ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 липня 2015 року № 813/8119/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання постанови нечинною з моменту її прийняття,
Позивач звернувся в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, яким з урахуванням поданих 28.05.2015 року уточнень позовних вимог просив визнати нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.05.2014 року №634 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області».
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови позивач зазначає, що 21.02.2013 року між ТОВ «Трускавецький водоканал» та КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області було укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення. Зазначає, що до прийняття оскаржуваної постанови при визначенні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для ТОВ «Трускавецький водоканал» сторони цього договору керувались постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №97 від 10.02.2012 року «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» та постановою цієї ж Національної комісії №150 від 13.09.2013 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області», якими серед іншого було визначено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для ТОВ «Трускавецький водоканал». Однак, оскаржуваною постановою №634 від 30.05.2014 року зазначені вище постанови №97 від 10.02.2012 року та №150 від 13.09.2013 року були визнані такими, що втратили чинність, натомість було встановлено нові єдині тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал», в тому числі й для ТОВ «Трускавецький водоканал». Позивач вважає, що з порушенням положень Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», при встановлені нових тарифів відповідач не забезпечив відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства, гарантій соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, допустив перехресне субсидіювання під час провадження господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. При цьому, звертає увагу, що третя особа у справі КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області при наданні ТОВ «Трускавецький водоканал» послуг з постачання холодної води та водовідведення відповідно до укладеного між ними договору від 21.02.2013 року несе витрати лише на ділянці водопроводу від водозабору в с. Гірне до РЧВ в с. Доброгостів протяжністю 20 км до резервуару №3, який є на балансі позивача і є точкою розмежування експлуатаційної відповідальності сторін за договором звідки ТОВ «Трускавецький водоканал» подає воду на м. Трускавець, надаючи послуги водопостачання для споживачів цього міста. Тоді як КП «Дрогобичводоканал» із резервуарів №1 та №2 як виконавець послуг подає воду через магістральний водопровід в мережу м. Дрогобича, з якої забезпечуються водопостачанням м. Дрогобич, м. Стебник, ряд інших населених пунктів Дрогобицького району Львівської області. Тобто, для забезпечення цих населених пунктів водопостачанням та водовідведенням КП «Дрогобичводоканал» здійснює підйом, знезараження, транспортування води і несе витрати на утримання, обслуговування і експлуатацію мереж від водозаборів в с. Гірне та с. Уріж до споживача протяжністю близько 230 км, що суттєво більше від тих послуг, які КП «Дрогобичводоканал» надає позивачу. Відтак, фактичні витрати КП «Дрогобичводоканал» на виробництво і надання послуг з водопостачання і водовідведення для міст Дрогобич, Стебник, Борислав, інших населених пунктів Дрогобицького району Львівської області є значно більшими, ніж фактичні витрати на виробництво послуг для м. Трускавця. У зв'язку з цим, позивач вважає, що при формуванні тарифу для ТОВ «Трускавецький водоканал» не можуть бути включені планові витрати на надання послуг споживачам інших населених пунктів, а тому стверджує, що оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг внаслідок прийняття якої тариф на послуги водопостачання та водовідведення для позивача фактично збільшився на 255% (з 1,75 грн. до 4,47 грн. за м. куб.) є незаконною і підлягає скасуванню як така, якою встановлено необґрунтовано підвищені тарифи для ТОВ «Трускавецький водоканал».
Указом Президента України від 27.08.2014 року №692/2014 «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Указом Президента України від 27.08.2014 року №694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Окрім цього, Указом Президента України від 10.09.2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), згідно якого основними завданнями цього органу є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів у нафтогазовому комплексі, сприяння, впровадженню стимулюючих методів регулювання цін та установлює: тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
Таким чином, з урахуванням того, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є функціональним правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг в судовому засідання 27.04.2015 року було проведено заміну відповідача з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на його функціонального правонаступника Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів наведених у ньому, просив задовольнити такий у повному обсязі.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову у своїх письмових заперечення зазначає, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №634 від 30.05.2014 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області» є законною, прийнятою відповідно до ст.19 Конституції України в межах повноважень, визначених законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, які регулюють суспільні відносини у сфері державного регулювання комунальних послуг, діяльності природних монополій, порядку та процедури формування і встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а тому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити за безпідставністю і необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити, враховуючи наступне.
30.05.2014 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг прийняла оскаржувану постанову №634 від 30.05.2014 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області», якою постановила установити КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області тарифи: на централізоване водопостачання - 4,47 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); на централізоване водовідведення - 2,02 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ). Пунктом 2 цієї постанови було встановлено КП «Дрогобичводоканалу» Дрогобицької міської ради Львівської області структуру тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення згідно з додатками 1 та 2 до цієї постанови. Разом з тим, згідно пункту 3 цієї постанови було визнано такими, що втратили чинність постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.02.2012 року №97 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал», постанову №150 від 13.09.2013 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області» та постанову №69 від 31.01.2014 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)». Відповідно до пункту 4 цієї постанови вона набирає чинності з 01.07.2014 року.
Оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначає Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» №2479-VI від 09.07.2010 року.
Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до статті 3 цього ж Закону завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є в т.ч. здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
Статтею 5 цього Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує в т.ч. такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.
Згідно визначення закріпленого у статті 1 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 року № 1682-III, суб'єктами природної монополії є суб'єкти господарювання (юридичні особи) будь-якої форми власності, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебувають у стані природної монополії. При цьому, статтею 5 цього ж Закону встановлено, що ним регулюється серед іншого й діяльність суб'єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
Разом з тим, статтею 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» №2479-VI від 09.07.2010 року, де визначені повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, до таких відноситься також ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням; розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідні повноваження також були закріплені у Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року №1073/2011, яке діяло на момент прийняття оскаржуваної постанови.
У статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» №2479-VI від 09.07.2010 року визначено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.
З цього вбачається, що тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення відносяться до державно-регульованих, оскільки виключні повноваження по встановленню таких належить до уповноважених органів державної влади, яким в даному випадку є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до приписів статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».
Що стосується тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення то встановлення таких врегульовано Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Порядок) та Процедурою встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженою постановою
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №253 від 29.11.2013 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.12.2013 року за № 2160/24692 (далі - Процедура). Відповідно до пункту 1.2 Процедури, вона застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.
Судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваної постанови КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області здійснювало діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі ліцензії серії АГ №500083 від 05.10.2012 року.
У пункті 7 Порядку встановлено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з урахуванням основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.
Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності (водопостачання, водовідведення) на підставі фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів. Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення погоджуються в установленому законодавством порядку (пункт 11 Порядку).
Пунктом 12 визначено, що розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення проводяться шляхом ділення суми річних планованих витрат повної собівартості та річного планованого прибутку на планований річний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення, визначений річними планами згідно з пунктом 11 цього Порядку.
Положеннями пункту 9 цього ж Порядку закріплено, що для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.
В ході розгляду справи судом ухвалою від 10.06.2015 року в Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було витребувано усі документи, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову від 30.05.2014 року №634 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області». На виконання цієї ухвали судом було отримано копії наступних документів: супровідного листа КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області №3114 від 27.05.2014 року, яким підприємство повідомляє, що у зв'язку із скрутним станом, що склався внаслідок невідповідності діючих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення витратами підприємства на виробництво та надання послуг згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 та НКРЕ України від 17.02.2012 року №234 розроблено планові тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення на 2014 рік, а тому КП «Дрогобичводоканал» відповідно до процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.11.2013 року №253 подає необхідні документи для встановлення тарифів; заяви про встановлення тарифів; ліцензії на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення серії АГ №500083 від 05.10.2012 року; пояснювальної записки щодо необхідності встановлення нових тарифів №3115 від 27.05.2014 року; річного плану ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення; розрахунку повної собівартості та середньозваженого тарифу на централізоване водопостачання по КП «Дрогобичводоканал» без врахування курсової різниці; розрахунку повної собівартості та середньозваженого тарифу на централізоване водовідведення по КП «Дрогобичводоканал» без врахування курсової різниці; розрахунку вартості електричної енергії на технологічні потреби централізованого водопостачання та водовідведення на плановий період по КП «Дрогобичводоканал»; загальновиробничих витрат з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Дрогобичводоканал»; адміністративних витрат з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Дрогобичводоканал»; витрат на збут з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Дрогобичводоканал»; інших операційних витрат з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Дрогобичводоканал»; фінансових витрат з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Дрогобичводоканал»; розрахункового прибутку з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Дрогобичводоканал» (без курсової різниці); загальної характеристики ліцензіата з централізованого водопостачання КП «Дрогобичводоканал»; загальної характеристики ліцензіата з централізованого водовідведення КП «Дрогобичводоканал».
З огляду на це, судом встановлено, що КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області було надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг пакет документів для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, який відповідав вимогам зазначених вище Порядку та Процедурі, на підставі чого відповідачем в межах визначених Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» №2479-VI від 09.07.2010 року, Указу Президента України від 23.11.2011 року №1073 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» повноважень було прийнято оскаржувану постанову від 30.05.2014 року №634, якою було встановлено єдині тарифи для КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, без їх розмежування за окремими категоріями споживачів, на централізоване водопостачання - 4,47 грн. за куб.м. та на централізоване водовідведення - 2,02 грн. за куб.м. (без ПДВ).
Суд наголошує на тому, що спеціальне законодавство, яким врегульовано питання встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів господарювання не передбачає розмежування споживачів на окремі категорії, натомість забезпечує єдиний для всіх суб'єктів господарювання, що провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, підхід до формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, який дозволить на основі бездотаційності планомірно привести дані тарифи до економічно обґрунтованого рівня для всіх споживачів в цілому, а не по окремим категоріям.
Частиною 3 статті 2 КАС України зазначається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи сторін, а також відповідні нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов переконливого висновку, що оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 30.05.2014 року №634 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області» відповідає зазначеним вище вимогам ст.2 КАС України, нею встановлені тарифи для КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області на централізоване водопостачання та водовідведення як для ліцензіата і вона є обов'язковою для виконання.
Суд не бере до уваги покликання позивача на висновки Антимонопольного комітету України, викладені у рекомендаціях №21-рк від 28.08.2014 року, оскільки вони носять рекомендаційний характер і до повноважень АМКУ не входить перегляд встановлених уповноваженим державним органом тарифів на водопостачання і водовідведення.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надала АМКУ відповідь у листі №302/58/61-14 від 30.09.2014 року, в якому наголосила, що Порядком не передбачено визначення собівартості та встановлення тарифів для споживачів в окремих містах чи селах, або виокремлення категорій споживачів (оптові споживачі, зокрема). Звертається також увага на те, що встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення за окремими категоріями споживачів (оптові споживачі, зокрема) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення можливе лише за умови внесення відповідних змін в законодавчі акти України, які регламентують порядок та умови встановлення таких тарифів у зв'язку з чим було запропоновано створити спільну робочу групу за участю представників комісії та АМКУ.
Суд погоджується з цими доводами і з аналогічних міркувань вважає необґрунтованими аргументи, викладені позивачем у письмових поясненнях від 14.07.2015 року щодо оцінки письмових документів, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не було надано жодних переконливих доказів на обґрунтування незаконності оскаржуваної постанови, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2015 року.
Суддя Сидор Н.Т.