01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
10.05.11
№ 05-5- 51 / 4877
Суддя Пригунова А.Б., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль плюс" до Приватного підприємства "Сервісник" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 29 724,00 грн.,
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів (договір на технічне обслуговування та ремонт РРО № 481/ЛС від 03.12.2007 р.), відповідач має дві адреси: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 літ. А та 02002, м. Київ, вул. Терьохіна, 8-А, оф. 55, в той час як заявником надано докази (копія фіскального чеку поштової установи № 99 від 29.04.2011 р. та опису вкладення у цінний лист, на якому міститься календарний штамп поштової установи від 29.04.2011 р.) надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів лише на адресу: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 літ. А.
Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з п. 11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Разом із тим, до позовної заяви позивачем додане платіжне доручення № 450 від 22.02.2011 р. у графі «призначення платежу»якого не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою.
Крім того, в зазначеному платіжному дорученні відсутня вказівка на посадове становище особи, що його підписала; наявний штамп, замість печатки установи банку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Пунктом 3 частини 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладається обов'язок додати до позовної заяви докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.
У п. 5 роз'яснення від 04.03.1998 №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” Вищий господарський суд України дав вказівки, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.
У графі “призначення платежу” квитанції № 277 від 21.02.2011 р., доданої до позовної заяви, не зазначено, що державне мито сплачується саме з тієї позовної заяви, яка передана позивачем на розгляд Господарському суду міста Києва.
Таким чином, вказане платіжне доручення не може вважатись належним доказом сплати державного мита з позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Згідно ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява, серед іншого, повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
В порушення п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України подана позивачем позовна заява відомостей про ідентифікаційні коди сторін не містить.
Окрім того, суд звертає увагу заявника на те, що додані до позовної заяви документи не засвідчені як того вимагає чинне законодавство України, оскільки відповідно до приписів ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії, при цьому відповідно до п. 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2, п. 4, п. 6, п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України,
Позовні матеріали повернути заявнику без розгляду.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.