ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
27 липня 2015 року №826/7745/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини»
до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.02.2015 №0001222205,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 №0001222205.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.01.2014 №67/26-54-22-02-10/37653944 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Ком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Форум Інвест», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 №0001222205. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 23.01.2014 №67/26-54-22-02-10/37653944 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 №0001222205 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Справу №826/7745/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Ком» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Форум Інвест» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 187 667,00 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 23.01.2014 №67/26-54-22-02-10/37653944 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 №0001222205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 234 583,75 грн., у тому числі: 187 667,00 грн. - основний платіж, 46 916,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.01.2014 №67/26-54-22-02-10/37653944 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Ком» за договорами поставки від 04.07.2014 №32, від 07.07.2014 №33, а також між товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Форум Інвест» за договором надання послуг від 05.06.2014 №5.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Ком» (постачальник) укладено типові договори поставки від 04.07.2014 №32 та 07.07.2014 №33, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (а саме "Строп 8-4СЦ-10-М-1500" та "Канат СВ 13.00 DIN 3071"), а покупець зобов'язується прийняти її та оплатити.
Також, з матеріалів справи вбачається, між товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Форум Інвест» (виконавець) укладено договір надання послуг від 05.06.2014 №5, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику з періодичного технічного обслуговування вантажопіднімальної будівельної техніки виконавця - баштових кранів, фасадних та щоглових підйомників виробництва "Potaine" Alimak Hek, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, наявності ділової та економічної доцільності, позивачем надано суду копії: договорів поставки від 04.07.2014 №32 та 07.07.2014 №33; податкових та видаткових накладних; штатного розпису позивача; податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Ком» за серпень 2014; заявок на постачання товарів; подорожніх листів; замовлення на технічне обслуговування; договору надання послуг від 05.06.2014 №5; акту здачі-прийняття робіт; податкової накладної; оборотно-сальдових відомостей; докази наявності орендованих приміщень для зберігання механізмів (договір оренди, акт приймання-передачі); паспортів баштових кранів та інших механізмів із інформацією щодо їх місцезнаходження.
В свою чергу, позиція контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання ґрунтується на дефектності первинних документів, на підставі яких сформовано дані податкового обліку позивача.
Аналізуючи доводи контролюючого органу, суд наголошує на тому, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит містять всі обов'язкові реквізити, визначені статтею 201 Податкового кодексу України, зауважень щодо них у відповідача не виникло.
Доводи відповідача щодо відсутності у видаткових накладних місця складення документу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, адже відповідний реквізит видаткові накладні містять.
Слід зазначити, що позиція контролюючого органу щодо відсутності реальних господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду ані доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких правовідносин, ані податкової інформації по контрагентах, з якої би вбачалось ухилення останніх від оподаткування, відсутність трудових та виробничих ресурсів для впровадження господарської діяльності.
Разом з тим, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини»товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Ком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Форум Інвест» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 №0001222205 підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.02.2015 №0001222205.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.