ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 липня 2015 року № 826/8410/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач 1), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач 2), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, позивач 3) та ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4, позивач 4) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича (надалі - Уповноважена особа Фонду, відповідач 2) в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи Фонду, що полягає у невключенні даних позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду за договорами строкових банківських вкладів № 204дф/14 від 03.09.2014р., № 157дф/14 від 21.09.2014р., № 203дф/14 від 03.09.2014р., №182дф/14 від 01.09.2014р. та незатвердження реєстру вкладників відповідно до наданого Уповноваженою особою переліку вкладників, який містить дані позивачів, що право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити дані: про позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду за договорами строкового банківського вкладу;
зобов'язати Фонд затвердити реєстр вкладників відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду оновленого переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування до якого будуть включені позивачі.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що у Уповноваженої особи Фонду відсутні правові підстави для визнання договорів банківського вкладу нікчемними, а отже, відповідачами, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивачів до
переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду.
У судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що виконавча дирекція Фонду складає загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників. В той же час, у переданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО» інформація про позивачів відсутня, в зв'язку з чим дані про позивачів не могли бути враховані при складанні загального реєстру.
Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що включення певного вкладника банку до повного переліку вкладників, а потім і до загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду, проте позивачі не набули такого права і не мають законних підстав для включення їх до такого повного переліку, оскільки реальних коштів позивачами не вносилось, про що було відомо працівникам банку, укладання договорів банківського вкладу та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунки, відкриті на ім'я позивачів, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності. В результаті таких дій позивачів у інших фізичних осіб виникло право отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку (четверта черга, ч.4 п.1 ст. 52 Закону), а за рахунок коштів Фонду. Дані обставини визначені п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підстава для визначення нікчемності правочинів.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
Між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_6 укладено Договір строкового банківського вкладу № 204дф/14 від 03.09.2014 року.
Відповідно до п.1.1. Договору, Банк приймає від Вкладника грошову суму в розмірі 198 000, 00 гривень. Пунктом 1.4. Договору № 204дф/14 встановлено, що строк розміщення Вкладу складає 5 днів: з « 03.09.2014 року по 08.09. 2014 року.
Відповідно до пункту 1.9. Договору № 204дф/14 сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_1
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 204дф/14 - заяви про набуття прав Вкладника та Додаткової угоди № 1 до Договору № 204дф/14 ОСОБА_1 набув статусу Вкладника за Договором № 204дф/14.
Окрім того, 21.08.2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_6 укладено Договір строкового банківського вкладу № 157дф/14.
Відповідно до п.1.1. Договору № 157дф/14 встановлено, що Банк приймає від Вкладника грошову суму в розмірі 13 000, 00 доларів США.
Пунктом 1.4. Договору № 157дф/14 встановлено, що строк розміщення Вкладу складає 95 днів: з 21.08.2014 року по 24.11.2014 року.
Відповідно до пункту 1.9. Договору № 157дф/14 сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_2
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 157дф/14 - заяви про набуття прав Вкладника та Додаткової угоди № 1 від 28.08.2014 року до Договору № 157дф/14 ОСОБА_2 набув статусу Вкладника за Договором №157дф/14.
Також, 03.09.2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_6 укладено Договір строкового банківського вкладу № 203дф/14.
Відповідно до п.1.1. Договору №203дф/14 встановлено, що Банк приймає від Вкладника грошову суму в розмірі 198 000, 00 грн.
Пунктом 1.4. Договору № 203дф/14 встановлено, що строк розміщення Вкладу складає 5 днів: з 03.09.2014 року по 08.09.2014 року.
Відповідно до пункту 1.9. Договору № 203дф/14 сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_3
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 203дф/14 - заяви про набуття прав Вкладника та Додаткової угоди № 1 від 15.09.2014р. до Договору №203дф/14 ОСОБА_3 набула статусу Вкладника за Договором № 203дф/14.
Також, між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_8 укладено Договір строкового банківського вкладу № 182дф/14 від 01.09.2014 року.
Відповідно до п.1.1. Договору № 182дф/14 встановлено, що Банк приймає від Вкладника грошову суму в розмірі 167 000, 00 гривень.
Пунктом 1.4. Договору № 182дф/14 встановлено, що строк розміщення Вкладу складає 93 дня: з 01.09.2014 року по 03.12. 2014 року.
Відповідно до пункту 1.9. Договору № 182дф/14 сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_4
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 182дф/14 - заяви про набуття прав Вкладника та Додаткової угоди № 1 від 03.09.2014 року до Договору № 182дф/14 ОСОБА_4 набула статусу Вкладника за Договором № 182дф/14.
В той же час, Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 788 ПАТ «БАНК КАМБІО» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 04.12.2014 року № 140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК КАМБІО» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 05.12.2014 року по 04.03.2015 року.
Постановою Правління Національного банку України № 144 від 27.12.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «БАНК КАМБІО»
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 46 від 02.03.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 02.03.2015 року та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича.
На офіційному сайті ПАТ «БАНК КАМБІО» опубліковано оголошення від 04.03.2015 року про здійснення виплат вкладникам ПАТ «БАНК КАМБІО» в період із 06.03.2015 року по 17.04.2015 року через установи банку-агента - ПАТ «УКРІНБАНК».
Позивачі звернулись до банку-агента з метою отримання відшкодування, проте, їм було відмовлено у зв'язку з тим, що вони не внесені до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду.
Зокрема, як повідомили позивачів, всі договори з ПАТ «Банк Камбіо» визнано. нікчемними відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 38 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
Вважаючи протиправними зазначені дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом, позивачі звернулися до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23. 02.2012р. №4452 (надалі - Закон №4442).
Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 Виконавчої дирекції Фонду (надалі - Положення №14).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.4 Закону №4452 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Так, частиною 1 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно положень частин 1 та 2 ст.27 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно ч. 5 ст.27 Закону №4452 протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно положень частин 1 та 2 ст. 37 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право:
1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;
8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Поряд з тим, як вбачається з норм ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону, на Уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зокрема, відповідно до положень ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В той же час, суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення та фіксує даний факт.
Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону №4452 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) укладених ПАТ «БАНК КАМБІО», про що винесено відповідний наказ.
Так, наказом Уповноваженої особи Фонду від 27.02.2015р. №171, на підставі пункту 3 частини другої та пункту 2 частини третьої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Методичних рекомендацій стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам, затвердженої протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 10.02.2015р. № 036/15 тимчасово обмежено здійснення ПАТ «БАНК КАМБІО» на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками вкладників.
Результати роботи комісії оформлено Протоколом від 27.02.2015 року.
Зокрема, під час перевірки комісією встановлено, що кошти на зазначені рахунки, надійшли внаслідок так званого «дроблення» великих депозитів інших клієнтів з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На ім'я позивача 1 у ПАТ «БАНК КАМБІО» 04.09.2014 року відкрито депозитний рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України. Грошові кошти в сумі 198 000,00 гривень на цей рахунок надійшли з депозитного рахунку НОМЕР_2 у національній валюті України, іншої фізичної особи ОСОБА_6 з призначенням платежу «Перенесення депозиту згідно додаткової угоди від 04.09.2014р. до депозитного договору №204дф/14 від 03.09.2014р.», що підтверджується меморіальним ордером №339_2 від 04.09.2014р.
На ім'я позивача 2 у ПАТ «БАНК КАМБІО» 28.08.2014 року відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_3 у валюті - долари США. Грошові кошти в сумі 13 000,00 дол. США на цей рахунок надійшли з депозитного рахунку № НОМЕР_4 у валюті - долари США, іншої фізичної особи ОСОБА_6 з призначенням платежу «Перенесення депозиту згідно умов депозитного договору №157дф/14 від 21.08.2014р.», що підтверджується меморіальним ордером №121_67 від 28.08.2014 року.
На ім'я позивача 3 у ПАТ «БАНК КАМБІО» 04.09.2014 року відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_5 у національній валюті України. Грошові кошти в сумі 198 000,00 гривень на цей рахунок надійшли з депозитного рахунку № НОМЕР_6 у національній валюті України, іншої фізичної особи ОСОБА_6 призначенням платежу «Перенесення депозиту згідно додаткової угоди від 04.09.2014р. до депозитного договору №203дф/14 від 03.09.2014р.», що підтверджується меморіальним ордером №339_1 від 04.09.2014 року.
На ім'я позивача 4 у ПАТ «БАНК КАМБІО» 03.09.2014 року відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_7 у національній валюті України. Грошові кошти в сумі 167 000,00 гривень на цей рахунок надійшли з депозитного рахунку № НОМЕР_8 у національній валюті України, іншої фізичної особи ОСОБА_8 з призначенням платежу «Перенесення депозиту згідно умов депозитного договору №182дф/14 від 01.09.2014р.», що підтверджується меморіальним ордером №339_45 від 03.09.2014 року.
Вказані вище обставини свідчать про те, що фізичні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 намагалися отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку як кредитори четвертої черги, а за рахунок коштів Фонду, тобто внаслідок укладання таких правочинів надається перевага одному вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, а саме, вказана особа має намір отримати за рахунок коштів Фонду відшкодування, яке перевищує 200 000,00 гривень, замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку як кредитор четвертої черги.
Згідно виписки/особового рахунку з 03.09.2014р. по 04.09.2014р. фізичної особи ОСОБА_6 на поточний рахунок НОМЕР_9 останнього перераховано грошові кошти у сумі 1 251 000,00 гривень, з яких по 198 000,00 гривень того ж дня були перераховані на депозитні рахунки інших осіб, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_9 тобто гроші на рахунку ОСОБА_6 були роздроблені.
Згідно виписки/особового рахунку за 28.08.2014 року фізичної особи ОСОБА_6 на поточний рахунок № НОМЕР_10 останнього перераховано грошові кошти у сумі 130 000,00 доларів США, які того ж дня були перераховані на депозитні рахунки інших осіб, тобто були роздроблені. В тому числі на депозитний рахунок ОСОБА_2 перераховано 13 000,00 доларів США.
Згідно виписки/особового рахунку за 01.09.2014 року фізичної особи ОСОБА_8, на поточний рахунок останньої перераховано грошові кошти у сумі 1 000 000,00 гривень, які 03.09.2014р. були перераховані на депозитні рахунки інших осіб, тобто були роздроблені. В тому числі на депозитний рахунок ОСОБА_4 перераховано 167 000,00 гривень.
Крім того, операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_6 на рахунок позивача 2 суперечить Постанові Правління Національного банку України № 365 від 16.09.2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», оскільки безготівкове перерахування грошових коштів в іноземній валюті можливе лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку, чого в даному випадку не відбулось, що підтверджується меморіальним ордером №339_1 від 04.09.2014року.
На підставі Протоколу засідання Комісії Уповноваженою особою Фонду прийнято рішення від 27.02.2015р. щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «БАНК КАМБЮ» згідно переліку, та блокування у файлах «D» та «Z» Узагальненої бази даних Фонду.
З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи по суті, зареєстровано кримінальне провадження №22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «БАНК КАМБЮ» злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюється Головним слідчим управлінням МВС України в м. Києві.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452 правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає обґрунтованими доводи Уповноваженої особи Фонду, що в результаті укладених правочинів у інших фізичних осіб виникло право отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку, а за рахунок коштів Фонду, що спричинило надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Дані обставини визначені п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підстава для визначення нікчемності правочинів.
Суд зазначає, що визнання нікчемним договору, укладеного між позивачами та банком, не є предметом адміністративного позову, а тому суд не вбачає підстав для встановлення у ході розгляду справи факту нікчемності правочину.
Водночас, у разі незгоди з таким висновком відповідачів, позивачі не позбавлені права вирішувати питання щодо дійсності договору банківського вкладу в судовому порядку.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою Фонду правомірно не включено позивачів до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачами у повному обсязі доведено правомірність своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко