Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення заяви про порушення справи про банкрутство
"30" березня 2011 р. Справа № 5023/2141/11
вх. № 2141/11
Суддя Чистякова І.О.
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про визнання банкрутом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Навіс Ком", м. Харків
Кредитор звернувся до суду з заявою у порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про порушення справи про банкрутство боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Навіс Ком" на тій підставі, що боржник є неплатоспроможним - має не сплачений податковий борг на загальну суму 6518,97 грн. та не подає податкову звітність до органів державної податкової служби протягом року, зазначаючи, що останню декларацію, документи бухгалтерської звітності було подано 20.09.2009 року.
Розглянувши надану суду заяву кредитора, суд встановив, що додані до заяви кредитора документи не містять обставин та відомостей, які передбачені в ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), а саме: згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. (п.104 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").
Згідно ч.7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява кредитора повинна містити докази обгрунтованості вимог кредитора.
В заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилається на те, що податкову звітність до органів державної податкової інспекції боржник не надає більше року, останню звітність надано до ДПІ 20.09.2009 року.
Згідно п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до вимог ст. 11-1 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Як вбачається з матеріалів заяви ініціюючого кредитора про визнання відсутнього боржника банкрутом, в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, остання не містить посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки боржника - платника податків, в зв'язку з неподанням останнім в установлений строк податкових декларацій, а також на документи що їх підтверджують, відсутні також посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. Таким чином, довідка (вих. 509/10/24-026 від 20.01.2011 року) ініціюючого кредитора про останню дату подання боржником податкової звітності не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.
Суд також звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2011 року по справі №5023/840/11 за заявою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про порушення справи про банкрутство боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Навіс Ком" поверталась заява кредитора (вих. № 27919110-026 від 31.01.2011 р.) з вищевикладених підстав. У зазначеній ухвалі, яка набрала законної сили, судом було роз'яснено, що повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Однак, кредитором не було здійснено дій по усуненню допущених порушень, не надано доказів на підтвердження наявності ознак відсутнього боржника.
Крім того, у відповідності до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” від 15.05.2003 року із змінами та доповненнями, який набрав чинності з 01.07.2004р., державну реєстрацію юридичних осіб здійснює державний реєстратор (ст.6). У відповідності до ст.6 цього Закону державний реєстратор проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб -підприємців, проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та підприємців. Відповідно до вимог ч.5 ст.17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Вказаний закон також визначає порядок внесення до єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).
Як встановив суд, документи, що додані до заяви кредитором, не містять відомостей з ЄДР, які засвідчують відсутність боржника за його місцезнаходженням. Проте, витяг з ЄДР станом на 13.01.2011 року містить запис про те, що юридична особа перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, що не пов'язано з її банкрутством.
Згідно до вимог ч. 6 ст. 39 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичної осіб-підприємців" у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи, у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до ЄДР, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.
Відповідно до вимог ч.10 ст.7 Закону передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку. Проте, заявник не надав суду доказів звернення до керівника (голови ліквідаційної комісії) боржника з вимогою щодо отримання суми заборгованості у розмірі 6518,97 грн., яка згідно довідки про суми податкового боргу платника податків, щодо якого подається заява про порушення справи про банкрутство від 11.01.2011 року складається з сум податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - 5989 грн., штрафних санкцій - 510 грн. та пені, розрахованої на суму несплаченого податкового боргу - 19,97 грн.
Згідно із ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичної осіб -підприємців" визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то таки відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені обставини свідчать про те, що кредитором не надано належних доказів, про наявність ознак „відсутнього боржника”, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо, зокрема у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Повернути Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова заяву вх.2141/11 від 28.03.2011 р. про порушення справи про банкрутство і додані до заяви документи без розгляду на 19 аркушах.
2. Роз'яснити, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Чистякова І.О.