Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення заяви про порушення справи про банкрутство
"25" березня 2011 р. Справа № 5023/1941/11
вх. № 1941/11
Суддя Чистякова І.О.
розглянувши заяву Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Сахновщинський елеватор", смт. Сахновщина
про визнання банкрутом - Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" Сахновщинський елеватор", смт. Сахновщина
22 березня 2011 року до господарського суду Харківської області надійшла заява за підписом голови ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Сахновщинський елеватор" ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Сахновщинський елеватор" (боржник) у порядку ст.ст.2, 3-1, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) на тій підставі, що встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі.
Розглянувши надану заяву та додані до заяви документи суд встановив, що заява боржника не містить обставин та відомостей, які є достатні для порушення справи про банкрутство у порядку ст. 51 Закону, а саме: у відповідності до частини 1 статті 51 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.
У зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б.
У відповідності до вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Ліквідатором боржника не надано доказів дотримання позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Згідно з ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Звернення з заявою про порушення справи про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою, яку регулює ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч. 4 ст. 105 ЦК України.
Після розміщення комісією з припинення юридичної особи в друкованих засобах інформації повідомлення про припинення юридичної особи, в порядку ч. 4 ст. 105 ЦК України, цей факт стає загальновідомим.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Заява боржника та додані до заяви документи не містять достатніх обставин та відомостей, підтверджуючих належним чином проведення ліквідації по підприємству у відповідності з ст. 59, ст.60 ГК України, ст.ст. 105, 110-112 ЦК України.
У заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не надано копію оголошення реєструючого органа про ліквідацію боржника у відповідності до положень ч.8 ст.59 ГК України, ліквідаційною комісією не визначений порядок та строки проведення ліквідації боржника, строк для заяви претензій кредиторам боржника (ч.2 ст.60 ГК України), не надано до заяви інвентаризаційних відомостей боржника, що складаються згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (із наступними змінами і доповненнями) у разі ліквідації підприємства з метою фактичного виявлення усього наявного у боржника основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів майна, а також з метою встановлення лишку або нестачі вказаних цінностей, не надано проміжного ліквідаційного балансу, доказів повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, доказів вжиття ліквідаційною комісією необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, акт приймання-передачі фінансово-бухгалтерських та установчих документів підприємства та його майна.
Крім того, заявником не надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день подачі заяви, в якому зазначається, що боржник знаходиться в стані припинення, даних про комісію з припинення, даних про керівника юридичної особи та даних про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону, не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
У відповідності до п.1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами) і повинна містити:
- найменування господарського суду, до якого подається заява;
- найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;
- найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;
- номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);
- виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;
- перелік документів, що додаються до заяви.
Також суд зазначає, що згідно ч.2 та ч.3 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:
- суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;
- розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах);
- суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;
- відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
- найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
До заяви боржника додаються:
- рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;
- бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;
- перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;
- рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;
- протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;
- інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Ліквідатором не подано достатніх доказів наявності повноважень на підписання заяви про порушення справи про банкрутство, що є підставою для повернення заяви про порушення справи про банкрутство на підставі п.1 ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, у заяві ненаведено обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Боржником всупереч вимогам чинного законодавства не надано відомостей стосовно суми вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником, розміру заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах); інформації щодо сум невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розміру заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомостей про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника, бухгалтерського балансу на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника; переліку і повного опису заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави.
Дані обставини є підставою для повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду згідно п.2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ч. 13 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито.
Згідно п.3 ч.1 статті 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо, зокрема, не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п.п. 3 та 3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно п. 35 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15 з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету "Про державне мито".
Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15.
Так, відповідно до підпункту "б" пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, що подаються до господарських судів, сплачується 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року за №1258 визначено розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарських справ, що становить 236 грн.
Згідно п.4 та п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи те, кредитором не надано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, суд вважає, що наявні підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи без розгляду згідно п.4, п.10 ч.1 ст.63 ГПК України та п.3, п. 5 ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7, ч.1 ст. 8, ч.1 ст. 9, ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 58 - 60 ГК України, ст.ст. 105, 110-112 ЦК України, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 4-1, 4-3, 33, 34, п.4, п. 10 ч.1 ст. 63, ст. 86 ГПК України.
1. Повернути Дочірньому підприємству Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" заяву вх.1941/11 від 22.03.2011р. про порушення справи про банкрутство і додані до заяви документи без розгляду на 7 аркушах.
2. Роз'яснити, що повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Чистякова І.О.