28 липня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/2180/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області , Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання недійсними та скасування вимог, -
12 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області , Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання недійсними та скасування вимог від 07 травня 2013 року №ф202 про сплату єдиного внеску в розмірі 5766,45 грн. та від 04 грудня 2013 року №ф-115-17 про сплату єдиного внеску в розмірі 8154,51 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищевказані вимоги є протиправними оскільки з 2012 року у ФОП ОСОБА_1 припинилися джерела доходу і перестали надходити кошти на розрахунковий рахунок за надані послуги. Кошти на розрахунковий рахунок в 2012 та 2013 роках надходили за надані послуги минулих років. Ці кошти, тобто дохід, включені до складу декларації за наслідками календарного року в 2012 та 2013 роках та подано до Карлівської ОДПІ були оподатковані за ставкою 5% єдиного податку. Стверджував, що якщо база оподаткування дорівнює нулю, то логічно і математично правильно, що внесок також дорівнює нулю.
Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило про дату час та місце розгляду справи попереджалося належним чином, надало суду клопотання про розгляд справи без його участі. У письмових запереченнях зазначило, що ОСОБА_1, як платник єдиного внеску обліковується в управлінні Пенсійного фонду України в Карлівському районі, як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування (єдиний податок).
Представник Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06 грудня 2007 року по 07 липня 2014 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 93-94).
У спірному періоді позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного внеску.
23 лютого 2013 року ОСОБА_1 подано до УПФ України в Карлівському районі Полтавської області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, у якому самостійно визначено суму до сплати єдиного внеску в розмірі 0 грн. (а.с. 42-43).
УПФ України в Карлівському районі Полтавської області 07 травня 2013 року винесено вимогу №ф202/у про сплату єдиного внеску ОСОБА_1 в розмірі 5766,45 грн. (а.с. 8), яка отримана останнім 18 травня 2013 року (а.с. 39).
06 лютого 2014 року позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, у якому самостійно визначено суму до сплати єдиного внеску в розмірі 0 грн.
Карлівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області 04 грудня 2013 року винесено вимогу №ф-115-17 про сплату боргу ОСОБА_1 в розмірі 8154,51 грн. (а.с. 9), корінець якої отримано останнім 11 грудня 2013 року (а.с. 91).
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідачів щодо правомірності нарахування недоїмки, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним вимогам, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (чинного з 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 2464), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску, зокрема є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірному періоді платником єдиного податку, та взятий на облік як платник єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України в м. Комсомольську, а з 01 жовтня 2013 року в Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно з пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010, № 21-5 (надалі - Інструкція) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до пункту 3.4 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Розмір страхового внеску на 2012-2013 роки було встановлено статтею 8 Закону № 2464 в розмірі 34,7%.
Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" визначено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні;
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2012 році, розмір мінімального страхового внеску на, січень-березень 2012 року - 372,33, квітень-червень 2012 року - 379,62 грн., липень - вересень 2012 року - 382,39 грн., жовтень-листопад 2012 року - 387,95 грн., а в грудні 2012 року - 393,50 грн.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році, розмір мінімального страхового внеску на, січень-листопад 2013 року - 398,01 грн., грудень 2013 року - 422,65 грн.
В ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірному періоді працював на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку (а.с. 75, 98).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у спірному періоді зобов'язаний був нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того чи отримував останній дохід чи ні.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно із частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка у відповідності до абзацу 2 цієї частини є виконавчим документом і має бути оплачена платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги.
На виконання положень вказаної норми управлінням Пенсійного фонду України у Карлівському районі направлено відповідачу вимогу про сплату боргу №Ф202/у від 07 травня 2013 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII, адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування з 01 жовтня 2013 року покладено на Міністерство доходів і зборів України.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №24644 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
На виконання положень вказаної норми Карлівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області направлено відповідачу вимогу про сплату боргу №ф-115-17 від 04 грудня 2013 року.
Враховуючи вищевикладене відповідачі під час складання та направлення на адресу позивача вимог діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень повністю довели правомірність вчинених ними дій та прийнятих рішень.
Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_1 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Так, ОСОБА_1 було сплачено згідно квитанції №530510107 від 05 травня 2015 року 73,08 грн. суми судового збору, решту суми судом відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Крім того, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Підпунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1753,92 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто дві копійки).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання недійсними та скасування вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1753,92 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто дві копійки).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 29 липня 2015 року.
Суддя С.О. Удовіченко