номер провадження справи 19/108/15
23.07.2015 Справа № 908/3641/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, 32, офіс 34)
до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)
про стягнення 203298,41 грн.
Суддя Давиденко І.В.
Представники:
Від позивача: Гедіков С.Л.- представник за довіреністю б/н від 22.04.15., Андріюк Д.Л. - представник за довіреністю б/н від 22.04.15.
Від відповідача: Мальчев В.Є.- представник за довіреністю № 2861 від 30.06.15.
Рішення прийнято 23.07.15. після оголошеної на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України перерви, з 16.07.15. по 23.07.15.
До Господарського суду Запорізької області 15.06.15. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення 203298,41 грн. заборгованості за Договором поставки № 140448 від 25.11.14. та за Договором поставки № 140448 від 25.11.14., з яких: 169904,22 грн. - сума основного боргу, 4058,28 грн. - пені, 18524,26 грн. - збитків від інфляції, 811,65 грн. - 3% річних, 10000,00 грн. - збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті поставленого товару, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.06.15. порушено провадження у справі № 908/3641/15, присвоєно справі номер провадження 19/108/15, розгляд справи призначено на 16.07.15. о 10-30.
Через Відділ документального забезпечення господарського суду 16.07.15. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» зазначило, що спірні акти приймання-передачі товару були надані на підписання 20.05.15., а були підписані 25.05.15., а отже, в зв'язку з тим, що Договорами встановлений строк для здійснення оплати товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів. В зв'язку з чим, на думку відповідача, строк оплати не настав.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.07.15. о 16-00.
Від позивача 23.07.15. через Відділ документального забезпечення господарського суду надійшли письмові заперечення на відзив, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» вказало на те, що твердження відповідача щодо строку настання обов'язку оплати є хибними, зазначивши, що саме відповідач мав своєчасно надати позивачу акти приймання-передачі для їх підписання зі сторони позивача та подальшого здійснення оплати відповідачем. Всі дії відповідача, як стверджує позивач, свідчать про його ухилення від підписання та повернення актів приймання-передачі та від виконання зобов'язань з оплати. Також позивач вказує на те, що зазначення відповідачем в актах приймання-передачі такої дати як 25.05.15. не відповідає сутності господарської справи, оскільки на вказану дату товар був вже використаний відповідачем у своїй господарській діяльності. Крім того, позивач зазначає, що наведені відповідачем судові рішення не є беззаперечним доказом обґрунтованості його доводів зазначених у відзиві, з огляду на наявність іншої судової практики з розгляду схожих спорів, а також індивідуальністю правовідносин, які існують між сторонами.
Представники позивача в судовому засіданні 23.07.15. підтримали позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.07.15. заперечив проти задоволення позову, просив суд в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» відмовити повністю.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/3641/15.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
25.11.14. між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки № 140448 (далі - Договір-1).
В межах виконання зобов'язань за даним Договором, позивачем 03.12.14. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 103343,34 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-347, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.
04.12.14. між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки № 140466 (далі - Договір-2).
В межах виконання зобов'язань за даним Договором, позивачем 10.12.14. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 66560,88 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-348, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.
Пунктом 1.1 Договорів-1, 2 передбачено, що Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити (передати у власність) Замовнику товари, зазначені в Специфікаціях - додатку (ах) до цього Договору.
Позивач вказує на те, що за вказаними вище видатковими накладними відповідачем отриманий товар не сплачений.
Позивач посилається на те, що ним супровідними листами на адресу відповідача відправлялись акти звірки взаємних розрахунків, які були отримані відповідачем 30.04.15. та не підписані.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за поставлений товар в повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 169904,22 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 10.1 Договорів-1, 2 встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.14., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 169904,22 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами видатковими накладними: № РН-347 від 03.12.14. на суму 103343,34 грн., № РН-348 від 10.12.14. на суму 66560,88 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 4.2 Договорів - 1, 2 встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.
Таким чином, судом встановлено, що сторонами було встановлено чіткі умови щодо строків оплати товару. Так, приписами п. 4.2 Договорів-1, 2 сторони встановили, що відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим Договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.
Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі товару були підписані відповідачем 25.05.15.
Судом встановлено, що посилання позивача не те, що акти приймання-передачі робіт були передані відповідачу разом з видатковими накладними 03.12.14. та 10.12.14. не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання або надання позивачем актів приймання-передачі робіт на відповідачу раніше ніж 17.05.15.
Станом на час розгляду справи, строк виконання грошових зобов'язань відповідачем за поставлений за видатковими накладними № РН-347 від 03.12.14. на суму 103343,34 грн., № РН-348 від 10.12.14. на суму 66560,88 грн. товар не настав, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми в розмірі 169904,22 грн. основного боргу відсутні.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що вимога позивача про стягнення 169904,22 грн. - вартості товару є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 4058,28 грн. - пені, 18524,26 грн. - збитків від інфляції, 811,65 грн. - 3% річних, 10000,00 грн. - збитків, суд зазначає що вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про стягнення з відповідача 169904,22 грн. - вартості товару, яка, як встановлено вище судом, не підлягає задоволенню.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК».
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ПМК» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.07.15.
Суддя І.В. Давиденко