Справа №784/3474/13 22.07.2015 22.07.2015 22.07.2015
Провадження №22-ц/784/14/14
Провадження № 22ц/784/14/2014
Категорія 37 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_2
іменем України
22 липня 2015 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,
за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представників автокооперативу «Нива», відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до автокооперативу «Нива», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про визнання частково недійсним рішення правління та зборів уповноважених членів автокооперативу Нива», визнання переважного права на членство в кооперативі та визнання в порядку спадкування за законом права власності на будівельні матеріали,
В квітні 2013 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися в суд із позовом до автокооперативу «Нива» (далі - АК «Нива»), ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про визнання недійсними рішення правління та рішення загальних зборів кооперативу, визнання переважного права на вступ до кооперативу та визнання за ними права власності на будівельні матеріали недобудованого гаражу.
Рішенням Жовтневого районного суду від 09 липня 2013 року у позові ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_12 задоволена частково, а рішення Жовтневого районного суду від 09 липня 2013 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Постановлено визнати незаконним рішення правління автокооперативу «Нива» №2 від 15 березня 2008 року (протокол засідання правління №2 від 15 березня 2008 року) в частині передачі ОСОБА_12 недобудованого гаражу №79 у власність ОСОБА_11 та в частині прийняття ОСОБА_11 в члени автокооперативу «Нива».
Визнано незаконним рішення зборів уповноважених членів автокооперативу «Нива» від 14 червня 2008 року (протокол № 1 від 14 червня 2008 року) в частині виключення ОСОБА_12 із членів автокооперативу «Нива» та в частині задоволення заяви ОСОБА_11 про переоформлення недобудованого гаражу №79 в автокооперативі «Нива» із ОСОБА_12 на ОСОБА_11
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 і ОСОБА_8 до автокооперативу «Нива», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про визнання за ними як спадкоємцями переважного права на прийняття в члени автокооперативу «Нива» та визнання за ними в порядку спадкування права власності на будівельні матеріали недобудованого гаражу №79 в автокооперативі «Нива» відмовлено.
05 травня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду Миколаївської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом не вирішено питання про судові витрати, понесені ним на оплату вказаної судової експертизи.
В засіданні апеляційного суду представники відповідача АК «Нива», відповідачка ОСОБА_5, її представник заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_7, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_7 не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до підпункту 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді даної справи в апеляційному суді ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи. Ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2013 року клопотання ОСОБА_7 було задоволено і у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз.
В матеріалах справи наявний експертний висновок №1834 від 20 грудня 2013 року та акт №1834 попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта (а.с.253 зв.) Докази про оплату вказаного експертного висновку на час вирішення справи апеляційним судом в матеріалах справи відсутні. Тому посилання ОСОБА_7 в заяві про ухвалення додаткового рішення на те, що ним надавались до апеляційного суду копії документів про оплату експертного висновку безпідставні. Вимогу про стягнення цих витрат ОСОБА_7 також не заявляв.
Із матеріалів справи вбачається, що меморіальний ордер №24 від 30 жовтня 2013 року та квитанція №22 від 30 жовтня 2013 року, які свідчать про оплату позивачем ОСОБА_7 згаданого експертного висновку, надані апеляційному суду лише із заявою про ухвалення додаткового рішення (а.с. 280 - 282).
Тому зазначені докази не були предметом дослідження при розгляді апеляційної скарги, оскільки вони ОСОБА_7 не надавались.
Частиною другою ст. 220 ЦПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання у такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Із матеріалів справи також вбачається, що дана цивільна справа розглянута апеляційним судом 31 січня 2014 року. Із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_7 звернувся 05 травня 2015 року, тобто з порушенням строку, встановленого ч.1 ст. 220 ЦПК України.
Аналізуючи вказані обставини, колегія приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись статями 220, 313 ЦПК України, колегія суддів
Відмовити ОСОБА_7 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: