Справа №10-82/2010 30.03.2010 30.03.2010 30.03.2010
Справа №10- 82/10 Головуючий І інстанції
Категорія: скарга на постанову ОСОБА_1
про порушення кримінальної Доповідач апеляційного суду
справи ОСОБА_2
30 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Царюка В.В.
суддів: Пустовара М.Л., Маркової Т.О.
за участю прокурора: Максимишина О.Л.
потерпілого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_4 на постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 березня 2010 року, якою
скарга адвоката ОСОБА_4 про скасування постанови начальника СВ Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області від 05 травня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом викрадення малолітнього ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,
залишена без задоволення.
Порушуючи кримінальну справу 05.05.2009 року орган дізнання вказав, що 23.02.2009 року ОСОБА_3 звернувся до Южноукраїнського міського суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання свого малолітнього онука ОСОБА_6 та встановлення над ним опіки. 16.03.2009 року відбулося попереднє судове засідання у справі, в якому згідно протоколу судового засідання були присутні обидві сторони.
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради від 31.03.2009 року № 72 ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що ОСОБА_5 було достовірно відомо згідно протоколу засідання комісії.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду від 03.04.2009 року ОСОБА_5 було зобов'язано забезпечити явку малолітнього ОСОБА_6 в судове засідання на 16.04.2009р. Вказану ухвалу ОСОБА_5 отримала під розпис 07.04.2009р.
08.04.2009 року ОСОБА_5 в приміщенні Южноукраїнського міського відділу УМВС України в Миколаївській області підписала зобов'язання про забезпечення явки ОСОБА_6 в судове засідання.
Але цього ж дня , достовірно знаючи, що у неї немає правових підстав для зміни місця перебування дитини без отримання дозволу батька дитини ОСОБА_7 та законного опікуна малолітнього ОСОБА_3 до прийняття рішення по суті позовних заяв, що перебували в провадженні суду, не бажаючи виконувати рішення компетентних державних органів та передати дитину під опіку ОСОБА_3. розуміючи, що відповідно до зазначених рішень надалі їй не вдасться, в порушення вимог ст.ст. 51, 52 Конституції України, ст.ст. 5, 160 Сімейного кодексу України, ст.. 14 Закону України «Про охорон дитинства», ст..ст. 9, 11 Конвенції про права дитини, ОСОБА_5 викрала малолітнього ОСОБА_6 шляхом таємного протиправного вивезення його за межі міста у невідомому напрямку.
Відмовляючи в скасуванні вказаної постанови органу дізнання від 05.05.2009р., суддя в постанові від 02.03.2010 року зазначив, що при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України виконані. Так, приводом для порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_3, а підставою - матеріали перевірки.
В апеляції адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просить постанову суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Зазначає, що на момент порушення кримінальної справи була чинна ухвала Южноукраїнського міського суду від 03.04.2009 року про зобов'язання забезпечити явку малолітньої дитини в судове засідання, яку ОСОБА_5 не виконала. А невиконання ухвали суду не може кваліфікуватись як викрадення дитини.
Також на момент порушення кримінальної справи не було рішення про відібрання дитини у ОСОБА_5 і вона, як бабуся, мала повне право піклуватись про онука, виховувати його та вільно пересуватись з ним, а єдиним законним місцем проживання дитини на момент виникнення спірних відносин була квартира, в якій він проживав разом з матір'ю та бабусею, де він був зареєстрований та йому належала часка на праві приватної власності. Позовна заява ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини ухвалою суду була залишена без розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який просив залишити постанову суду без зміни, думку прокурора про залишення постанови без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно вимогам ст. 236-8 ч.14 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи.
Як вбачається із постанови від 05.05.2009 року, приводом для порушення кримінальної справи є заява опікуна ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 незаконно забрала у нього малолітнього внука ОСОБА_6 і виїхала в невідомому напрямку.
В ході перевірки заяви було встановлено, що ОСОБА_5 без отримання передбаченої ст. 313 Цивільного кодексу України згоди опікуна чи батька дитини ОСОБА_7, який на той момент перебував у місцях позбавлення волі, без достатніх правових підстав 09.04.2009 року вивезла дитину за межі України.
Одержані дані послужили підставою для порушення кримінальної справи, що передбачено вимогами ст. 94 КПК України, згідно якої справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
За вказаних обставин, суд правильно дійшов висновку про те, що порушень вимог ст. 94-98 КПК України при порушенні кримінальної справи за фактом викраденням малолітнього ОСОБА_6, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України не допущено.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення. Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 березня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні адвоката ОСОБА_4 про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 05.05.2009 року відносно ОСОБА_5 за фактом викрадення малолітнього ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України - залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: