21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
13 червня 2006 р. Справа 2/131-06
за позовом:СТОВ "Камсит", с. Кам"яногірка, Іллінецький р-, Вінницька область
до:суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Іллінці
про визнання договору про надання послуг недійсним
Головуючий суддя Мельник П.А.
При секретарі судового засідання Воробйова І.А.
Представники
позивача : Биховченко Р.І.
віповідача : ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3
Заявлено позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Камсит», с. Камяногірка, Іллінецького району, Вінницької області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 області про визнання договору про надання послуг від 19.07.2005 р. недійсним.
Позов мотивований, зокрема, наступним.
Укладений між сторонами договір, підписаний директором Любаревичем В.І., який не мав права підпису договорів, оскільки 14 грудня 2004 р. зборами учасників СТОВ “Камсит» його було переведено з посади Генерального директора на посаду директора з правом підпису фінансових та бухгалтерських документів.
Крім того, Статутом (новою редакцією) ТОВ “Камсит» передбачено, що вищим керівним органом Позивача є Загальні збори учасників, до компетенції яких належить затвердження договорів, укладених на суму більшу за суму 5000,00 євро за курсом НБУ на день прийняття відповідного рішення про затвердження. Загальні збори учасників не приймали жодного рішення про затвердження спірного Договору, який укладений на суму, яка перевищує суму, що еквівалентна 5000,00 євро.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, мотивуючи, зокрема тим, що на момент укладення договору, позивач не поставив його, як сторону договору до відома про існування доповнення до Статуту товариства та протоколу, які обмежують повноваження Любаревича В.І. як директора товариства, представивши при цьому Статут товариства без будь-яких змін та без обмеження його повноважень на укладення такого договору. Такі питання щодо повноважень Любаревича В.В. на підписання договору не з'ясовувались також при виконанні цього договору по збиранню урожаю пшениці. А тому, укладений договір про надання послуг від 19.07.2005р. не підлягає визнанню недійсним, оскільки, відповідачем добросовісно виконано всі його умови, а діями позивача (підписання актів виконаних робіт) такий правочин схвалено.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази, суд, -
19 липня 2005 року між СТОВ “Камсит» (надалі - Позивач) та СПД ОСОБА_1. (надалі - Відповідач) укладений Договір про надання послуг, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання по збиранню урожаю пшениці на площі не менше 150 га та ячменю на площі не менше 100 га (в 2005 році) на полях "Замовника" (позивача).
Даний договір зі сторони позивача підписаний Любаревичем В.І. та скріплений печаткою СТОВ “Камсит».
Відповідно до умов договору та на його виконання, відповідачем виконано роботи по скошеню та обмолоту ячменю та пшениці озимої на загальну суму 31840 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, наданих послуг по обмолоту зернових від 30.07.2005р., 15.08.2005р., 26.07.2005р., 05.08.2005р. та реєстрами приймання зерна від шофера.
Крім того, Іллінецьким районним судом Вінницької області 1 грудня 2005 р. винесено рішення по справі № 2-736 2005 рік, яким, зокрема, стягнуто з СТОВ “Камсит» на користь ОСОБА_1. 31840 грн. заборгованості по оплаті за виконану (на підставі договору від 19 липня 2005 року) роботу.
Статтею 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Всупереч вимогам даної статті позивачем не доведено, що відповідач знав чи не міг не знати про внесені зміни в Статут щодо обмежень.
Разом з тим, відповідач пояснив, що “позивач не поставив його, як сторону договору до відома про існування доповнення до Статуту товариства та протоколу, які обмежують повноваження Любаревича В.І. як директора товариства, представивши при цьому Статут товариства без будь-яких змін та без обмеження його повноважень на укладення такого договору. Такі питання щодо повноважень Любаревича В.В. на підписання договору не з'ясовувались також при виконанні цього договору по збиранню урожаю пшениці».
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно п.9.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 (зі змінами та доповненнями) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вчинені дії, що схвалюють правочин, а саме: прийняття зібраного врожаю, складання та підписання сторонами актів виконаних робіт.
Відповідно до ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд, згідно ст.43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 92, 241 ЦК України, ст. ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 43, 47-1, 49, 82 - 84, 85, 115, 116 ГПК України,-
В позові відмовити
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України 15.06.06