30 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2517/15
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
03 липня 2015 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (надалі також - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 5209,78 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується відповідний податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, тому підлягає стягненню у судовому порядку.
Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином; позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
24 квітня 2014 року відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи № НОМЕР_1, відповідно до пункту 01.07 якої зазначено інші доходи у звітному періоді, що складає 31995,17 грн, у зв'язку з чим сплаті підлягає податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5209,78 грн.
У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, окрім іншого, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як визначено пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В силу пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Таким чином, визначена відповідачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік сума грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб є узгодженою з моменту подання такої декларації та мала бути сплачена в строк до 01 серпня 2014 року.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
При цьому, підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 28 січня 2015 року сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу № 420-25 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 5209,78 грн, що повернулась з відміткою поштового відділення "За закінченням строку зберігання".
Доказів оскарження даної податкової вимоги суду не було надано.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.
Разом з тим, наявність у ОСОБА_1 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб підтверджено матеріалами справи в їх сукупності.
Враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати грошового зобов'язання, а у позивача - прав на контроль за сплатою такого зобов'язання та на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) заборгованість по податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 5209,78 грн (п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 78 коп.) на розрахунковий рахунок № 33116341700002, код бюджетної класифікації платежу: 11010500, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО: 831019.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Суддя І.Г. Ясиновський