24 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/5702/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який його представники підтримали в судовому засіданні, мотивуючи свої вимоги тим, що з 17.12.2010 року по 05.04.2011року Державною податковою інспекцією в місті Суми проведена документальна планова виїзна перевірка ВАТ «Сумиобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, про що складений акт від 19.04.2011 № 2653/2314/23293513/35. 16.05.2011 ПАТ «Сумиобленерго» отримало від ДПІ податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 №000512314/0/37019 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2 230 114 грн., з яких 1 784 091 грн. основний платіж, 446 023 грн. - штрафні санкції.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати з тих підстав, що відповідачем був порушений порядок, встановлений п.86.7 та п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України. Так, незважаючи на бажання позивача бути присутнім при розгляді заперечень на акт перевірки та під час прийняття рішень про визначення грошових зобов'язань, такий розгляд був проведений без його участі та без повідомлення про місце і час розгляду, рішення було прийняте за відсутності представників позивача. Також в податковому повідомленні-рішенні податковим органом не вірно зазначено найменування юридичної особи позивача.
Крім того, позивач заперечує і проти збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначаючи, що відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 61630,30 грн. по господарських операціях з ТОВ «Вакко», в сумі 2662,92 грн. по операціях з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в сумі 1616910,51 грн. по операціях з ТОВ «Роксвіл», в сумі 100083,20 грн. по операція з ТОВ «Компанія «Рейтінг», вважаючи укладені угоди недійсними через порушення кримінальних справ відносно посадових осіб цих підприємств, відсутність за місцем реєстрації, визнання банкрутом. На спростування таких висновків позивач вказує на наявність всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують рух товарів та їх оплату.
Представники відповідача проти позову заперечили, пояснивши, що перевіркою було встановлено нікчемність правочинів по взаємовідносинам позивача із контрагентами TOB “Вакко”, TOB “С.Дж.Р.Груп”та TOB “Роксвіл” в порушення п.п7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.ч. 1, 5 статті 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України через те, що фактично вищевказаними підприємствами не постачались товари та не виконувались роботи в тому числі й через порушення кримінальних справ по цих підприємствам. Крім того, у них відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельнс обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, за юридичними адресами не знаходяться. Також в ході перевірки було з'ясовано, що по взаємовідносинах ВАТ «Сумиобленерго» з ТОВ «Компанія «Рейтінг», позивачем відображено у складі податкового кредиту податок на додану вартість з вартості товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 100083,2 грн., в той час як контрагентом ТОВ «Компанія «Рейтінг» до складу податкових зобов'язань включено суму 0,0 грн. по контрагенту ВАТ «Сумиобленерго», що свідчить про несплату даної суми до бюджету, відповідно унеможливлює підтвердження податкового кредиту позивача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтиовані та підлягають задовленню, виходячи з наступного.
Статтями 6,17 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що 28.04.2011 року ВАТ «Сумиобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі - ПАТ «Сумиобленерго»), відповідно 05.05.2011 року була видана нова довідка про взяття на облік платника податку ( том 1 а.с.175).
В період часу з 17.12.2010 року по 05.04.2011року Державною податковою інспекцією в місті Суми проведена документальна планова виїзна перевірка ВАТ «Сумиобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, про що складений акт від 19.04.2011 № 2653/2314/23293513/35 том 1 а.с. 20-103). За наслідками перевірки 11.05.2011 року податковим органом було винесено повідомлення-рішення №000512314/0/37019 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2 230 114 грн., з яких 1 784 091 грн. основний платіж, 446 023 грн. - штрафні санкції ( том 1 а.с.149).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що, на думку податкового органу, ВАТ «Сумиобленерго» порушило п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини 1,5 статті 203, частини 1,2 ст. 215 ЦК України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 2 230 114 гривень, оскільки перевіркою було встановлено нікчемність правочинів по взаємовідносинам позивача із контрагентами TOB “Вакко”, TOB “С.Дж.Р.Груп”, TOB “Роксвіл”, а також одним із контрагентів позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» до складу податкових зобов'язань включено суму 0,0 грн. по контрагенту ВАТ «Сумиобленерго», що свідчить про несплату даної суми до бюджету, відповідно унеможливлює підтвердження податкового кредиту позивача.
Проте суд не може погодитись з такими висновками відповідача, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, відповідно прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Так, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 61 630,30 гривень по операціям з ТОВ «Вакко», судом встановлено, що сума ПДВ у розмірі 61 630,30 грн. сплачена ВАТ «Сумиобленерго» на користь ТОВ «Вакко» у зв'язку з придбанням товарів, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, і на час проведення перевірки такі товари фактично використовуються у господарській діяльності ВАТ «Сумиобленерго».
Зазначені суми податкового кредиту підтверджуються належними документами, зокрема, податковими накладними № 3842 від 20.10.2009 на суму 12 701,62 грн., № 4644 від
11.11.2009 на суму 35 787,48 грн., № 4686 від 12.11.2009 на суму 9 804,00 грн., № 230331 від
23.03.2009 у сумі 3 337,20 грн., усього на суму 61 630,30 грн. ПДВ. Крім того, на підтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Вакко», як під час перевірки ПАТ, так і в ході розгляду справи ПАТ «Сумиобленерго» надало належним чином оформлені договір поставки, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки, журнали реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, прибуткові накладні, відомості складського обліку, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів, акти за формою ПЕ-12 тощо, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей , отриманих від ТОВ «Вакко», та їх використання у господарській діяльності платника податків. ( том 1 а.с.176-177, 178-210).
Як зазначено в акті перевірки у бухгалтерському обліку ВАТ "Сумиобленерго" операції з придбання товару від ТОВ “Вакко” відображені по дебету рахунку 20 "Виробничі запаси" та кредиту рахунку 63.01.02 "Розрахунки з постачальниками за ТМЦ": у жовтні 2009 р. у сумі 63508, 11 грн., у листопаді 2009 р. у сумі 227957, 4 грн., в березні 2010 р. у сумі 16686 грн.
Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
ТОВ “Вакко”включене до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 028131, видану станом на 17.08.2011 р. ( том 3 а.с. 174-177).
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність інформації про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Як на підставу своїх заперечень проти позову відповідач зазначає, що згідно ЛІС “РПП”основним видом діяльності підприємства TOB "Вакко" є рекламна діяльність. Щодо цього, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3. ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Крім того, стаття 62 ГК України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.
Частиною 4 ст. 57, частиною 2 ст. 82 ГК України передбачено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про мету і предмет діяльності. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Відповідачем не надано копію статуту ТОВ “Вакко”, тому висновок відповідача про здійснення ним господарської діяльність не в межах заявленого виду не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи.
Посилання відповідача на акт ДПІ в Печерському районі м. Києва про неможливість проведення перевірки ТОВ “Вакко”від 10.01.2011 р. за № 61/2311/36425949 через відсутність підприємства за юридичною адресою, не відображає взаємовідносин з ПАТ “Сумиобленерго”, чисельність працюючих, яка значиться на ТОВ “Вакко”складає 1 особу не є підставою для висновку про безтоварність операцій та підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток позивачу.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" , статей 11, 16, 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , в редакціях чинних на день виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Законодавство України при придбанні продукції, не зобов'язує покупця товарів з'ясовувати питання про види та мету діяльності продавця товарів, наявність у покупця виробничих можливостей та кількість працюючих, чи відображає ця особа операції в своєму бухгалтерському та податковому обліку і не встановлює через це заборону придбання товарів у таких продавців.
Щодо твердження відповідача про порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ “Вакко”, то суд звертає увагу, що з копії постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 р., вбачається, що кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ “Вакко”та ТОВ “Скап Холдінгс”, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України,- закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( том 4 а.с.66-69).
Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні договору сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.
Також до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.
Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 2 622,92 гривень по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що сума ПДВ у розмірі 2 622,92 грн. сплачена ВАТ «Сумиобленерго» на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп» у зв'язку з виконанням останнім ремонтних робіт, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, і на час проведення перевірки такі роботи фактично виконані і використовуються у господарській діяльності ВАТ «Сумиобленерго».
Названі суми податкового кредиту підтверджуються належними документами, зокрема, податковими накладними № 9317 від 04.11.2009 на суму 1 776,00 грн., № 10425 від 03.12.2009 на суму 479,32 грн., № 10426 від 03.12.2009 на суму 367,60 грн., усього на суму 2 622,92 грн. ПДВ.
Із договору договорами підряду від 02.10.2009 р. та від 02.12.2009 р. вбчається, що TOB “С.Дж.Р.Груп”(виконавець) відповідно до умов даних договорів прийняв на себе виконання будівельно-ремонтних робіт машзалу та побутової кімнати, відповідно, Охтирського РВЕ, розташованого в м. Охтирка вул.. Жовтнева, 3 ( том 2 а.с.16).
Відповідно до п. 2.1. договорів виконавець до початку робіт узгоджує з замовником (позивачем) вартість робіт, а згідно п. 4.1. факт виконання робіт підтверджується актом здачі-приймання робіт.
Згідно з п. 5.1. договору підряду від 02.10.2009 р. вартість робіт складає 10656 грн. в т.ч. ПДВ -1776 грн., а за договором підряду від 02.12.2009 р. -2875, 93 грн., в т.ч. ПДВ -479, 32 грн.
На оплату робіт у вищевказаних розмірах виконавцем було виставлено позивачу рахунки, виконання робіт підтверджується копіями актів приймання виконаних підрядних робіт, оплату виконаних робіт було здійснено безготівковими коштами, що підтверджується копіями платіжних доручень ( том 2 а.с.17-35).
Реальність виконання будівельно-ремонтних робіт підтверджується також наданою до матеріалів справи копію інформації з ДП “Інформаційно-ресурсний центр”, згідно якої TOB “С.Дж.Р.Груп”має чинні ліцензії серії AB № 316541, що видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України строком дії з 04.06.2007 р. до 04.06.2012 р. на право здійснення будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) та серії AB № 399482, що видана Державним департаментом пожежної безпеки МВС Україні строком дії з 29.01.2009 р. до 29.01.2014 р. на право здійснення діяльності з проектування монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення оцінки протипожежного стану об'єктів ( том 2 а.с.36).
Згідно із ч.1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Частиною 1 ст. 838 ЦК України також передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
З цього випливає, що роботи по договорам з TOB “С.Дж.Р.Груп”міг виконати субпідрядник.
У відповідності до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
ТОВ “С.Дж.Р.Груп” включено до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 028131, видану станом на 17.08.2011 р. ( том 3 а..с. 169-173).
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Посилання відповідача на те, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не відображає взаємовідносин з ПАТ “Сумиобленерго”та не подає податкову звітність, чисельність працюючих, яка значиться на ТОВ “С.Дж.Р.Груп” складає 1 особу та відсутність основних засобів не є підставою для висновку про безтоварність операцій та підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток позивачу.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 11, 16, 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , в редакціях чинних на день виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
ТОВ “С.Дж.Р.Груп”законодавством не заборонено мати саме таку кількість працюючих та здійснювати діяльність на підставі інших цивільно-правових договорів з третіми особами для забезпечення діяльності щодо здійснення будівельно-ремонтних робіт.
Крім того, законодавство України при придбанні послуг, не зобов'язує їх замовника з'ясовувати питання про види та мету діяльності продавця товарів, наявність у покупця виробничих можливостей та кількість працюючих, чи відображає ця особа операції в своєму бухгалтерському та податковому обліку і не встановлює через це заборону придбання послуг у виконавців.
Необгрунтованим суд вважає і посилання відповідача на порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, оскільки з постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 р., вбачається, що кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України,- закрито за відсутністю складу злочину ( том 4 а.с.61-65).
Крім того, перевіркою Охтирського районного відділення “Енергозбут”ВАТ “Сумиобленерго”порушень не встановлено, що підтверджується копією довідки Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції від 06.01.2011 №2/2332/24004586 про результати проведеної перевірки (том 4 а.с. 10-26).
Таким чином в ході судового розгляду српави спростовані твердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались. Також до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.
Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 1 616 910,51 гривень по операціям з ТОВ «Роксвіл» суд вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено в ході судового розгляду справи, між TOB “Роксвіл”та ВАТ “Сумиобленерго”був укладений договір № 1405/1 від 14 травня 2009 р. (том 2 а.с. 80-89), Договір № 0911/3 був укладений з ТОВ “Росквіл” 09 листопада 2009 р (том 2 а.с. 203-205). 12 січня 2010 року укладені договори № 1201/6 та 1201/07 ( том 3 а.с. 12-13, 91-92) з ТОВ “Росквіл” на закупівлю залізо-бетонних стояків.
Предметом вищевказаних укладених договорів є постачання стояків залізобетонних віброваних різних марок. Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію та оплатити її за цінами, встановленими цими договорами.
Реальність здійснених операцій за вищевказаними договорами з придбання продукції підтверджується, зокрема, копіями специфікацій до договорів,копіями рахунків-фактур. Отримання товару відбувалося за видатковими накладними №29/05-5 від 29.05.2009 р. на суму 196000,00 грн., №01/06-1 від 01.06.2009 на суму 161790,00 грн., №24/06-1 від 24.06.2009 на суму 98000,00 грн., №22/07-1 від 22.07.2009 на суму 546000,00 грн., №27/07-1 від 27.07.2009 на суму 161790,00 грн., №31/08-2 від 31.08.2009 на суму 546000,00 грн., №21/09-3 від 21.09.2009 на суму 436800,00 грн., №23/09-1 від 23.09.2009 на суму 109200,00 грн., №30/10-3 від 30.10.2009 на суму 436800,00 грн., №06/11-4 від 06.11.2009 на суму 109200,00 грн., №30/11-7 від 30.11.2009 на суму 98000,00 грн., №21/12-3 від 21.12.2009 на суму 98000,00 грн., №30/11-6 від 30.11.2009 на суму 327600,00 грн., №26/02-8 від 26.02.2010 на суму 1635600,00 грн., №26/02-9 від 26.02.2010 на суму 294000,00 грн., №03/03-1 від 03.03.2010 на суму 436800,00 грн., №03/03-2 від 03.03.2010 на суму 377510,00 грн., №09/03-1 від 09.03.2010 на суму 1092000,00 грн., №09/03-2 від 09.03.2010 на суму 98000,00 грн., №15/03-1 від 15.03.2010 на суму 435600,00 грн., №15/03-2 від 15.03.2010 на суму 98000,00 грн., №15/03-3 від 15.03.2010 на суму 161790,00 грн., №17/05-1 від 17.05.2010 на суму 130072,50 грн., усього на суму 8084552,50 грн. Також на підтвердження реальності угод позивачем було надано копії прибуткових накладних , виписок із журналів обліку виданих довіреностей.
Транспортування придбаних залізо-бетонних стояків підтверджується копіями залізничних накладних, копією договору перевезення автомобілем № 1508/02 від 15.08.2008 р. актом здачі-прийняття робіт , копіями товарно-транспортних накладних, копіями подорожніх листів вантажного автомобіля.
Розрахунки за поставлений товар підтверджуються копіями платіжних доручень та копіями банківських виписок . Як встановлено при перевірці у бухгалтерському обліку ВАТ "Сумиобленерго'" операції з придбання товару від TOB "Роксвіл" відображені по дебету рахунку 20 "Виробничи запаси" та кредиту рахунку 63.01.02 "Розрахунки з постачальниками за ТМЦ": у травні 2009 р. у сумі 196000грн., у червні 2009 р. у сумі 259790 грн., у липні 2009 р.у сумі 707790 грн., у серпні 2009 р. у сумі 546000грн., у вересні 2009 р. у сумі 546000 грн., у жовтні 2009 р. у сумі 436800 грн., у листопаді 2009 р. у сумі 534800грн., у грудні 2009 р. у сумі 98000 грн., у лютому 2010р. у сумі 1929600 грн., у березні 2010 р. у сумі 2699700 грн., у травні 2010 р. у сумі 130072,5 грн.
Використання придбаного у ТОВ “Роксвіл” товару у господарській діяльності підтверджується багаточисельними копіями накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, розрахунками фактичної вартості ремонтних робіт, актами по ремонту підстанцій, актами на технічне обслуговування під напругою. ( том 2 а.с.82-202, том 3 а.с.1-107).
ТОВ “Роксвіл”було включено до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 029402, видану станом на 17.08.2011 р., в якій зазначено, що 01.02.2011 р. було вчинено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом ( том 3 а.с. 165-168).
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Крім того, внесення інформації про відсутність TOB “Роксвіл”за юридичною адресою підтверджується записом №4 від 27.09.2010 р. вищевказаної довідки, тоді як взаємовідносини ВАТ “Сумиобленерго”з TOB “Роксвіл”закінчились 17.05.2010 р., тобто за 4 місяці. В акті перевірки також вказано про те, що TOB “Роксвіл”звітувало до податкових органів, остання податкова звітність з податку на прибуток подавалась за півріччя 2010 р., що охоплює час взаємовідносин із ТОВ “Сумиобленерго”.
Отже припинення ведення господарської діяльності з боку TOB “Роксвіл”, що мало місце у другій половині 2010 року, не стосується господарських операцій, що відбувались протягом 2009 та п'яти місяців 2010 року. Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.
Також до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.
Також суд не погоджується з висновками акту податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 100 083,20 грн. з вартості товару, отриманого від ТОВ «Компанія «Рейтінг», внаслідок порушення п.п.7.2.3, п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону про ПДВ.
Зокрема, відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно з п.п.7.5.1 п. 7.5 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що 17 грудня 2009 року між ТОВ «Компанія Рейтінг» та ВАТ «Сумиобленерго» укладений договір поставки №194, відповідно до якого постачальник ТОВ «Компанія Рейтінг» зобов'язався поставити позивачеві муфти. ( том 3 а.с.110-119). Реальність цієї господарської операції відповідачем під сумнів не ставиться, проте, в акті перевірки в якості порушення названих норм податкового законодавства зазначено, що ВАТ «Сумиобленерго» у грудні 2009 року включило до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 100 083,20 грн. за податковою накладною № 18125 від 18.12.2009, а ТОВ «Компанія «Рейтінг» не відобразило цю суму як податкове зобов'язання у грудні 2009 року.
Оскільки актом перевірки підтверджена наявність податкової накладної та встановлено, що і дата списання коштів з рахунку ВАТ «Сумиобленерго» і дата отримання податкової накладної мали місце у грудні 2009 року, висновки про порушення ВАТ «Сумиобленерго» п.п.7.2.3, п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону про ПДВ є надуманими.
Окрім того, з даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України вбачається, що ТОВ «Компанія «Рейтінг» зареєстроване як платник ПДВ і станом на 14.06.2011 має не анульоване свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ( том 3 а.с.123).
Є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству висновки ОСОБА_3 перевірки про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, та про те, що діюче законодавство унеможливлює надання податкової накладної покупцю товару без включення податкових зобов'язань з боку продавця. За змістом п.п.7.2.3 п. 7.2 та п.п.7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується продавцем і надається покупцю у тому періоді, в якому відбулось або відвантаження товарів або зарахування коштів від покупця на рахунок продавця.
Декларування ж податкового зобов'язання відбувається вже протягом наступного податкового періоду.
Таким чином діюче податкове законодавство зобов'язує продавця надавати податкову накладну покупцю ще до включення продавцем податкових зобов'язань до відповідної декларації.
Чинне законодавство також не пов'язує між собою формування податкового кредиту і податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, встановлюючи датами виникнення права на податковий кредит і виникнення податкового зобов'язання різні юридичні факти.
Таким чином ВАТ «Сумиобленерго» сформувало податковий кредит з ПДВ у сумі 100 083,20 гривень по операціям з ТОВ «Компанія «Рейтінг» відповідно до чинного законодавства України, а висновки акту перевірки про зворотне є надуманими.
З огляду на викладене , суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку ндодану вартість від 11 травня 2011 року прийняте на підставі помилкових висновків, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача про недопущення його до участі у прийнятті спірного повідомлення-рішення, як на підставу скасування цього рішення, оскільки участь представника суб'єкта господарювання при прийнятті рішення податковим органом не впливає на суть виявлених порушень чинного законодавства та ступінь і вид відповідальності за такі порушення.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми від 11.05.2011 року № 000512314/0/37019 про збільшення суми грошового зобов"язання публічному акціонерному товариству "Сумиобленерго" з податку на додану вартість в сумі 2230114 ( два мільйони двісті тридцять тисяч сто чотирнадцять) грн., з яких основного платежу 1784091 грн., штрафних санкцій 446023 грн. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
З оригіналом згідно
Суддя Л.М.Опімах