"28" квітня 2010 р.Справа № 14/48-906
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар" ЛТД, вул. Шевченка, 21, м.Тернопіль, 46000
до 1. Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м.Тернопіль, 46000,
2. Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, вул. Коперника, 1, м.Тернопіль, 46000
про зобов'язання провести приватизацію шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 48 від 18.05.09 р.,
відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність,
відповідача 2: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Янтар ЛТД" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради та Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради про, з урахуванням заяви №60 від 22.06.2009 року, зобов'язання органів місцевого самоврядування виконати зі своєї сторони повний комплекс процедурних ( правових) дій для проведення приватизації та укладення з позивачем договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, в якому розміщене викуплене ним у місті державне майно: приміщення по бульвару Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі площею 106,8 кв.м. та об"єкт нерухомості площею 60,1 кв. м., що знаходиться на бульварі ОСОБА_3 21 у м. Тернополі.
Свої позовні вимоги, підтримані у судовому засіданні повноважними представниками, позивач обґрунтовує тим, що відповідачі відмовляються визнати за господарюючим суб"єктом право на приватизацію шляхом викупу у 2007 р. цілісного майнового комплексу в якому розміщені спірні об"єкти нерухомості.
У відзиві на позовну заяву, та згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні, відповідач 1 проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованим та такими, що не підлягають до задоволення та просить в позові відмовити.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх невідповідність фактичним обставинам та приписам законодавства яке регламентує спірні правовідносини.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав зазначених у відповідних ухвалах.
В судовому засіданні представникам позивача та відповідачів процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представників відповідачів господарським судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.12.2007 р. по справі № 10/204-3867 (яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, що засвідчується постановами Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. та Вищого господарського суду України від 14.10.2008р.) визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Янтар ЛТД", м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 21 право на приватизацію шляхом викупу у 2007 році цілісного майнового комплексу, в якому розміщене викуплене державне майно: приміщення по бульвару Т. Шевченка № 23 м. Тернопіль площею 106,8 кв. м. та приміщення по бульвару Т. Шевченка № 21 м. Тернопіль площею 60,1 кв. м.
На підставі вказаних судових актів, господарюючий суб'єкт неодноразово звертався до Тернопільської міської ради з заявами про приватизацію спірних об"єктів нерухомості, зокрема:
- 29.12.2007 р., - заява про надіслання на адресу товариства договорів купівлі-продажу приміщень цілісного майнового комплексу;
- 17.10.2008 р., - лист з вимогою підписати договори купівлі-продажу спірних об"єктів нерухомості та акти їх прийому- передачі;
- 25.02.2009 р., - заява з проханням прийняти рішення щодо включення магазину по бульвару Т. Шевченка №№ 21 та 23 у м. Тернополі до переліку об"єктів , які підлягають приватизації шляхом викупу;
- 01.04.2009 р., - лист з проханням надіслати на адресу господарюючого суб"єкта заяву встановленого взірця з переліком всіх необхідних документів необхідних для приватизації орендованих ТОВ "Янтар ЛТД" приміщень.
Зважаючи що ні одна із клопотань позивача органом місцевого самоврядування задоволене не було ( копії листів від 25.01.2008 р., 05.11.2008 р., 19.03.2009 р., 29.04.2009 р. у справі) товариство з обмеженою відповідальністю звернулось із відповідними вимогами до суду у порядку позовного провадження.
Оцінивши переставлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи та обґрунтування представників позивача, пояснення та заперечення посадових осіб органів місцевого самоврядування господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.
Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41), а також рівність суб'єктів права перед законом ( частина четверта статті 13 ).
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначено відповідними законодавчими актами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб, майна що є комунальною власністю. Порядок такого відчуження визначається законодавством у даній сфері, зокрема, Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію )“) далі,- Закон).
Статтею 3 даного нормативно - правового акту визначені способи малої приватизації, до яких. поряд із іншими, віднесено викуп.
Частиною першою статті 7 Закону передбачено, що місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів які підлягають приватизації; способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.
При цьому. пунктом 4 статті 7 Закону обумовлено, що покупці (юридичні особи, які зареєстровані на території України, - ст. 8 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств“) подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.
Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. (пункт 5 статті 7 Закону). Даний пункт містить також перелік підстав для відмови у приватизації.
У п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року справа № 1-16/2000 року визначено , що положення частини п'ятої статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію )“ слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.
З наведених вище законодавчих норм слід зробити висновок про те, що реалізація їх положень стосовно приватизації можлива за наявності певних дій всіх заінтересованих осіб, в тому числі і потенційного покупця, який має подати встановленої форми заяву до органу приватизації і зазначена заява повинна бути у місячний строк розглянута.
Рішенням господарського суду Тернопільської області за № 10/204-3867 від 13.12.2007р. встановлено, що ТОВ “Янтар” зверталося до органу приватизації із заявою про приватизацію трьох об'єктів, а саме приміщень по вул. Замкова, 6, бульвару ОСОБА_3 №№ 21 та 23, однак згоду на приватизацію було надано тільки на приміщення по вул. Замковій, 7.
Натомість, рішенням одинадцятої сесії Тернопільської міської ради від 29.12.1999р. “Про приватизацію об'єктів комунальної власності” затверджено до приватизації шляхом аукціону як цілісні майнові комплекси перелік об'єктів комунальної власності міста, до якого включено КП “Культурно-діловий центр міста”, розташований за адресою : бульв. Шевченка, 23 (п. 1 додатку 3).
В подальшому, рішенням двадцятої сесії Тернопільської міської ради від 21.08.2008р. №5/20/73 “Про внесення змін в рішення від 29.12.1999р. “Про приватизацію об'єктів комунальної власності міста” в перелік об'єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом аукціону внесено зміни та викладено п. 1 додатку 3 в наступній редакції: будівлю комунальної власності за адресою: бульв. Т.Шевченка, 23 загальною площею 5064 кв. м., в тому числі приміщення магазину промислових товарів площею 106,3 кв. м.
Крім того, відповідно до рішень Тернопільської міської ради від 13.03.2008р. та 23.01.2009р. “Про приватизацію об'єктів комунальної власності” спірне нежитлове приміщення за адресою: бульв. Т.Шевченка, 21 включено в перелік об'єктів комунальної власності міста, які не підлягають приватизації у 2008р. та 2009р. відповідно.
Всі із наведених вище рішень, які стосуються спірних об"єктів нерухомості ні самим органом владних повноважень ні судовими інстанціями визнані недійсними не були.
Таким чином, ні нежитлове приміщення за адресою: бульв. Т.Шевченка, 21 ні те, що знаходиться на бульварі ОСОБА_3, 23 у м. Тернополі, до переліку об"єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, на час розгляду даного спору судом , органом місцевого самоврядування включено не було.
Більше того, із наданих учасниками спору письмових доказів можна зробити висновок про те, що після вирішення спору у справі №10/204-3867 позивач до органу місцевого самоврядування із заявою та доданими до неї документами про включення спірних об"єктів до відповідного переліку майна не звертався.
Так, після визнання судом за ТОВ “Янтар ЛТД“ права на приватизацію шляхом викупу у 2007 році цілісного майнового комплексу, тільки у останньому із адресованих органу місцевого самоврядування листі від 01.04.2009 року позивач просить надіслати на його адресу взірець заяви та відомості про документи , які необхідні для включення спірних приміщень до переліку об"єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.
Наведене, за відсутності інших доказів, дає суду підстави для твердження що самим позивачем не ініційовано реалізацію його прав, які закріплені у згадуваному вище судовому акті.
В свою чергу, згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності. На підставі ст.ст. 59,73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином слід визнати, що позивач вправі захистити своє право на приватизацію зазначених вище об'єктів шляхом визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу приватизації у спосіб, що передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, а не той, що визначений ним у заяві від 22.06.2009 року, і приписам законодавства не відповідає .
На переконання суду, рішення господарського суду Тернопільської області у справі №10/204-3867 від 13.12.2007р., яким визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Янтар ЛТД” право на приватизацію шляхом викупу у 2007 році цілісного майнового комплексу, в якому розміщене викуплене державне майно: приміщення по бульвару Т.Шевченка, 23, площею 106, 8 кв. м. та приміщення по бульвару Т.Шевченка, 21 площею 60,1кв.м., може, у визначених законом випадках, слугувати підставою для включення зазначених об'єктів у переліки із визначеним способом приватизації , а не звернення до суду із вимогою, що міститься у заяві №60 від 22.06.2009 року .
При вирішенні спору суд враховує і пояснення органу місцевого самоврядування про те, що на час вирішення спору позивач не являється орендарем приміщень комунальної власності які знаходяться по бульвару Т. Шевченка № 21 та № 23 у м. Тернополі, що є суттєвим для визначення способу приватизації даних об"єктів.
Зокрема, суб'єкт владних повноважень посилається на закінчення договору оренди нежитлового приміщення № 3011 від 19.06.2008 р. та рішення господарського суду Тернопільської області у справі №10-18-347.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує, що на реалізацію повноважень, які визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до законодавства, що регламентує правовідносини у сфері приватизації, рішенням Тернопільської міської ради від 20.12.2007 року за № 5\15/13 затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності міста Тернополя на 2008-2009 роки (далі - Програма приватизації).
Із змісту п.7.4 даного акта слідує, що право на приватизацію майна шляхом викупу мають виключно орендарі, власники приватизованого майна, розташованого в орендованій будівлі.
При цьому суд враховує, що спір з приводу орендних правовідносин уже вирішувався судом у справі № 10/18-347. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.04.2009 року, яке у встановленому порядку набрало законної сили (копія постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі) ТОВ "Янтар ЛТД" відмовлено у укладенні договору оренди нежитлового приміщення по бульвару Шевченка 21, площею 60,1 кв. м. на 2009 рік та продовженні дії договору оренди № 3011 від 19.06.2008 року на наступний термін. В свою чергу, судом задоволено зустрічну позовну вимогу суб'єкта владних повноважень про зобов"язання господарюючого суб"єкта звільнити спірне нежитлове приміщення.
Таким чином , підставними і не запереченими у встановленому порядку позивачем, є доводи відповідача про те, що на час вирішення даного спору товариство орендарем спірних приміщень не являється .
Вирішуючи спір по суту суд зважає і на те що стаття 54 ГПК України встановлює вимоги до змісту позовної заяви, котра повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
При цьому суд констатує, що у позовній заяві не визначено передбаченого законодавством способу, за допомогою якою порушене право позивача могло б бути захищено в судовому порядку.
Правила щодо захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів встановлені ст. 20 ГК України, відповідно до ч. 2 якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин .
Вимоги наведеної правової норми та ст.16 ЦК України при зверненні до суду із відповідним позовом товариством з обмеженою відповідальністю не дотримані. Відсутні у позовній заяві і посилання на інше законодавство , яке передбачало б той спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем.
Зважаючи на наведене в сукупності у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Янтар ЛТД" слід відмовити.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" не відшкодовуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата______ року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко