ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.07.2015Справа №910/8323/15-г
За позовом Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в особі Чернігівської філії
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення 28 513,80 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Гамрецький Є.О. - представник
Від відповідача не з?явився
Суть спору:
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в особі Чернігівської філії звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 28 513,80 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/8323/15-г та призначено розгляд справи на 12.05.2015.
В судове засідання 12.05.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.
В судове засідання 12.05.2015 представник відповідача не з?явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.04.2015 не виконав.
Ухвалою суду від 12.05.2015 відкладено розгляд справи на 03.07.2015.
03.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.
В судове засідання 03.07.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 03.07.2015 представник відповідача не з'явився.
Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.07.2015, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.072015 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
01.09.2010 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в особі директора Чернігівської філії Телятнікова В.О., та Товариством з обмеженою Відповідальністю "Українські новітні технології", укладено договір № 116, відповідно до умов якого Позивачем надавалися Відповідачу телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування обладнання. Ціна договору складає 5 082,11 грн. на місяць з урахуванням ПДВ. Додатковою угодою № 1 від 10.01.2014 року вартість телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання, було збільшено до 5587,73 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.
В пункті 2.2.5. Договору зазначено, що Замовник бере на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі. Телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування обладнання Позивачем надавались належної якості і в повному обсязі. Про це свідчить відсутність претензій з боку Відповідача з приводу неналежного надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання, а також підписані з двох сторін акти надання послуг.
31.12.2014 року була укладена угода про розірвання Договору № 116 від 01.01.2010 року.
Згідно з п. 1 Угоди Договір № 116 від 01.01.2010 року вважається розірваним і втрачає чинність з 31 грудня 2014 року, але в частині фінансових обставин діє до їх повного виконання.
Позивач зазначає, що належним чином виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, відповідно до відзиву, не заперечив.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи , позивач на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов'язання. Відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати відповідно до договору не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 22 331,27 грн. Крім того про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов надання спірних послуг.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 22 331,27 грн.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 798,44 грн., 3 114,28 грн. - інфляційної складової боргу, 269,81 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .
У випадку несвоєчасної оплати рахунків з вини замовника він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочення. ( п. 4.2)
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2 798,44 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 798,44 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 114,28 грн. - збитків від інфляції та 269,81 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49,75 , ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул.. Трьохсвятительська, буд. 5/1А, код ЄДРПОУ 307538626599) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в особі Чернігівської філії (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) основну заборгованість в розмірі 22 331 (двадцять дві тисячі триста тридцять одну) грн. 27 коп., пеню в розмірі 2798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 44 коп., інфляційні втрати в розмірі 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 28 коп., 3% річних в розмірі 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн.81 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання
повного рішення: 10.07.2015.
Суддя Л..В. Прокопенко