ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2015Справа №910/13008/15
За позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
в особі Бродівської міжрайонної виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
про зобов'язання вчинити дії, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача 1: не з'явились;
від позивача 2: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Бродівської міжрайонної виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" перерахувати кошти за призначенням згідно виставлених платіжних доручень на загальну суму 96 799,90 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. він звернувся до відповідача з платіжними дорученнями на перерахування коштів на загальну суму 96 799,90 грн. зі своїх рахунків, відкритих у відповідача на підставі Договору №039/2011-В-50 банківського рахунку від 26.10.2011р., які залишились відповідачем невиконаними, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахування грошових коштів на підставі поданих платіжних доручень.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись при цьому на те, що у нього з 06.02.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, а відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 року № 113 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА", що унеможливлює задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та визначеної черговості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею Морозовим С.М., порушено провадження в справі №910/13008/15 та призначено її до розгляду на 30.06.2015р.
Судове засідання 30.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.
У зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва 13.07.2015р. справа №910/13008/15 призначена до розгляду на 21.07.2015р.
В судове засідання 21.07.2015р. представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, проте від них надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 21 липня 2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26 жовтня 2011 року між Бродівською міжрайонною виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі також - клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (надалі - банк, відповідач) було укладено Договір №039/2011-В-50 банківського рахунку (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок №25606351058001, №25605351058002, №25604351058003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перераховування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюється після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.
Згідно з п. 2.1.1. Договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами
У п. 2.2.1 Договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.
Цей Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 Договору).
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що у період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. клієнтом було надано банку для виконання платіжні доручення на загальну суму 96 799,90 грн., а саме:
- від 02.02.2015р. №289 на суму 112,16 грн.;
- від 28.01.2015р. №272 на суму 239,94 грн.;
- від 28.01.2015р. №275 на суму 297,60 грн.;
- від 28.01.2015р. №259 на суму 318,08 грн.;
- від 28.01.2015р. №257 на суму 362,89 грн.;
- від 28.01.2015р. №260 на суму 509,60 грн.;
- від 28.01.2015р. №273 на суму 560,00 грн.;
- від 28.01.2015р. №253 на суму 560,38 грн.;
- від 28.01.2015р. №265 на суму 584,52 грн.;
- від 28.01.2015р. №269 на суму 1 221,48 грн.;
- від 28.01.2015р. №266 на суму 1 254,54 грн.;
- від 28.01.2015р. №256 на суму 1 532,44 грн.;
- від 28.01.2015р. №271 на суму 2 567,46 грн.;
- від 28.01.2015р. №258 на суму 6 234,47 грн.;
- від 28.01.2015р. №261 на суму 9 040,26 грн.;
- від 28.01.2015р. №254 на суму 41 416,60 грн.;
- від 02.02.2015р. №290 на суму 59,30 грн.;
- від 30.01.2015р. №281 на суму 961,80 грн.;
- від 30.01.2015р. №280 на суму 2 321,89 грн.;
- від 03.02.2015р. №291 на суму 26 644,49 грн.
Вказані платіжні доручення в порушення умов Договору не були виконані відповідачем.
Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, на думку позивача, договірних зобов'язань щодо вчасності виконання платіжних доручень клієнта.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до частини першої статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно з частиною першою статті 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1ст. 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, судом встановлено, що на виконання постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 12 та статтею 34 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 у Банку з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 85 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації до 05.06.2015.
Постановою Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 було відкликано банківську ліцензію Банку та розпочато процедуру ліквідації.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 було призначено уповноважену особу на ліквідацію банку на період з 05.06.2015 по 04.06.2016 включно.
Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Таким чином, після запровадження у Банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.03.2015 зі справи № 910/9232/14.
Частинами першою та другою статті 11128 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 32-34 ГПК України, які б підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/13008/15 позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За приписами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.18 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється, в тому числі, Фонд соціального страхування України.
У п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та якщо позов такої особи залишено без задоволення, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.07.2015р.
Суддя Морозов С.М.