24 квітня 2013 року Справа № 0870/562/12 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сіпаки А.В.
при секретарі Глінському А.А.
за участю:
прокурора Лисак Т.М.
представника позивачів Зінченко С.О.
представника відповідачів Венецького С.В.
представників третіх осіб Жолкевської В.В., Лебєдєва О.В., Ніколенка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, до Голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області Чепурного В.П., треті особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, відділ Держкомзему в Бердянському районі Запорізької області, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74 ; ОСОБА_75 ; ОСОБА_76 ; ОСОБА_77 ; ОСОБА_78 ; ОСОБА_79 ; ОСОБА_80 ; ОСОБА_81 ; ОСОБА_82 ; ОСОБА_83 ; ОСОБА_84 ; ОСОБА_85 ; ОСОБА_86 ; ОСОБА_87 ; ОСОБА_88 ; ОСОБА_89 ; ОСОБА_90 ; ОСОБА_91 ; ОСОБА_92 ; ОСОБА_93 ; ОСОБА_94 ; ОСОБА_95 ; ОСОБА_96 ; ОСОБА_97 ; ОСОБА_98 ; ОСОБА_99 ; ОСОБА_100 ; ОСОБА_101 ; ОСОБА_97 ; ОСОБА_102 ; ОСОБА_103 ; ОСОБА_104 ; ОСОБА_105 ; ОСОБА_106 ; ОСОБА_107 ; ОСОБА_108 ; ОСОБА_109 ; ОСОБА_110 ; ОСОБА_111 ; ОСОБА_112 ; ОСОБА_113 ; ОСОБА_114 ; ОСОБА_115 ; ОСОБА_116 ; ОСОБА_117 ; ОСОБА_118 ; ОСОБА_119 ; ОСОБА_120 ; ОСОБА_121 ; ОСОБА_122 ; ОСОБА_123 ; ОСОБА_124 ; ОСОБА_125 ; ОСОБА_126 ; ОСОБА_127 ; ОСОБА_128 ; ОСОБА_129 ; ОСОБА_130 ; ОСОБА_131 ; ОСОБА_132 ; ОСОБА_133 ; ОСОБА_134 ; ОСОБА_135 ; ОСОБА_136 ; ОСОБА_137 ; ОСОБА_138 ; ОСОБА_139 ; ОСОБА_140 ; ОСОБА_141 ; ОСОБА_142 ; ОСОБА_143 ; ОСОБА_144 ; ОСОБА_145 ; ОСОБА_146 ; ОСОБА_147 ; ОСОБА_148 ; ОСОБА_149 ; ОСОБА_150 ; ОСОБА_151 ; ОСОБА_152 ; ОСОБА_153 ; ОСОБА_154 ; ОСОБА_155 ; ОСОБА_156 ; ОСОБА_157 ; ОСОБА_158 ; ОСОБА_159 ; ОСОБА_160 ; ОСОБА_161 ; ОСОБА_162 ; ОСОБА_163 ; ОСОБА_164 ; ОСОБА_165 ; ОСОБА_166 ; ОСОБА_167 ; ОСОБА_168 ; ОСОБА_169 ; ОСОБА_170 ; ОСОБА_171 ; ОСОБА_172 ; ОСОБА_173 ; ОСОБА_174 ; ОСОБА_175 ; ОСОБА_176 ; ОСОБА_177 ; ОСОБА_178 ; ОСОБА_179 ; ОСОБА_180 ; ОСОБА_181 ; ОСОБА_182 ; ОСОБА_183 ; ОСОБА_184 ; ОСОБА_185 ; ОСОБА_186 ; ОСОБА_187 ; ОСОБА_188 ; ОСОБА_189 ; ОСОБА_190 ; ОСОБА_191 ; ОСОБА_192 ; ОСОБА_193 ; ОСОБА_194 ; ОСОБА_195 ; ОСОБА_196 ; ОСОБА_197 ; ОСОБА_198 ; ОСОБА_199 ; ОСОБА_200 ; ОСОБА_201 ; ОСОБА_202 ; ОСОБА_203 ; ОСОБА_204 ; ОСОБА_205 ; ОСОБА_206 ; ОСОБА_207 ; ОСОБА_208 ; ОСОБА_209 ; ОСОБА_210 ; ОСОБА_211 ; ОСОБА_212 ; ОСОБА_213 ; ОСОБА_214 ; ОСОБА_215 ; ОСОБА_216 ; ОСОБА_217 ; ОСОБА_218 ; ОСОБА_219 ; ОСОБА_220 ; ОСОБА_221 ; ОСОБА_222 ; ОСОБА_223 ; ОСОБА_224 ; ОСОБА_225 ; ОСОБА_226 ; ОСОБА_227 ; ОСОБА_228 ; ОСОБА_229 ; ОСОБА_230 ; ОСОБА_231 ; ОСОБА_232 ; ОСОБА_233 ; ОСОБА_234 ; ОСОБА_235 ; ОСОБА_236 ; ОСОБА_237 ; ОСОБА_238 ; ОСОБА_239 ; ОСОБА_240 ; ОСОБА_241 ; ОСОБА_242 ; ОСОБА_243 ; ОСОБА_244 ; ОСОБА_245 ; ОСОБА_246 ; ОСОБА_247 ; ОСОБА_248 ; ОСОБА_249 ; ОСОБА_250 ; ОСОБА_251 ; ОСОБА_252 ; ОСОБА_253 ; ОСОБА_254 ; ОСОБА_255 ; ОСОБА_256 ; ОСОБА_257 ; ОСОБА_258 ; ОСОБА_259 ; ОСОБА_260 ; ОСОБА_260 ; ОСОБА_261 ; ОСОБА_262 ; ОСОБА_263 ; ОСОБА_264 ; ОСОБА_265 ; ОСОБА_266 ; ОСОБА_267 ; ОСОБА_268 ; ОСОБА_269 ; ОСОБА_270 ; ОСОБА_271 ; ОСОБА_272 ; ОСОБА_273 ; ОСОБА_274 ; ОСОБА_275 ; ОСОБА_276 ; ОСОБА_277 ; ОСОБА_278 ; ОСОБА_279 ; ОСОБА_280 ; ОСОБА_281 ; ОСОБА_282 ; ОСОБА_283 ; ОСОБА_284 ; ОСОБА_285 ; ОСОБА_286 ; ОСОБА_287 ; ОСОБА_288 ; ОСОБА_289 ; ОСОБА_290 ; ОСОБА_291 ; ОСОБА_292 ; ОСОБА_293 ; ОСОБА_294 ; ОСОБА_295 ; ОСОБА_296 ; ОСОБА_297 ; ОСОБА_185 ; ОСОБА_298 ; ОСОБА_299 ; ОСОБА_300 ; ОСОБА_301 ; ОСОБА_302 ; ОСОБА_303 ; ОСОБА_304 ; ОСОБА_305 ; ОСОБА_306 ; ОСОБА_307 ; ОСОБА_308 ; ОСОБА_309 ; ОСОБА_310 ; ОСОБА_311 ; ОСОБА_312 ; ОСОБА_313 ; ОСОБА_314 ; ОСОБА_315 .
про скасування рішення
Військовий прокурор Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі-позивач-1) Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач-2) звернувся до суду із позовом до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Бердянська РДА, відповідач 1), Голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області Чепурного В.П. (далі - Голова Бердянської РДА Чепурний В.П.-відповідач 1), третіх осіб Квартирно - експлутаційного відділу міста Запоріжжя, відділу Держкомзему в Бердянському районі Запорізької області, Кабінет Міністрів України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, відділ Держкомзему в Бердянському районі Запорізької області, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74 ; ОСОБА_75 ; ОСОБА_76 ; ОСОБА_77 ; ОСОБА_78 ; ОСОБА_79 ; ОСОБА_80 ; ОСОБА_81 ; ОСОБА_82 ; ОСОБА_83 ; ОСОБА_84 ; ОСОБА_85 ; ОСОБА_86 ; ОСОБА_87 ; ОСОБА_88 ; ОСОБА_89 ; ОСОБА_90 ; ОСОБА_91 ; ОСОБА_92 ; ОСОБА_93 ; ОСОБА_94 ; ОСОБА_95 ; ОСОБА_96 ; ОСОБА_97 ; ОСОБА_98 ; ОСОБА_99 ; ОСОБА_100 ; ОСОБА_101 ; ОСОБА_97 ; ОСОБА_102 ; ОСОБА_103 ; ОСОБА_104 ; ОСОБА_105 ; ОСОБА_106 ; ОСОБА_107 ; ОСОБА_108 ; ОСОБА_109 ; ОСОБА_110 ; ОСОБА_111 ; ОСОБА_112 ; ОСОБА_113 ; ОСОБА_114 ; ОСОБА_115 ; ОСОБА_116 ; ОСОБА_117 ; ОСОБА_118 ; ОСОБА_119 ; ОСОБА_120 ; ОСОБА_121 ; ОСОБА_122 ; ОСОБА_123 ; ОСОБА_124 ; ОСОБА_125 ; ОСОБА_126 ; ОСОБА_127 ; ОСОБА_128 ; ОСОБА_129 ; ОСОБА_130 ; ОСОБА_131 ; ОСОБА_132 ; ОСОБА_133 ; ОСОБА_134 ; ОСОБА_135 ; ОСОБА_136 ; ОСОБА_137 ; ОСОБА_138 ; ОСОБА_139 ; ОСОБА_140 ; ОСОБА_141 ; ОСОБА_142 ; ОСОБА_143 ; ОСОБА_144 ; ОСОБА_145 ; ОСОБА_146 ; ОСОБА_147 ; ОСОБА_148 ; ОСОБА_149 ; ОСОБА_150 ; ОСОБА_151 ; ОСОБА_152 ; ОСОБА_153 ; ОСОБА_154 ; ОСОБА_155 ; ОСОБА_156 ; ОСОБА_157 ; ОСОБА_158 ; ОСОБА_159 ; ОСОБА_160 ; ОСОБА_161 ; ОСОБА_162 ; ОСОБА_163 ; ОСОБА_164 ; ОСОБА_165 ; ОСОБА_166 ; ОСОБА_167 ; ОСОБА_168 ; ОСОБА_169 ; ОСОБА_170 ; ОСОБА_171 ; ОСОБА_172 ; ОСОБА_173 ; ОСОБА_174 ; ОСОБА_175 ; ОСОБА_176 ; ОСОБА_177 ; ОСОБА_178 ; ОСОБА_179 ; ОСОБА_180 ; ОСОБА_181 ; ОСОБА_182 ; ОСОБА_183 ; ОСОБА_184 ; ОСОБА_185 ; ОСОБА_186 ; ОСОБА_187 ; ОСОБА_188 ; ОСОБА_189 ; ОСОБА_190 ; ОСОБА_191 ; ОСОБА_192 ; ОСОБА_193 ; ОСОБА_194 ; ОСОБА_195 ; ОСОБА_196 ; ОСОБА_197 ; ОСОБА_198 ; ОСОБА_199 ; ОСОБА_200 ; ОСОБА_201 ; ОСОБА_202 ; ОСОБА_203 ; ОСОБА_204 ; ОСОБА_205 ; ОСОБА_206 ; ОСОБА_207 ; ОСОБА_208 ; ОСОБА_209 ; ОСОБА_210 ; ОСОБА_211 ; ОСОБА_212 ; ОСОБА_213 ; ОСОБА_214 ; ОСОБА_215 ; ОСОБА_216 ; ОСОБА_217 ; ОСОБА_218 ; ОСОБА_219 ; ОСОБА_220 ; ОСОБА_221 ; ОСОБА_222 ; ОСОБА_223 ; ОСОБА_224 ; ОСОБА_225 ; ОСОБА_226 ; ОСОБА_227 ; ОСОБА_228 ; ОСОБА_229 ; ОСОБА_230 ; ОСОБА_231 ; ОСОБА_232 ; ОСОБА_233 ; ОСОБА_234 ; ОСОБА_235 ; ОСОБА_236 ; ОСОБА_237 ; ОСОБА_238 ; ОСОБА_239 ; ОСОБА_240 ; ОСОБА_241 ; ОСОБА_242 ; ОСОБА_243 ; ОСОБА_244 ; ОСОБА_245 ; ОСОБА_246 ; ОСОБА_247 ; ОСОБА_248 ; ОСОБА_249 ; ОСОБА_250 ; ОСОБА_251 ; ОСОБА_252 ; ОСОБА_253 ; ОСОБА_254 ; ОСОБА_255 ; ОСОБА_256 ; ОСОБА_257 ; ОСОБА_258 ; ОСОБА_259 ; ОСОБА_260 ; ОСОБА_260 ; ОСОБА_261 ; ОСОБА_262 ; ОСОБА_263 ; ОСОБА_264 ; ОСОБА_265 ; ОСОБА_266 ; ОСОБА_267 ; ОСОБА_268 ; ОСОБА_269 ; ОСОБА_270 ; ОСОБА_271 ; ОСОБА_272 ; ОСОБА_273 ; ОСОБА_274 ; ОСОБА_275 ; ОСОБА_276 ; ОСОБА_277 ; ОСОБА_278 ; ОСОБА_279 ; ОСОБА_280 ; ОСОБА_281 ; ОСОБА_282 ; ОСОБА_283 ; ОСОБА_284 ; ОСОБА_285 ; ОСОБА_286 ; ОСОБА_287 ; ОСОБА_288 ; ОСОБА_289 ; ОСОБА_290 ; ОСОБА_291 ; ОСОБА_292 ; ОСОБА_293 ; ОСОБА_294 ; ОСОБА_295 ; ОСОБА_296 ; ОСОБА_297 ; ОСОБА_185 ; ОСОБА_298 ; ОСОБА_299 ; ОСОБА_300 ; ОСОБА_301 ; ОСОБА_302 ; ОСОБА_303 ; ОСОБА_304 ; ОСОБА_305 ; ОСОБА_306 ; ОСОБА_307 ; ОСОБА_308 ; ОСОБА_309 ; ОСОБА_310 ; ОСОБА_311 ; ОСОБА_312 ; ОСОБА_313 ; ОСОБА_314 ; ОСОБА_315 , в якому просить скасувати розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації № 387 від 30.06.2010 року “Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради”.
У судовому засіданні представник прокуратури та представник позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення аналогічні викладених в адміністративному позові. В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначили, що відповідно до наданих повноважень та з метою виконання Державної програми реформування та розвитку Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України до 2005 року, Міністром оборони України було видано Директиву від 28 серпня 2003 року №115/1/09 згідно якої військова частина НОМЕР_2 до 30 червня 2004 року підлягала розформуванню.
На виконання вищезазначеної Директиви та з метою забезпечення контролю за державною власністю був виданий наказ Головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України №75 від 5 листопада 2003 року “Про ліквідацію військового господарства військової частини НОМЕР_2 та призначення ліквідаційної комісії”, за яким правонаступником військової частини НОМЕР_2 було визначено військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 4 цього наказу, командир військової частини НОМЕР_1 прийняв, як правонаступник, від командира військової частини НОМЕР_2 казармено- житловий фонд, комунальні споруди, земельну ділянку та квартирне майно. Згідно акту прийому-передачі від військової частини НОМЕР_2 на баланс військової частини НОМЕР_1 були передані всі основні фонди з зарахуванням їх на бухгалтерський облік. На території розформованої частини був розміщений окремий підрозділ з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 для організації служби військ.
На даний час земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_3 загальною площею 2802,06 га перебуває на бухгалтерському обліку військової частини НОМЕР_1 , всі споруди - на бухгалтерському обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя.
Факт знаходження земельної ділянки у користуванні військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника військової частини НОМЕР_2 ) земельної ділянки площею 2802,06 га підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_4 .
Військова частина НОМЕР_1 на законних підставах як правонаступник з урахуванням приписів ст.120 Земельного кодексу України користується земельною ділянкою, відповідно до Державного акта на землю.
В ході з'ясування обставин по справі №15/45/09-4/20/10 господарським судом Запорізької області було встановлено, що підстави вважати припиненим право військової частини НОМЕР_1 на користування спірною земельною ділянкою в спірних правовідносинах відсутні.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну (зі змінами та доповненнями) ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються дійсними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Оскільки з боку військової частини НОМЕР_2 , її правонаступника, військової частини НОМЕР_1 та КЕВ м.Запоріжжя такого звернення не було, зазначений вище Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою зберігає юридичну силу по даний час, а отже, вилучення земельної ділянки, зазначеної в акті, можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 констатовано, що чинним законодавством не встановлено строки щодо оформлення права власності або права користування землею.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.92, п.6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Положення п.6 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України, в якому визначалось, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Вказане рішення Конституційного Суду України має суттєве значення при оцінці спірних правовідносин стосовно строків переоформлення правоустановчих документів на земельні ділянки.
Законність користування військовою частиною НОМЕР_1 земельною ділянкою встановлена судом, про що також вказано в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року по справі №15/45/09-4/20/10.
На підставі викладеного позивачі просили позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідачів проити задоволення позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що відповідно до п. 1.13. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 “Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні право установчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією (в редакції чинній на час видачі наказах Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Збройних Сил України “Про ліквідацію військового господарства військової частини А- 4322, площею 2802,06 га, та призначення ліквідаційної комісії”від 05.1 1.2003 року № 75).
На замовлення Міністерства оборони України технічна документація стосовно вищезазначеної земельної ділянки була виготовлена підприємством, що має відповідну ліцензію проведення проектних робіт, а саме ТОВ “Азовгеопрскт”, що підтверджується клопотанням Головного управління Держкомзему Запорізької області № 30 від 1 1.03.2009 року “Про припинення права користування земельною ділянкою”. Але технічна документація не була подана на затвердження до відповідних органів державної влади, акт постійного користування земельною ділянкою як правовстановлюючій документ на земельну ділянку, не був зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку (сг. 2 Закону України “Про використання земель оборони”).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Тому раз немає державної реєстрації правовстановлюючого документу, немає і прав на землю.
Також зазначає, що і Міністерство оборони України в військові частини є окремими юридичними особами, відповідно до наданих до матеріалів справи довідок ЄДРПОУ. Окремі підрозділи військових частин, а саме: девізія, полк, батальйон, рота та інші входять до складу однієї військової частини і є однією юридичною особою. Військові частини, навчальні заклади, та інші складові Збройних Сил України підпорядковуються Міністерству оборони України, але є окремими юридичними особами, тому зобов'язані у разі визначення наказом Головнокомандувача відповідного роду військ правонаступником ліквідованої військової частини, переоформити право постійного користування земельною ділянкою на визначеного цим Наказом правонаступника, та зареєструвати відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, та Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 (із змінами).
Тому вважають, що правові підстави для задоволення адміністративного позову заступника військового прокурора до Бердянської районної державної адміністрації відсутні. Громадяни отримали державні акти па право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.
Також зазначили, що їм незрозуміло для чого потрібна військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України земельна ділянка ліквідованої в/ч НОМЕР_2 , яка відповідно до рішення ліквідаційної комісії згідно наказу Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Збройних Сил України “Про ліквідацію військового господарства військової частини НОМЕР_2 , площею 2802,06 га, та призначення ліквідаційної комісії” від 05.1 1.2003 року № 75(копії цього наказу і рішення надані до матеріалів справи) повинна була и передана місцевим органам державної влади. Тобто права на землю відповідно сі. 77 Земельного кодексу України були саме у військової частини НОМЕР_5 , - згідно акту постійного користування земельною ділянкою.
З ліквідацією в/ч НОМЕР_5 , та неоформленням правоустановлюючих документів в/ч НОМЕР_1 , або Міністерством оборони України, статус земель оборони вищезазначеної земельної ділянки було втрачено ще у 2004 році. На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, а саме Квартирно - експлуатаційний відділ міста Запоріжжя в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи Кабінету Міністрів України в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у своїх поясненнях, наявних в матеріалах справи.
Представник третіх осіб Лебєдєв О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що в адміністративному позові не зазначено жодного передбаченого Земельним кодексом України документа, який би посвідчував наявність права власності або права користування земельною ділянкою у Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , та відповідну державну реєстрацію цих прав. Таким чином, позивачем не підтверджено та не доведено порушення прав Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 виданням розпорядження голови Бердянської районної адміністрації № 387 від 30.06.2010 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради». Земельним кодексом України та іншим чинним законодавством не передбачена можливість передачі від однієї юридичної особи іншій юридичній особі прав постійного користування на земельну ділянку. Позивачем не надано нормативного обґрунтування можливості передачі земельної ділянки між військовими частинами. Прокурором та позивачами не надано підтвердження належним чином зареєстрованого права власності на нерухоме майно, що відноситься до державної власності та перебуває у віданні Міністерства оборони України або підпорядкованих йому частин, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. Визнання недійсним розпорядження Голови Бердянської районної державної адміністрації № 192 від 03.04.2009р. не відновлює прав на земельну ділянку будь- якої військової частини, не має ніякого значення для подальшого розпорядження вивільненою земельною ділянкою. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третіх осіб Ніколенко А.М. в судовому засіданні проти задоволення позову також заперечив, зазначивши, що даним розпорядженням будь-яких майнових прав військової частини порушено не було, державний акт на право постійного користування землею, виданий військовій частині НОМЕР_2 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону, вважається таким, що втратив чинність. Більше того, передані у власність громадян та виділені в натурі земельні ділянки, на сьогодні вже оброблені і понесені великі матеріальні затрати, пов'язані з обробітком цих земель і приведення їх у придатний стан для використання. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Інші треті особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дачу, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 14 Конституції України закріплює - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України “Про Збройні Сили України” - Збройні Сили України це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності, організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, закладів, установ і організацій.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” та п. 1 Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №406/2011 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління. Аналогічні визначення викладені у п. 1 Положення “Про Міністерство оборони України”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 2006 року №1080 Міністерство оборони України.
Згідно зі ст. 77 Земельного Кодексу України землями оборони визначаються землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово- навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Статтями 9, 14 Закону України “Про оборону України” визначено, що землі закріпленні за військовими частинами та установами збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в т.ч. й земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Аналогічні повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження землями державної власності визначені ст. 13 Земельного кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29 серпня 2002 року затверджено “Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України”. Тобто, чинним законодавством встановлено, що управління майном, у т.ч. земельними ділянками, яке є у загальнодержавній власності, покладено на Міністерство та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади, у даному випадку - Міністерство оборони України.
Військовою прокуратурою Запорізького гарнізону було ініційовано перевірку додержання вимог земельного законодавства щодо використання земель оборони. У зв'язку з чим, 20 жовтня 2011 року за вих. № 2855, в адресу начальника відділу деркомзему у Бердянському районі Запорізької області направлено запит щодо надання інформації про видані державні акти на право власності земельної ділянки розташованої на території Новопетрівської сільської ради (колишня в/ч НОМЕР_6 ) та рішення (розпорядження), на підставі яких видані акти на земельні ділянки.
На виконання зазначеного запиту, 24 жовтня 2011 року, службовими особами деркомзему у Бердянському районі за підписом заступника начальника відділу С.І Напха, старшому помічнику військового прокурора Запорізького гарнізону Чалому М. надано відповідь з одночасним направлення завірених належним чином копій державних актів на право власності земельних ділянок розташованих на території Новопетрівської сільської ради та розпоряджень. При цьому, встановлено, що на підставі розпорядження Бердянської РДА №387 від 30 червня 2010 року видані акт на право користування земельною ділянкою. Тільки після ознайомлення з вказаним розпорядженням, прокуратурою встановлені підстави для звернення до суду.
Як встановлено перевіркою, рішенням сесії Бердянської районної ради народних депутатів №7 від 28 грудня 2000 року земельна ділянка, площею 2 802,06 га. передана в постійне користування Донецькій КЕЧ військової частини НОМЕР_2 Бердянського гарнізону для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону, про що свідчить державний акт № 001486 виданий Бердянською районною радою 17.05.2001 року.
Наказом Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони Збройних сил України №75 від 05.11.2003 року військову частину НОМЕР_2 ліквідовано та її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 та зобов'язано командувача в/ч НОМЕР_1 прийняти казармено-житловий фонд та земельну ділянку ліквідованої в/ч НОМЕР_2 .
На підставі Наказу Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони №75 від 05.11.2003 року між військовими частинами складено Акт прийому-передачі казармено- житлового фонду, комунальних споруд і обладнання, квартирного майна, палива і території військового містечка АДРЕСА_1 , про що повідомлено до частини супровідним листом №418 від 27 квітня 2005 року.
Відповідно до п. 3, 4 даного Акту військова частина НОМЕР_1 прийняла від військової частини НОМЕР_2 земельну ділянку, площею 2802,06 га та технічну документацію на казармено-житловий фонд, після чого складено ліквідаційний баланс в/ч НОМЕР_2 .
У подальшому був складений акт від 30 грудня 2005 року згідно до п. 3, 4 якого квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя прийняв від Донецької квартирно- експлуатаційної частини земельну ділянку, площею 2802,06 га та технічну документацію на землекористування після чого складено ліквідаційний баланс в/ч НОМЕР_2 .
Зазначений Акт прийому-передачі військового майна затверджено начальником Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Як встановлено перевіркою 03 квітня 2009 року виконуючий обов'язки голови Бердянської районної державної адміністрації видав розпорядженням №192 “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, яким припинено право користування в/ч НОМЕР_2 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ земельною ділянкою, площею 2 802.06 га., на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району, у т.ч. числі: рілля - 1037.38 га., пасовища - 1581.53 га., під господарськими шляхами і прогонами - 5.26 га., забудовані землі - 116.68 га., інші землі - 59.13 га., під водою - 2.08 га., яка надавалась рішенням сесії Бердянської районної ради №7 від 28 грудня 2000 року для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону.
Пунктом 2 вказаного розпорядження зазначену ділянку землі переведено до земель запасу (землі сільськогосподарського призначення) Новопетрівської сільської ради Бердянського району, площею 2 802.06 га., у т.ч. числі: рілля - 1037.38 га., пасовища - 1581.53га., під господарськими шляхами і прогонами - 5.26 га., забудовані землі - 116.68 га., інші землі - 59.13 га., під водою - 2.08 га.
Крім того, п. 3 вказаного розпорядження визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП №001486, реєстраційний №390 від 17 травня 2001 року, виданий військовій частині НОМЕР_2 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону.
У подальшому протягом 2010 року на підставі розпоряджень голови Бердянської райдержадміністрації землі, на які вказаним розпорядженням припинено право користування військової частини НОМЕР_2 були передані у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства.
Зокрема, відповідно до розпорядження голови Бердянської Районної Державної Адміністрації №387 від 30 червня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають в запасі на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
Пунктом 2 вказаного розпорядження передано безоплатно у власність 318 громадянам згідно додатку земельні ділянки загальною площею 635,8574 га, в тому числі: ріллі - 308,1647 га, пасовища - 327,6927 га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу), які розташовані на території Новопетрівської сільської ради.
На виконання вказаного розпорядження громадянами оформлено та надано державні акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року у справі №15/45/09-4/20/10 за позовом заступника військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до Бердянської районної державної адміністрації визнано недійсним розпорядження голови Бердянської райдержадміністрації №192 від 03 квітня 2009 року “Про припинення права користування земельною ділянкою”. З рішення господарського суду вбачається, що ОСОБА_316 при прийнятті вказаного розпорядження порушено вимоги Земельного кодексу України.
Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року рішення господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 р. у справі №15/45/09-4/20/10 головою Бердянської райдержадміністрації видано розпорядження №483 від 20.06.2011 року, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації №192 від 03.04.2009 року “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”.
За вказаним фактом 13.07.2011 року Бердянською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу відносно виконуючого обов'язки голови Бердянської РДА ОСОБА_317 , за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 365 КК України.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, визнання недійсним розпорядження голови Бердянської РДА №192 від 03.04.2009 “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою” тягне за собою скасування всіх розпоряджень голови Бердянської РДА, які стосуються передачі у власність земельних ділянок в/ч НОМЕР_2 , у т.ч. розпорядження голови Бердянської райдержадміністрації №418 від 24.05.2011 року “Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради”.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Пунктом 5 рішення Конституційного суду №7-рп/2009 від 16.04.2009 року визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, однак рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.
Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає, що оскаржуване розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації №387 від 30.06.2010 року “Про передачу громадянам у власність земельної ділянки на території Новопетрівської сільської ради” є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного розпорядження, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 158-163, 186 КАС України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації №387 від 30.06.2010 року “Про передачу громадянам у власність земельної ділянки на території Новопетрівської сільської ради”.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ А.В. Сіпака
Постанова набрала законної сили 02.03.2015
Суддя А.В. Сіпака