Справа № 495/4579/15-к
15.07.2015 м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Роща, Арцизького району, Одеської області, гагауза, громадянина України, середньотехнічна освіта, одруженого, на утриманні має двох малолітніх доньок: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює за наймом (шиномонтажником), раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 ч.1 КК України,
сторони кримінального провадження:
військовий прокурор Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_3
Відповідно до Указу Виконуючого обов'язки Президента України - Голови Верховної Ради України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні оголошено початок проведення часткової мобілізації.
На виконання зазначеного Указу 31 березня 2014 року обвинувачений
ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 , дислокованої у АДРЕСА_3 .
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 березня 2014 року № 134-ос, обвинуваченого ОСОБА_3 призначено на посаду патрульного (за рахунок посади молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії-водія) прожекторної станції відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІІІ категорії. Проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на вищевказаній посаді, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, обвинувачений ОСОБА_3 був зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання
поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
27 серпня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов наказ Голови Державної прикордонної служби України від 16 серпня 2014 року № 109 «Про внесення змін до штатів органів Державної прикордонної служби України», відповідно до якого у ІНФОРМАЦІЯ_7 сформовано та укомплектовано оперативно-бойову прикордонну комендатуру (далі ОБПК).
18 вересня 2014 року згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18 вересня 2014 року № 318-вв, обвинувачений ОСОБА_3 прикомандирований до ОБПК « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
19 вересня 2014 року о 15.00 годині на території військової частини НОМЕР_1 , командиром цієї частини підполковником ОСОБА_7 та його заступником полковником ОСОБА_8 на підставі розпорядження Голови ДПСУ від 17 вересня 2014 року № Ш/24-1652, до особового складу ОБПК, в тому числі до обвинуваченого ОСОБА_3 , було доведено наказ про вибуття 20 вересня 2014 року оперативно - бойової прикордонної комендатури в район дислокації для виконання завдань за призначенням.
Проте, обвинувачений ОСОБА_3 , порушуючи вимоги статей 11, 16, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, знаючи про обов'язок виконати наказ командира і вибути за межі дислокації військової частини НОМЕР_1 , будучи інформованим про відповідальність за відкриту відмову виконати наказ, 19 вересня 2014 року о 15.00 годині перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), відкрито відмовився його виконати і в подальшому без поважних причин 20 вересня 2014 року в район дислокації оперативно - бойової прикордонної комендатури для виконання завдань за призначенням не вибув.
Обвинувачений ОСОБА_3 винним визнав себе у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, та дослідженням доказів, які характеризують його особистість.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, дослідженням доказів, які характеризують його особистість. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив наступне. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 березня 2014 року № 134-ос він був призначений на посаду патрульного (за рахунок посади молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії-водія) прожекторної станції відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІІІ категорії. 18 вересня 2014 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18 вересня 2014 року № 318-вв він прикомандирований до ОБПК «Білгород-Дністровський 1». 19 вересня 2014 року о 15.00 годині до нього було доведено наказ про вибуття 20 вересня 2014 року оперативно - бойової прикордонної комендатури в район дислокації для виконання завдань за призначенням. Він відмовився виконати даний наказ, знаючи про обов'язок виконати наказ командира і вибути за межі дислокації військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із сімейними обставинами, оскільки на його утримані знаходилась малолітня донька ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина перебувала у стані вагітності, яка мешкала з дитиною в орендованій квартирі. У скоєному щиро розкаявся, просив його суворо не карати та не позбавляти волі.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ст. 402 ч.1 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, позитивну характеристика за місцем проходження військової служби, на теперішній час працює за наймом, він одружений, на триманні має двох малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному (а.с.26-36).
Враховуючи пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей: 20.11.2012 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює за наймом, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі, та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції;
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Цивільні позови, речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 374, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 ч.1 КК України і на підставі санкції даної статті призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції;
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на досудовому слідстві не обиралась.
Цивільні позови, речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою в той же строк з моменту вручення копії вироку
Копію вироку негайно видати обвинуваченому та військовому прокурору Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України.