ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 липня 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/6437/15
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, щодо відмови у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що дії відповідача є протиправними, оскільки підстави для відмови видачі останній посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії відсутні, що в свою чергу обумовлює наявність підстав для зобов'язання відповідача видати вказане посвідчення.
Відповідач проти позову заперечив усно.
В судовому засідання 22.07.2015 позивачем подано уточнення позовних вимог та клопотання про залучення другого відповідача. За наслідком ознайомлення з вказаними документами, судом вбачається, що позивачем одночасно змінюється предмет та підстави позову. За таких обставин, судом протокольною ухвалою відмовлено в прийняті вказаних вище заяв.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
ОСОБА_1 10.02.2015 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із письмовою заявою про надання статусу постраждалої 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення.
Листом №1384 від 16.02.2015 позивача повідомлено, зокрема «…питання щодо встановлення Вам статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих категорії 1 відповідно до вказаних норм законодавства, не має законних підстав.».
Позивач вважає, що вказані дії відповідача є протиправним та просить суд зобов'язати останнього видати відповідне посвідчення відповідачу.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
У відповідності до положень ст. 9 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Приписи ст. 11 Закону № 796-XII визначають, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51).
Пунктом 10 вказаного порядку передбачено, що рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Відповідно до Положення про Комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Комісія), затвердженого наказом Головного управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 20.05.2011 №200 (далі - Положення №202) остання є постійно діючим колегіальним органом, що створюються як дорадчий орган виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для розгляду питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розгляду питань встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосування ядерної зброї (п.п.1 п. 1 Положення №202).
Поряд з цим, основними завданнями Комісії є розгляд питань щодо встановлення (підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, віднесених до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; прийняття рішень щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень згідно Порядку №51 (п.п.2.1, 2.3 п.2 Положення №202)
Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що уповноваженою особою, яка здійснює, зокрема, видачу (чи приймає рішення про відмову у видачі) посвідчень є Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно положення про відділ організації соціального захисту інвалідів, ветеранів, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого начальником управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.01.2014 основними завданнями відділу є забезпечення прийому документів від громадян для розгляду Комісії питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ведення обліку особистих справ (п.п. 3.2 п.3).
З вказаного слідує, що на відповідача покладено обов'язок прийняття документів від громадян для розгляду їх Комісією та ведення обліку особистих справи.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався з заявою про надання статусу постраждалої та видачу посвідчення до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, що в свою чергу не уповноважене приймати рішення щодо видачі чи відмови у видачі відповідних посвідчень.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що у відповідача відсутні повноваження щодо прийняття рішень про видачу чи відмову у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, щодо відмови у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії.
Суд вважає за необхідне наголосити, що при вирішенні спору по суті судом не оцінювався лист №1384 від 16.02.2015, тобто не досліджувалися обставини викладені в останньому. Адміністративний позов задоволено в частині виключно з підстав відсутності повноважень у відповідача щодо розгляду заяв про надання статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі чи відмови у видачі відповідного посвідчення.
В той же час, суд відмовляє в задоволені позивних вимог в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії та видати відповідне посвідчення, оскільки як зазначено вище, відповідач не уповноважений вчиняти вказані дії.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову частково.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
Частиною 3 ст. 94 КАС України встановлено, що у разі, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог
Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, щодо відмови у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа потерпілих 1 категорії.
Судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України.
В іншій частині відмовити
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк