10 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/4596/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М. суддів Бондаря С.О., Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ,-
В липні 2011 року позивач, публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», звернувся до суду з адміністративним позовом до податкової інспекції в м.Суми, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що 21.03.2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року, січень, липень, жовтень, листопад 2009 року, січень, березень, травень, червень, липень 2010 року, про що складений акт № 176/23-620/05785448. На підставі акту, з посиланням на п. 10.2 ст. 10, п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 04 квітня 2011 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0000552306/0/26081 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1168768,05 грн. та № 0000542306/0/26080 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1168768,05 грн.
Підставою для винесення цих рішень стало те, що відповідач поставив у залежність виникнення права на отримання заявленого позивачем бюджетного відшкодування від факту сплати податку на додану вартість до бюджету його контрагентами (виробником товарів) по ланцюгу постачання товарів.
Позивач просить скасувати рішення податкового органу , вважає їх протиправним, зазначаючи, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тому рішення прийняті відповідачем з порушенням пп. 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 , п. 1.3. та 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», є незаконними та повинні бути скасовані , в зв'язку з чим суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1168768,05 грн. позивач просить стягнути з Державного бюджету України на свою користь.
Представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Суми, в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки (акт від 21.03.2011 року № 176/23-6201/05785448) було встановлено, що в даному випадку відсутня така обов'язкова умова для відшкодування позивачеві податку на додану вартість з бюджету, як факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. При цьому податковий орган наголошує на тому, що від'ємне значення ПДВ виникло у позивача за операціями з придбання товарів (послуг) через ланцюг постачання, в якому один з посередників не виконував свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету. Відповідач стверджує, що постачальники позивача, а також їх контрагенти, не могли здійснювати поставки товарів, оскільки не мають виробничих потужностей, трудових ресурсів,складських та офісних приміщень, тому вказані в акті перевірки операції носять безтоварний характер, а тому позивач не має права на відшкодування ПДВ.
Представник Головного управління державного казначейства України в Сумській області в судове засідання не з'явився, свою позицію виклав у відгуку на позов, вважає за необхідне зазначити, що правовідносини з приводу нарахування та сплати податкових податкових платежів виникають між податковими органами та платниками податків. Головне управління як орган державної влади не наділене повноваженнями щодо контролю за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість платниками цього податку та не порушило жодного нормативно-правового акту з питань відшкодування податку на додану вартість, тим самим не вчиняло незаконних дій по відношенню до позивача. Згідно зі ст. 45 Бюджетного кодексу України та п.4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року №332, головне управління здійснює повернення помилково або зайво сплачених платежів на підставі подання органів стягнення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.03.2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року, січень, липень, жовтень, листопад 2009 року, січень, березень, травень, червень, липень 2010 року, про що складений акт № 176/23-620/05785448. ( том 1 а.с.18-73). На підставі акту, з посиланням на п. 10.2 ст. 10, п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 04 квітня 2011 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0000552306/0/26081 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1168768,05 грн. та № 0000542306/0/26080 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1168768,05 грн. ( том 1 а.с. 74,75).
В основу прийняття зазначених рішень податковим органом було покладено висновок про відсутність реального характеру операцій з поставки товарів (природного газу, комплектуючі до насосів, електродвигуни тощо), здійснених на виконання договорів, укладених позивачем та ТОВ «Аратта» протягом грудня 2008 р., червень, вересень, грудень 2009 р., лютий 2010 р., квітень 2010 р. Крім того, з Акту перевірки вбачається, що висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за червень 2008 р. на суму 6 348,61 грн., вересень 2009 р. на суму 247 968,55 грн., жовтень 2009 р. на суму 119490 грн., травень 2010 р. на суму 200229 грн., червень 2010 р. на суму 43333 грн. ґрунтується виключно на тому, що постачальники контрагентів позивача в ланцюгу поставки товарів не виконують свої податкові зобов'язання зі сплати податку до бюджету з продажу товарів, що дає підстави вважати удаваність господарських операцій.
Зокрема, у перевіреному відповідачем періоді позивачем проводилися господарські операції з придбання товарів та послуг.
Так, в червні 2008 року позивачем було придбано у СП ТОВ «Технополіс» природний газ вартістю 38091,7 грн., в т.ч. ПДВ 6348,62 грн. В підтвердження факту поставки товару СП ТОВ «Технополіс» було надано позивачу податкову накладну № 3771 від 30.06.2008 р. на суму 38091,7 грн., товар було отримано на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі природного газу від 30.06.2008 р., розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжного доручення № 13384 від 12.06.2008 р. Використання природного газу позивачем у власній виробничій діяльності підтверджується відомістю споживання цехами та відділами газу природного за червень 2008 р.
Суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року у розмірі 6 348,61 грн. зменшено відповідачем позивачу через відсутність підтвердження сплати податкових зобов'язань ТОВ «Є В Ангел», який є 5 ланкою в ланцюгу з постачання природного газу СП ТОВ «Технополіс».
Відповідно до Акту перевірки відповідач зазначає, що підтверджується факт неможливості здійснення ТОВ «Є В Ангел» поставки товарів зазначених в наданих на перевірку документів, в зв'язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутністю власних та орендованих складських приміщень, а тому на думку перевіряючих є підстави вважати, що операції між позивачем та ТОВ «Є В Ангел» носять безтоварний характер. Крім того, згідно постанови господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2008 р. у справі № Б15/243-08 ТОВ «Є В Ангел» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
На виконання умов договору від 24.01.2008 року № 24 ТОВ «Аратта»
здійснювало у грудні 2008 р., червні, вересні, грудні 2009 р., лютому, квітні 2010 р. поставки продукції позивачу (комплектуючі до насосів, запчастини). В підтвердження факту поставки товару ТОВ «Аратта» було надано позивачу податкові накладні: № 1198 від 24.12.08 р. на суму ПДВ - 9952,61 грн., № 89 від 09.06.09 р. на суму ПДВ - 3718,72 грн., № 93 від 10.06.09 р. на суму ПДВ - 54700,25 грн., № 98 від 15.05.09 р. на суму ПДВ - 6966,54 грн., № 113 від 25.06.09 р. на суму ПДВ - 41877,10 грн., № 114 від 26.06.2009 р. на суму ПДВ - 41877,10 грн., № 206 від 24.09.09 р. на суму ПДВ - 25740,96 грн., № 207 від 24.09.09 р. на суму ПДВ - 11051,40 грн., № 203 від 24.09.09 р. на суму ПДВ - 24582,77 грн., № 204 від 24.09.09 р. на суму ПДВ - 12585,6 грн., № 205 від 24.09.09р. на суму ПДВ - 6836,22 грн., № 209 від 24.09.09 р. на суму ПДВ - 5273,12 грн., № 188 від 07.09.09 р. на суму ПДВ - 5273,12 грн., № 183 від 03.09.09 р. на суму ПДВ - 25740,96 грн., № 180 від 02.09.09 р. на суму ПДВ - 343,00 грн., № 179 від 02.09.09 на суму ПДВ - 11051,4 грн., № 285 від 10.12.09 р. на суму ПДВ - 1862,64 грн., № 310 від 23.12.09 р. на суму ПДВ - 25701 грн., № 302 від 21.12.09 р. на суму ПДВ - 37323 грн., № 298 від 18.12.09 р. на суму ПДВ - 2223 грн., № 279 від 04.12.09 р. на суму ПДВ - 39546 грн., № 309 від 24.12.09 р. на суму ПДВ - 1862,64 грн., № 318 від 28.12.09 р. на суму ПДВ - 25701 грн., № 85 від 26.02.10 р. на суму ПДВ - 35,49 грн., № 76 від 22.02.10 р. на суму ПДВ - 11564,28 грн., № 77 від 22.02.10 р. на суму ПДВ - 21116,55 грн., № 73 від 19.02.10 р. на суму ПДВ - 21152,04 грн., № 67 від 18.02.10 р. на суму ПДВ - 39783 грн., № 45 від 04.02.10 р. на суму ПДВ - 11351,81 грн., № 62 від 12.02.10 р. на суму ПДВ - 448,88 грн., № 58 від 09.02.10 р. на суму ПДВ - 12751,20 грн., № 34 від 02.02.10 р. на суму ПДВ - 12751,20 грн., № 69 від 18.02.10 р. на суму ПДВ - 21837,6 грн., № 151 від 07.04.10р. на суму ПДВ - 6013,44 грн., № 154 від 07.04.10 р. на суму ПДВ - 7395,57 грн., № 203 від 13.04.10 р. на суму ПДВ - 18624 грн., № 204 від 13.04.10 р. на суму ПДВ - 5530 грн., № 209 від 15.04.10 р. на суму ПДВ - 1176,63 грн., № 215 від 20.04.10 р. на суму ПДВ - 20928 грн., № 224 від 30.04.10 р. на суму ПДВ - 18624 грн., № 225 від 30.04.10 р. на суму ПДВ - 544,48 грн., № 226 від 30.04.10 р. на суму ПДВ - 20928 грн., № 227 від 30.04.10 р. на суму ПДВ - 5530,20 грн.
Товар було отримано позивачем за відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними. Всього на загальну суму 3848598,78 грн., в тому числі ПДВ 641 433,13 грн.
Товар було оплачено позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень .
Суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 р., липень, жовтень 2009р., січень, березень, травень 2010 р. у розмірі 679877,49 грн. зменшено відповідачем позивачу через відсутність підтвердження сплати податкових зобов'язань ТОВ «Аратта».
Відповідно до Акту перевірки відповідач зазначає, що неможливе здійснення ТОВ «Аратта» поставки товарів зазначених в наданих на перевірку документів, в зв'язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутністю власних та орендованих складських приміщень, а тому є підстави вважати, що операції між позивачем та ТОВ «Аратта» носять безтоварний характер.
Відповідно до договору № 0312-09 від 12.03.2009 р. позивачем було придбано у ТОВ «ТД «Авіа січ» товар (електродвигун) вартістю 1433880 грн., в т.ч. ПДВ 238980 грн. В підтвердження факту поставки товару ТОВ «ТД «Авіа Січ» було надано позивачу податкові накладні № 0901/1 від 01.09.09 р., № 1013/7 від 19.10.09р. № 1013/8 від 20.10.09 р. всього на загальну суму ПДВ - 238980 грн.
Товар було отримано на підставі виписаної ТОВ «ТД «Авіа січ» видаткової накладної від 20.10.09 р. № АС-1013/8, а також довіреності на отримання матеріальних цінностей № 2450 від 20.10.09 р., розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 24552 від 01.09.09 р., № 25862 від 19.10.09 р., №25886 від 20.10.09 р.
Суму бюджетного відшкодування за жовтень, листопад 2009 року у розмірі 238980 грн. зменшено відповідачем позивачу через висновок про безтоварність операцій між ТОВ «ТД Авіа січ» та його постачальником - ТОВ «ВП Фактор». Такий висновок обґрунтовано тим, що Актом перевірки підтверджено факт неможливості здійснення ТОВ «ВП Фактор» поставки товарів зазначених в наданих на перевірку документів, в зв'язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутністю власних та орендованих складських приміщень.
На підставі договору № 28-2/50 від 21.04.2009 р. позивачем було придбано у ТОВ «Поліметстрой» товар (хімречовини) вартістю 1461371,48 грн., в т.ч. ПДВ 243561,9 грн. В підтвердження факту поставки товару ТОВ «Поліметстрой» було надано позивачу податкові накладні № 142 від 04.05.10 р. на суму ПДВ - 34113,33 грн., № 159 від 21.05.10 р. на суму ПДВ - 166115,25 грн., № 184 від 06.06.10 р. на суму ПДВ - 43333,33 грн.
Товар було отримано на підставі видаткових накладних № 133 від 04.05.10р., № 159 від 21.05.10р., № 184 від 06.06.10 р. всього на загальну суму 1549091,5 грн., в т.ч. ПДВ - 258181,9 грн., а також довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 1175 від 27.04.10 р., №1534 від 02.06.10 р. (копії в матеріалах справи), розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі на загальну суму 1059760 грн., в т.ч. ПДВ 176627 грн. згідно платіжних доручень № 31671 від 13.05.10 р., № 32032 від 13.05.10 р., № 32474 від 26.05.10 р., №35016_7Т від 29.07.10 р., № 35017_7Т від 29.07.10 р., № 370934_9М від 22.09.10 р.
Суму бюджетного відшкодування за червень, липень 2010 року у розмірі 243562 грн. зменшено відповідачем позивачу через висновок про безтоварність операції між ТОВ «Поліметстрой» та його постачальниками - ТОВ «Кит-Авто», ТОВ «ПГ «Квінтекс». Такий висновок обґрунтовано тим, що Актом перевірки підтверджено факт неможливості здійснення ТОВ «Кит-Авто», ТОВ «ПГ «Квінтекс» поставки товарів зазначених в наданих на перевірку документів, в зв'язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутністю власних та орендованих складських приміщень.
Суд не погоджується з даними твердженнями ДПІ у м. Суми, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Чинним законодавством України не передбачений обов'язок позивача здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків
Відповідно до п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
А згідно з пп. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних. Також, податковим органом не надано доказів того, що придбані позивачем товари не використовується підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Згідно з п. п. 7.1, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, шляхом оформлення податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом встановлено, що позивачем були дотримані всі вимоги чинного законодавства щодо оформлення документів бухгалтерської звітності, а саме податкових накладних, в момент виконання договірних правовідносин з постачальниками, що було підтверджено документально під час проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки фінансово - господарської діяльності позивача, на підставі якої і було видано оспорювані податкові повідомлення - рішення.
Тобто, право позивача на податковий кредит було підтверджено податковими накладними, податковими деклараціями за відповідні періоди, відображеними після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових деклараціях, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податкових періодах та які відображені у податковому обліку.
Податкові накладні були видані відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем не виявлено та не зазначено порушень щодо оформлення податкових накладних, складених позивачем у момент виникнення податкових зобов'язань з СП ТОВ «Технополіс», ТОВ «Аратта», ТОВ «ТД Авіа січ», ТОВ «Полиметстрой»
На думку суду, дії позивача відповідають вимогам підпунктів 7.7.1, 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як встановлює п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно підпунктами 7.7.1, 7.7.2 та 7.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).
Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.
Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.
З матеріалів справи судом було встановлено, що позивач мав сплачену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яка перевищує суму ПДВ заявлену до бюджетного відшкодування.
З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.
Податковим органом не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів на підтвердження обставин, які засвідчують факт недобросовісності платника ПДВ та виключають право такого платника на отримання бюджетного відшкодування, навіть за наявності належним чином оформлених накладних, що підтверджують факт сплати платником ПДВ у ціні товару, а саме - фіктивність (безтоварність) господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит, систематичне здійснення платником операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, спрямованість операцій на отримання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди тощо.
Викладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України та практиці Європейського Суду з прав людини щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (постанова Верховного Суду України від 29.10.2010 року №21-14а10). Також у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім того, чинним законодавством не встановлено також і обов'яку покупця перевіряти наявність чи відсутність основних засобів у постачальника.
Щодо висновку про те, що позивач не має права включати до податкового кредиту суми з вищенаведених операцій через відсутність підтвердження сплати податкових зобов'язань контрагента позивача - ТОВ «Аратта», то суд вважає, що надані позивачем документи є підставою для висновку про сплату ним суми податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, що також підтверджується актом перевірки відповідно до якого суму ПДВ включено до податкових зобов'язань за відповідні періоди в повному обсязі.
На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 20 Податкового кодексу України та суперечать вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправними та підлягають скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Указу Президента України від 27.04.1995 р. «Про державне казначейство України», Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою КМУ від 31.07.1995 р. № 590, Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 органи Державного казначейства здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений у висновку податкового органу або в рішенні суду.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми від 04 квітня 2011 року № 0000552306/0/26081 про зменшення від"ємного значення Публічному акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" суми податку на додану вартість у розмірі 1168768,05 грн. та № 0000542306/0/26080 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 1168768,05 грн.
Стягнути з державного бюджету ( м.Суми, вул.Воскресенська, 7 , рахунок № 31111030700002, банк ГУДКУ у Сумьскій області., МФО 837013) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" ( м.Суми, пл.Привокзальна,1 код ЄДРПОУ 05785448, рах № 26003040238902 в АТ "УкрСиббанк" м.Харків, МФО 351005) 1168768,05 ( один мільйон сто шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 05 коп. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
< Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) Л.М. Опімах
Судді С.О.Бондар
ОСОБА_1
З оригіналом згідно
Суддя Л.М.Опімах