ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2015Справа №910/13105/15
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
про стягнення 9 519,19 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Войніч О.П. (представник за довіреністю №125/15 від 18.02.2015р.);
від відповідача: Ястреб Т.І. (представник за довіреністю №154 від 09.02.2015р.)
Обставини справи:
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" суми страхового відшкодування в розмірі 9 519,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування, право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що всупереч ст. 215 ЦК України позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень представника на підписання та укладення договору страхування, в порушення умов договору страхування та закону України «Про страхування» позивачем не надано доказів на підтвердження законності виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику, неповноту протоколу огляду транспортного засобу та ненадання відповідачу документів, необхідних для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею Морозовим С.М., порушено провадження в справі №910/13105/15 та призначено її до розгляду на 30.06.2015р.
Судове засідання 30.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.
У зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва 13.07.2015р. справа №910/13105/15 призначена до розгляду на 21.07.2015р.
В судовому засіданні 21 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.07.2013р. між позивачем (страховик) та Сазоновою Я.М. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №206.13.2187458 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню транспортного засобу, а саме "Тойота", реєстраційний номер АА 4053 ОМ.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
28.12.2013р. на вул. Червоноармійська, 51, в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин Чемеріс В.О., керуючи автомобілем "Опель", реєстраційний номер АА 9182 ВВ здійснив рух на забороняючий червоний сигнал світлофору та допустив зіткнення з транспортним засобом "Део Ланос", реєстраційний номер ВА 0027 АМ та автомобілем "Тойота", реєстраційний номер АА 4053 ОМ, який був припаркований на тротуарі, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2014р. справа №752/709/14-п, провадження №3/752/507/14 Чемеріс В.О., за здійснення вказаного ДТП, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до наявного в матеріалах звіту №631 про оцінку автомобіля Toyota Corolla, держномер АА 4053 ОМ від 04.04.2014р. збиток, завданий власникові Toyota Corolla, держномер АА 4053 ОМ в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 126,87 грн.
Згідно складеного позивачем Страхового акту №3.13.4123-1 від 17.01.2014р. розмір страхового відшкодування становить 10 029,19 грн.
Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 10 029,19 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №626 від 20.01.2014р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 029,19 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи Чемеріс В.О. встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Опель", реєстраційний номер АА 9182 ВВ застрахована відповідачем на підставі Полісу №АС/3104907.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Матеріалами справи, а саме звітом №631 про оцінку автомобіля Toyota Corolla, держномер АА 4053 ОМ від 04.04.2014р. встановлюється, що збиток, завданий власникові Toyota Corolla, держномер АА 4053 ОМ в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 126,87 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу №АС/3104907 розмір франшизи становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 9 519,19 грн. (10 029,19 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза)).
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-118гс11 наголошено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу суду та повністю спростовуються матеріалами справи.
Доказів на підтвердження визнання Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №206.13.2187458 від 22.07.2013р. недійсним відповідачем до матеріалів справи не надано.
Виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/13105/15 позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 9 519,19 грн.
Судовій збір позивача в розмірі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (код ЄДРПОУ 20842474, адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (код ЄДРПОУ 36086124, адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2) суму страхового відшкодування в розмірі 9 519,19 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 19 копійок) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.07.2015р.
Суддя Морозов С.М.