку проведено з її відома.
Позивач вважає, що К-Дніпровською МДПІ при прийнятті рішення про застосування до неї штрафних санкцій невірно застосовані положення чинного законодавства, на які МДПІ посилається в Акті та податковому повідомленні-рішенні № 0004021700/0, які вона нібито порушила та які є підставою для застосування до неї штрафу.
Позивач зазначає, що нею своєчасно було подано декларацію про отримані нею річні доходи, де зазначено суму отриманого доходу.
Відповідно до норм чинного законодавства України, обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника (в тому числі приватного нотаріуса), на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян. Таким чином, відповідач на підставі своєчасно поданої нею декларації про доходи, повинен був самостійно обчислити суму податку, що підлягала позивачем до сплати. Позивач зазначає, що, згідно до норм закону, після обчислення податку відповідач повинен був надіслати їй податкове повідомлення із зазначенням суми податку та граничних строків сплати податку.
Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 ЗУ №2181 - Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р., який вказує, що «платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування».
Позивач посилається на те, що
- відповідач не сповістив її належним чином у спосіб, передбачений законодавством України, про суму та граничний строк сплати податку, бо ніякого податкового повідомлення про визначену суму податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян, вона не отримувала;
- з урахуванням вимог ЗУ №2181 ніякого узгодження податкового зобов'язання між нею та відповідачем не відбулося; з урахуванням вимог ЗУ №2181 ніяких порушень термінів сплати «узгодженого податкового зобов'язання» з її боку не було;
- акт перевірки здійснено з порушенням норм діючого законодавства України, що регламентують підстави та порядок проведення перевірок платників податків - приватних нотаріусів, викладені в ньому факти не відповідають дійсності, а зроблені висновки - безпідставні;
- не має жодних правових підстав для застосування відповідачем до неї штрафу, відповідно до положень п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. , бо вона нічого не порушувала.
Позивач просить суд:
1. Визнати нечинним Акт перевірки №17-221-03-48 від 01.04.2008р. «Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного нотаріуса ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004р. по 05.09.2007р. щодо несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб», складений Кам'янсько-Дніпровською МДПІ ДПА в Запорізькій області.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0004021700/0 від 14.04.2008р. Кам'янсько-Дніпровської МДПІ ДПА в Запорізькій області про застосування штрафу.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася. Від неї надійшла заява, в якій вона позов підтримала, просить суд розглянути справу у її відсутність.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 суду пояснив, що з боку відповідача було допущено порушення норм діючого законодавства України, що регламентують підстави та порядок проведення перевірок платників податків, оформлення результатів перевірок та застосування штрафних санкцій, визначених ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р., та інших нормативних документів, в тому числі, ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р. розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92, тому такі дії не можна вважати правомірними, а акт перевірки - чинним, штрафні санкції, застосовані до Позивача - дійсними, за наступного:
1) К-Дніпровська МДПІ ДПА в Запорізькій області 14.04.2008 р. прийняла рішення про застосування до Позивача як платника податків штрафу, про що зазначено в податковому повідомленні-рішенні № 0004021700/0. Дане рішення було прийняте на підставі висновків Акту перевірки № 17-221-03-48 від 01.04.2008р.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» - державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно з положеннями ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», Відповідачу надано право на проведення перевірок платників податків, яким є ОСОБА_1
Відповідно до ч. 6 ст.111 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин».
Положеннями ст.112 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», встановлені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, відповідно до яких, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, та за умови надання платнику податків під розписку:
- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Представник позивач зазначив, що відповідач, провів «невиїздну документальну перевірку приватного нотаріуса ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004р. по 05.09.2007р. щодо несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб»» в порушення вказаних приписів законодавства стосовно правових підстав та порядку проведення перевірок, оформлення їх результатів. Так:
- перед проведенням перевірки, направлення на перевірку, наказ керівника ДПІ (із зазначенням правових підстав) про проведення перевірки робітниками ДПІ ОСОБА_1 , як платнику податків, вручено не було.
- ОСОБА_1 не була присутньою при проведенні перевірки.
Крім цього:
- Позивач - не є суб'єктом господарювання, як зазначено в акті перевірки. Він також не є суб'єктом підприємницької діяльності.
- Порядок № 327 не застосовується при проведенні перевірки Позивача, як платника податків. Як зазначено у п.1.1 Порядку - «цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Вважає, що за наведених правових підстав зазначена невиїзна документальна перевірка приватного нотаріуса ОСОБА_1 була проведена з порушенням норм діючого законодавства України, що регламентує проведення перевірок платників податків, в тому числі, з грубими порушеннями Порядку № 327, на який К-Дніпровська МДПІ посилається в акті перевірки.
Також представник позивача зазначив, що К-Дніпровською МДПІ при прийнятті рішення про застосування до Позивача штрафних санкцій, невірно застосовані положення діючого законодавства, на які МДПІ посилається в Акті та податковому повідомленні-рішенні №0004021700/0, які Позивач нібито порушив та які є підставою для застосування штрафу.
ОСОБА_1 у визначений термін, а саме: 31.03.2004 р., подала на адресу відповідача за встановленою законодавством України формою Декларацію про доходи, отримані з 1 січня по 31 грудня 2003 року. В декларації зазначено загальну суму одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період,
Відповідач дану декларацію отримав своєчасно.
Таким чином, Позивач виконав покладені на нього обов'язки по своєчасному поданню декларації, а Відповідач прийняв Декларацію. Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, на підставі декларацій, поданих громадянами про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян.
Статтею 4 ЗУ №2181 встановлені випадки визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.
Відповідно до п. «Г» п.4.2.2 ст.4 ЗУ №2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Узгодження суми податкового зобов'язання не відбулося, оскільки відповідачем не було направлено позивачу податкове повідомлення, згідно до закону, в якому повинно бути зазначено підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування».
Представник позивача пояснив, що законом чітко встановлений термін сплати податкових зобов'язань - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Так як ОСОБА_1 ніякого податкового повідомлення не отримувала, в якому було встановлено строк сплати, то немає підстав для ствердження, що вона «порушила граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань», як то вважає ДПІ, а також немає підстав для застосування до неї штрафних санкцій.
Представник позивача ОСОБА_3 вважає, що є всі правові підстави для задоволення позову.
В судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності, позовні вимоги повністю не визнав, суду пояснив, що відповідно до положення ч. І ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування". Пункт 3 ст. 9 вищенаведеного закону зобов'язує платника, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що "Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом". Таким чином, відповідно до ст. 32 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93р. № 3425, "З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України».
Відповідно до положень п.5.1 ст. 5 Закону № 2181 Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання Такої податкової декларації. Строк погашення податкового зобов'язання, яке визначено самим позивачем, встановлено пп. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону № 2181, а саме: "Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації (пункт «г»- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.).
У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених п.п.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. № 2181-ІЇІ, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2181 штрафна санкція (штраф) це - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Приватний нотаріус ОСОБА_1 є самозайнята особа. Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ " Про податок з доходів фізичних осіб "(зі змінами та доповненнями), самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків). Згідно пункту 4 статті 11 цього Закону запрошувати платників податків або їх представника для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкові платежі) такими платниками. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
Для проведення невиїзної документальної перевірки, ознайомлення та підписання акту про порушення термінів сплати стосовно несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб (прибутковому податку з громадян) приватному нотаріусу ОСОБА_1 було направлено поштою запрошення вихідний номер 2123/10/17-1 від 21.03.2008 року, яке було отримано 24.03.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 (повідомлення про вручення поштового відправлення за № 317913). На зазначене запрошення для ознайомлення з матеріалами проведеної невиїзної документальної перевірки, та підписання акту приватний нотаріус ОСОБА_1 не з'явились. Відповідно до абзацу З підпункту 1.11 статті 11 Порядку затвердженого ДПА України № 327 від 10.08.2005 року у разі неявки посадових осіб суб'єктів господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби, був складений акт про неявку на запрошення органу податкової служби від 01 квітня 2008 року № 126-17-01- НОМЕР_1 .
Згідно пункту 2.1 ст.2 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затверджених Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 р. №247, та зареєстрованим в МЮ України 06.07.2001 р. за № 567/5758, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові зілатежі), неподаткові доходи, пеню та штрафні санкції, у тому числі особи, які відповідно до чинного законодавства мають статус податкових агентів.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 «Порядку оформлення результатів невиїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затверджених Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, та зареєстрованим в МЮ України 25.08.2005 р. за № 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Представник відповідача просить залишити адміністративний позов без задоволення.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив. що він здійснював невиїзду документальну перевірку діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 В результаті перевірки ним були виявлені порушення щодо несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб, які він виклав в акті перевірки.
Вислухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до акту від 01.04.2008 року за № 17-221-03-48 про результати невиїзної документальної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 року по 05.09.2007 року щодо несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб, де ОСОБА_1 виступає як суб'єкт господарювання - приватний нотаріус, зазначено, що перевірку було проведено з її відома (а.с. 6). Перевіркою було встановлено такі порушення з боку ОСОБА_1 :
- П. 3 ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року за № 13-92,
- Підпункт «є» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за № 889-ІV,
- Ст. 5 п.5.3 п.п.5.3.1. абзац другий Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " № 2181- Ш від 21.12.2000 р., а саме приватний нотаріус порушила граничний строк сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб згідно додатку до акту, порушень термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань понад 90 календарних днів.
- Відповідно до пункту 4.4 Порядку оформлення результатів невиїздах документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, посадові особи платника податків мають право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.
Зазначений акт підписано головним державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб, однак підпису приватного нотаріуса ОСОБА_1 він не містить, копію акту нею також не отримано (а.с. 8).
На підставі акту було розраховано штрафні санкції на суму 22 785,62 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 9).
Про прийняте рішення було повідомлено позивача шляхом направлення їй податкового повідомлення-рішення (а.с. 10).
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про проведення невиїзної перевірки, суд до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи є надана відповідачем копія запрошення приватному нотаріусу ОСОБА_1 від 21.03.2008 р. за № 2123/10/17-1 про те, що 01 квітня 2008 року на 11-00 її запрошують до Кам'янсько-Дніпровської ДПІ для надання пояснень та ознайомлення з матеріалами проведеної невиїзної документальної перевірки стосовно несвоєчасної сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб (а.с. 23), підтверджують отримання повідомлення позивачем копією поштового повідомлення (а.с. 24). Однак згідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. за № 253 чітко визначено п орядок надсилання (вручення) податковими органами податкових повідомлень платникам податків та порядок обліку отриманих повідомлень.
В силу п. 4.4. після складання в той самий день податкове повідомлення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для надсилання (вручення) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення, залишається його копія. Пункт 4.5. цього порядку визначає, що структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення від структурного підрозділу, що його склав, надсилає (вручає) податкове повідомлення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення залишається в податковому органі.
Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення. (пункти 4.6. та 4.7. зазначеного Порядку).
Пункти 5.1. та 5.2. зазначеного Порядку встановлює, що після вручення (отримання інформації про вручення) податкового повідомлення платнику податків структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, передає корінець такого податкового повідомлення (у разі направлення податкового повідомлення листом з повідомленням про вручення - разом з повідомленням про вручення поштового відправлення) з відміткою про вручення платнику податків структурному підрозділу, який його склав.
Структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання корінця податкового повідомлення вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень та долучає корінець і копію податкового повідомлення (у разі направлення податкового повідомлення листом з повідомленням про вручення - разом з повідомленням про вручення поштового відправлення) до справи платника податків.
Однак відповідачем зазначені дії виконано не було. Тому суд вважає, що ним було порушено порядок проведення невиїзної документальної перевірки, було проведено її без відома ОСОБА_1
Окрім того, в матеріалах справи з ДПІ щодо застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 , наданої для дослідження суду, є акт від 01.04.2008 р. за № 126-17-01- НОМЕР_1 про неявку ОСОБА_1 на запрошення органу податкової служби, що не передбачено Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. за № 253.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» - державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
Пункт 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990, № 509-XII зазначає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);
Стаття 112 цього ж закону регламентує умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок
Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1. направлення на перевірку, в якому зазначаються:
- дата його видачі,
- назва органу державної податкової служби,
- мета, вид (планова або позапланова),
- підстави, дата початку та дата закінчення перевірки,
- посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.
Відповідач в акті перевірки №17-221-03-48 від 01.04.2008р. вказав, що Позивач порушила пп. 9.12.1 п.9.12 ст.9 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р., п.3 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р.
На час розгляду справи, сплата податку з доходів фізичних осіб, регулюється нормами чинного законодавства ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р., ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", та іншими нормативними документами.
На час виникнення спірних правовідносин сплата податку з доходів фізичних осіб, в тому числі, приватними нотаріусами, яким є Відповідач, регулювалася розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», положеннями, розділу 14 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 р. N 12 (із змінами і доповненнями), пп. «г» пп.4.2.2 ст.4 ЗУ №2181.
Пунктом 1.9 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV визначається термін незалежної професійної діяльності. Це, окрім іншого, діяльність приватних нотаріусів за умов, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.
Доходи приватного нотаріуса - це сума коштів, що сплачуються клієнтами за здійснення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру.
Згідно до Закону, об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний та/або річний дохід, в т. ч. дохід, отриманий від здійснення незалежної професійної діяльності на території України (пп. "з" п. 1.3 статті 1, статті 3 и 4 Закону).
Відповідно до п. 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова декларація - це документ, що подається платником податку до контролюючого органу в строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку.
Що стосується відповідальності за неперерахування податку з доходів, то статтею 17 Закону встановлено відповідальність осіб за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку з доходів до бюджету, яким передбачено що особою, відповідальною за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів, що сплачуються, є податковий агент.
Розділом 4 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. за № 13-92 встановлено особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів.
Так, ст. 13 зазначеного Декрету встановлює, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (частина третя статті 13 у редакції Закону України від 23.03.99 р. N 539-XIV) Пункт б) ч. 1 ст. 14 цього декрету встановлює, що з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі. Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці - за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу i сплаченого податку за минулий рік.
Частина 2 цією ж статті регламентує, що оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:
- декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи;
- матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами;
- отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом (абзац четвертий пункту 2 статті 14 у редакції Закону України від 20.02.2003 р. N 551-IV)
Третій пункт ст. 14 декрету встановлює, що податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня i до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали; суми плати за патент i суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку. Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а зайво сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів. Пункт 4. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період) (абзац перший пункту 4 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III)
Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом (абзац другий пункту 4 статті 14 в редакції Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III).
Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації.
Прибутковий податок з громадян справляється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", на підставі статті 23 якого ця Інструкція визначає порядок застосування положень указаного Декрету з урахуванням інших нормативно-правових актів України.
Стаття 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»,затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993 р. за № 12 регламентує, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою.
Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Стаття 14 зазначеної інструкції встановлює:
14.1. З доходів, зазначених у цьому розділі Інструкції, податок обчислюється:
14.1.2. Податковими органами за місцем реєстрації фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у податкових органах на підставі податкових декларацій, поданих такими фізичними особами за відповідний звітний податковий період, використовуючи при цьому інші відомості про їх доходи, отриманими відповідно до законодавства. Податок, обчислений з таких доходів, сплачується платником до бюджету у порядку, встановленому законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
14.3. Оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі:
- податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік);
- матеріалів перевірок діяльності таких осіб, проведених податковими органами;
- отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано вимоги законодавства, а саме: нею вчасно було здано декларацію про доходи, що також визнає і представник відповідача. На підстав наданих нею декларацій саме і було проведено перевірку. Частина 3 ст. 72 КАС України зазначає, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Стаття 69 КАС України встановлює, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. так, судом було витребувано справу щодо прийняття рішення про штрафні санкції стосовно ОСОБА_1 , з матеріалів якої вбачається, що позивачем до подання позову до суду було оскаржено дії податкової інспекції, однак рішення залишилося незмінним, що і стало приводом для звернення її до суду. Стаття 71 КАС України регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 79 КАС України).
Як зазначено вище, приватний нотаріус не наділена повноваженнями самій визначати суму податку, який потрібно сплатити, а це робить податкова інспекція та надсилає платнику податків цю інформацію. Однак відповідачем таких дій проведено не було, представник відповідача посилається на те, що вони запросили позивача для надання пояснень, однак вона не з'явилась, тому ними було винесено рішення за її відсутності та складено акт про неявку ОСОБА_1 Однак такі дії відповідача не можна визнати правомірними, оскільки було порушено встановлений порядок проведення перевірок.
Тому суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р., «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», що затверджений Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. за № 327, ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р., ст. 32 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93р. № 3425, «Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», що затверджений Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, Інструкцією «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993 р. за № 12, ст.. ст.. 69, 71, 72, 161-163 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати нечинним акт перевірки № 17-221-03-48 від 01. 04. 2008 року “Про результати невиїздної документальної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01. 07. 2004 року по 05. 09. 2007 року щодо несвоєчасності сплати погоджених податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осію” складений Кам'янсько-Дніпровською міжрайонною державною податковою інспекцією.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції 0004021700/0 від 14. 04. 2008 року про застосування штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя В.В.Петров